§ 3. Відстрочка виконання вироку та відстрочення

виконання вироку військовослужбовцеві

або військовозобов'язаному у воєнний час

Надання таких відстрочок передбачено ст. 461 та 46 КК.

Інститут відстрочки виконання вироку (ст. 461) виник у

1977 p. і передбачав спочатку надання відстрочки виконан-

ня вироку лише неповнолітнім. Однак згодом, у 1983 p.,

цей інститут було вдосконалено — підвищено рівень вимог

до засуджених осіб та поширено на дорослих.

За колом суб'єктів чинна редакція ст. 461 передбачає

два види відстрочки — загальну і спеціальну — щодо

вагітних жінок або жінок, що мають дітей у віці до трьох

років.

Загальна відстрочка виконання вироку передбачає:

1) незастосування призначеного судом позбавлення волі

щодо особи, яка вперше засуджується до такого покарання

на строк до трьох років, якщо характер і ступінь вчиненого

злочину, дані про особу винного та інші обставини справи

свідчать про можливість виправлення і перевиховання за-

судженого без ізоляції від суспільства; 2) можливість неза-

стосування призначених судом додаткових покарань, крім

штрафу, передбаченого ч. 1 ст. 461; 3) можливість покла-

дення на засудженого передбачених ч. 5 ст. 461 обов'язків;

4) здійснення за поведінкою засудженого державного конт-

ролю та можливість застосування громадського впливу тру-

дового колективу або особи, яким засуджений може пере-

даватися для здійснення нагляду і проведення виховної

роботи; 5) сплату конкретного розміру штрафу, визначено-

го судом у межах, встановлених ч. 1 ст. 46' (незастосуван-

ня штрафу можливе лише за наявності підстав, передбаче-

них у ст. 44 КК).

Підстави надання відстрочки виконання вироку більш

формалізовані, ніж підстави умовного засудження. Їх утво-

рює така сукупність факторів, яка стосується, по-перше,

формальних обмежень можливості застосування ст. 46', а

по-друге — характеру і ступеня суспільної небезпечності

вчиненого злочину, особи винного та інших обставин спра-

ви, що свідчать про можливість досягнення мети виправ-

лення засудженого без відбування основного покарання

шляхом реального застосування обов'язкового штрафу та

можливих інших додаткових покарань, обов'язкового ви-

пробування засудженого, яке може поєднуватися з покла-

данням на засудженого передбачених законом та визначе-

407

них вироком суду обов'язків, здійсненням за поведінкою

засудженого державного контролю і громадського впливу.

Підстави надання спеціальної відстрочки виконання ви-

року (вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до

трьох років), зазначені в ч. З ст. 46, на відміну від

загальної відстрочки мають ширші межі, оскільки передба-

чають менше формальних обмежень щодо надання від-

строчки таким жінкам.

Загальна відстрочка виконання вироку може надаватися

лише особі, яка вперше засуджується до покарання у ви-

гляді позбавлення .волі на строк не більше трьох років.

Така відстрочка не може надаватися при засудженні до

інших видів покарань або на більший строк, ніж три роки

позбавлення волі, або за наявності непогашеної чи незнятої

судимості, породженої попереднім засудженням до позбав-

лення волі.

Спеціальна відстрочка виконання вироку може надава-

тися вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до

трьох років, і за наявності непогашеної та незнятої суди-

мості, утвореної попереднім засудженням до позбавлення

волі, та новому засудженні таких жінок за тяжкий зло-

чин — до позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а

за злочин, що не є тяжким, — до позбавлення волі на

будь-який строк чи до будь-якого іншого покарання1.

Спільними для обох видів відстрочки виконання вироку

є застереження, передбачені ч. 4 ст. 461. Відстрочка не

застосовується до осіб, засуджених за злочини, вказані у

переліку п. 1 ч. 3 ст. 251 КК, а також до осіб, яким поряд

із покаранням за вчинений злочин призначаються також

заходи примусового лікування від алкоголізму або нарко-

манії, а також до тих, які не пройшли повного курсу

лікування венеричного захворювання (п. 2 ч. 3 ст. 251).

Спільними для обох видів відстрочки є всі інші умови

надання такої відстрочки, окрім самого терміну відстрочки

виконання вироку, оскільки при загальній відстрочці цей

термін становить від одного до двох років, а при

спеціальній він може бути значно більший. Згідно з ч. З

ст. 461 термін відстрочки виконання вироку визначається

судом у межах строку, за яким "за діючим законодавст-

вом" жінка може бути звільнена від роботи у зв'язку з

1 Див,: абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22

грудня 1995 р. "Про практику призначення судами кримінального пока-

рання" // Правовісник. — С. 82.

408

вагітністю, пологами та до досягнення дитиною трьох-

річного віку.

Певні умови надання обох видів відстрочки є спільними

з тими, що передбачені інститутом умовного засудження —

ст. 45. Це — обов'язкове призначення додаткового пока-

рання у вигляді штрафу у таких само розмірах та його

обов'язкова сплата (штраф не застосовується лише за на-

явності підстав, передбачених ст. 44 КК); здійснення дер-

жавного контролю за поведінкою засудженої особи — орга-

ном внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього — й орга-

нами та службами у справах неповнолітніх; можливе за-

стосування заходів громадського нагляду та впливу, що

здійснюються трудовим колективом або особою (на відміну

від ст. 45, ст. 461 не передбачає впливу громадських

організацій); встановлення випробувального строку, яким є

строк відстрочки.

Суттєво відрізняються в інститутах відстрочки виконан-

ня вироку та умовного засудження (статті 45, 461) обов'яз-

ки, які покладаються на засуджених, хоча цільове призна-

чення їх однакове — особа мусить довести своє виправлен-

ня та перевиховання, і саме з урахуванням цього можливе

остаточне звільнення від відбування основного покарання.

Коло обов'язків, які можуть покладатися на засудженого

для сприяння його виправленню і перевихованню при на-

данні відстрочки виконання вироку, є досить широким

(ч. 5 ст. 461) і з розвитком цього інституту розширюється.

Перелік таких обов'язків є вичерпним. Відповідно до нього

засуджений може бути зобов'язаний: усунути заподіяну

шкоду; піти на роботу або на навчання; не змінювати без

згоди органу внутрішніх справ місце проживання, пові-

домляти цей орган про зміну місця роботи або навчання;

періодично з'являтися в орган внутрішніх справ для

реєстрації; утримуватися від відвідання певних місць;

утримуватися вед виїзду в інші місця без повідомлення

органу внутрішніх справ; пройти курс лікування при зло-

вживанні спиртними напоями або вживанні наркотичних

речовин; попросити публічно або в іншій формі пробачення

у потерпілого.

Успішним випробування осіб, яким надана відстрочка

виконання вироку, визнається тоді, коди особа виконає всі

покладені на неї судом обов'язки, не допустить порушень

громадського порядку чи трудової дисципліни, які потягли

застосування заходів адміністративного стягнення або за-

ходів дисциплінарного стягнення чи громадського впливу,

409

не ухилиться від сплати штрафу, не вчинить у період

відстрочки нового злочину. Невиконання хоча б однієї з

цих умов тягне скасування відстрочки виконання вироку і

направлення засудженого для відбування призначеного ви-

роком суду покарання.

Однак скасування відстрочки виконання вироку передба-

чає перевірку судом законності та обгрунтованості застосу-

вання до засудженого заходів адміністративного стягнення

або заходів дисциплінарного чи громадського впливу, а

також з'ясування судом причин невиконання засудженим

покладених на нього обов'язків. Відсутність у засудженого

реальної можливості виконати покладеш на нього обов'яз-

ки не може тягти скасування відстрочки виконання виро-

ку. Скасування відстрочки без з’ясування вказаних обста-

вин є незаконним.

Так, Сакський народний суд виніс ухвалу про скасування

відстрочки виконання вироку щодо Д. (засудженого за ч. 2 ст.

140), наданої цим же судом на два роки з покладанням обов'язків

працевлаштуватвся і щомісяця реєструватися у РВВС. Підста-

вою скасування відстрочки суд визнав невиконання Д. покладе-

них на нього обов'язків (він звільнився з роботи, тривалий час не

працював і не з'являвся для реєстрації). Перший заступник Го-

лови Верховного Суду України опротестував цю ухвалу, оскільки

суд не з'ясував, чи існувала у Д. реальна можливість виконання

покладених на нього обов'язків, чи були створені умови для цьо-

го, які були причини невиконання. Із матеріалів справи було вид-

но, що на момент винесення вироку Д. був працевлаштований.

Він двічі звільнявся з роботи. Перший раз через те, що не скла-

лися стосунки з бригадиром, після чого три місяці він не міг пра-

цевлаштуватися. Коли Д. влаштувався на нову роботу на хім-

завод, то був понад три місяці заарештований за звинуваченням

у вчиненні крадіжки (звинувачення у крадіжці не підтвердило-

ся). Після звільнення із слідчого ізолятора Д, не став до роботи

на хімзаводі, оскільки місце його виявилося зайнятим, а влашту-

вався на роботу за попереднім місцем. За час роботи на обох

об'єктах характеризувався позитивно.

Ці дані свідчать про безпідставне покладання на Д. обов'язків

щодо працевлаштування.

Оскільки в справі не було даних, які б свідчили про встанов-

лення щодо Д. будь-якого графіка явки на реєстрацію, відміток

про неї й попереджень про можливе скасування відстрочки. Пре-

зидія Кримського обласного суду задовольнила протест і скасу-

вала ухвалу народного суду про скасування відстрочки щодо Д. з

направленням справи на новий розгляд.

410

Підставами скасування відстрочки виконання вироку мо-

жуть бути не тільки невиконання покладених обов'язків

або вчинення зазначених адміністративних чи дисциплі-

нарних правопорушень, а й інші обставини, які свідчать

про те, що засуджений не довів свого виправлення і пере-

виховання. Ними можуть бути численні факти незадо-

вільної поведінки засудженого, наприклад, аморальні про-

ступки, порушення громадського порядку, які не потягли

застосування заходів адміністративного стягнення, вчинен-

ня правопорушень, які не посягають на громадський поря-

док, недбале ставлення до своїх трудових обов'язків без

застосування вказаних в законі заходів впливу, ухилення

від суспільно корисної діяльності, ухилення від утримуван-

ня дітей жінками, до яких була застосована відстрочка

виконання вироку з урахуванням їх вагітності та наявності

дітей у віці до трьох років тощо.

Якщо засуджений під час випробування вчинить новий

злочин, то до покарання за цей злочин суд приєднує

раніше призначене покарання за правилами, передбачени-

ми ст. 43 КК.

По закінченні строку відстрочки суд за поданням органу

внутрішніх справ, який здійснював нагляд за засудженим,

залежно від вдалого чи невдалого випробування засуджено-

го виносить ухвалу про звільнення засудженого від

відбування призначеного покарання або про направлення

засудженого для відбування позбавлення волі, призначено-

го вироком.

При звільненні особи від відбування покарання вона

визнається несудимою за наявності умов, зазначених у

п. 3 ч. 1 ст. 55 КК.

Стаття 46 КК передбачає відстрочення виконання виро-

ку у воєнний час військовослужбовцеві або військово-

зобов'язаному, який підлягає призову чи мобілізації, за-

судженому до позбавлення волі, з направленням його у

діючу армію до закінчення воєнних дій. При цьому суд

може відстрочити і виконання додаткових покарань.

Якихось обмежень щодо надання такої відстрочки за

колом вчинених злочинів чи за колом винних осіб закон

формально не передбачає.

За своїм основним цільовим призначенням ст. 46

зорієнтована на сприяння забезпеченню інтересів обороноздат-

ності держави у воєнний час. І лише як другорядне нею

передбачається досягнення мети виправлення і

перевиховання.

411

Закон заохочує засуджених до виправлення і перевихо-

вання можливістю звільнення від призначеного покарання,

якщо вони виявлять себе стійкими захисниками Батьків-

щини в діючій армії.

Хоча формально якихось застережень щодо застосування

такої відстрочки закон не передбачає, вони вбачаються

контекстуально, виходячи з головного цільового призначен-

ня ст. 46. Відстрочення покарання може стосуватися лише

тих осіб, яким можна довірити зброю і яких можна залу-

чити до захисту Батьківщини, тобто тим, які не вчинять

дезертирства, не перейдуть на бік ворога, не використають

зброю для вчинення нових злочинів. Такими особами, як

уявляється, не можуть бути ті, яких засуджено за особли-

во небезпечні злочини проти держави, та особливо небез-

печні рецидивісти.

Якщо засуджений виявить себе в діючій армії стійким

захисником Батьківщини, то суд за клопотанням

військового командування може звільнити засудженого від

відбування покарання або замінити покарання більш

м'яким.

Якщо засуджений не виявить себе стійким захисником

Батьківщини, то після закінчення війни він підлягає від-

буванню покарання згідно з вироком суду.

При вчиненні особою, якій було надано відстрочку вико-

нання вироку, нового злочину до покарання за цей злочин

приєднується невідбуте покарання за правилами, передба-

ченими ст. 43 КК.

412