§ 6. Спеціальні види звільнення

від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності передбаче-

но не тільки в Загальній частині КК, а й у деяких нормах

Особливої частини, зокрема, ч. 2 ст. 56, ч. З ст. 57, ч. З

ст. 170, ч. 5 ст. 1876, ч. 2 ст. 222 та ст. 22910.

За своєю природою ці інститути однорідні. В обох випад-

ках звільнення допускається тільки за наявності в діянні

особи ознак складу злочину. Та обставина, що звільнення

від кримінальної відповідальності, встановлене нормами За-

гальної частини КК, частіше факультативне, ніж обов'яз-

кове, а звільнення на підставі статей Особливої частини

завжди обов'язкове, не свідчить" про їх суттєву різницю.

Водночас звільнення від кримінальної відповідальності

за нормами Особливої частини КК має свою специфіку.

Тому ці види звільнення отримали в літературі назву

спеціальних.

363

На відміну від добровільної відмови, в цих ситуаціях

особа звільняється від кримінальної відповідальності за

закінчений злочин, тоді як при добровільній відмові особа

не доводить його до кінця. Схожі ці випадки також з

діяльним каяттям. Але й поміж ними є суттєва різниця.

Діяльне каяття визнається обставиною, що пом'якшує

відповідальність, але не тягне повного звільнення від

кримінальної відповідальності. Крім того, для звільнення

особи, яка дала хабар, не обов'язкове здійснення нею по-

дальших дій, що характерно для діяльного каяття. Наприк-

лад, якщо мало місце вимагательство хабара з боку поса-

дової особи, хабародавець звільняється від кримінальної

відповідальності без будь-яких умов. Не можна ототожню-

вати звільнення від кримінальної відповідальності, передба-

чене у зазначених вище статтях КК, і з явкою з повин-

ною. Умови, за яких застосовуються ці норми, виходять за

межі звичайної явки з повинною. Крім того, в цих випад-

ках неоднакові правові наслідки для особи, яка вчинила

злочин.

Інститут спеціального звільнення має на меті поперед-

жання небезпечних наслідків злочинів шляхом надання

особі можливості звільнитися від відповідальності за умови

добровільної заяви про вчинений злочин або вчинення дій,

спрямованих на усунення суспільно небезпечних наслідків

злочину, тощо, а також мету стимулювання цих осіб до

повідомлення органам влади або правосуддя про вчинені

злочинні дії, що поліпшує боротьбу з ними.

Цей вид звільнення покликаний також знизити або

зовсім не допустити можливість вчинення злочину іншими

особами. Наприклад, при добровільній здачі вогнепальної

зброї, бойових припасів і вибухових речовин особа уперед-

жує не лише шкідливі наслідки вчиненого нею злочину, а

й можливість вчинення інших як умисних, так і необереж-

них злочинів та настання нещасних випадків.

Таким чином, своєрідність спеціальних видів звільнення

від кримінальної відповідальності полягає у меті цих зако-

нодавчих приписів.

Специфічність цих видів звільнення від кримінальної

відповідальності полягає також в особливих умовах, за

яких можливе звільнення осіб, що вчинили злочини.

Зокрема, ч. 2 ст. 56 КК (Державна зрада) встановлює

дві таких умови: а) щоб громадянин України на виконання

злочинного завдання іноземної держави, іноземної орга-

нізації або їх представників не вчинив ніяких дій; б) доб-

364

ровільно заявив органам влади про свій зв'язок з ними. У

цьому випадку закон встановлює заборону не будь-яких

дій, а лише тих, що спрямовані на виконання злочинного

завдання. Ідеться не тільки про дії особи як виконавця, а й

дії організаційного, пособницького чи підмовницького ха-

рактеру. Під злочинністю завдання слід розуміти його

об'єктивну спрямованість на спричинення шкоди суве-

ренітету, територіальній недоторканності, обороноздатності

або державній безпеці України. Добровільність заяви озна-

чає, що особа повідомляє про це з будь-яких мотивів, але

обов'язково з власної волі, а не у зв'язку з тим, що про

злочин уже відомо органам влади. Однак добровільність

заяви не виключається у випадках, коли органам влади

було відомо про вчинений злочин, але сам заявник цього

не усвідомлював. Заява може бути адресована органам

влади в широкому розумінні — суду, прокуратурі, СБУ,

МВС, органам місцевого самоврядування.

Більший обсяг умов встановлено щодо звільнення від

кримінальної відповідальності за шпигунство. Це поясню-

ється тим, що на момент добровільної заяви про злочин

особа вже вчинила певні дії і створила безпосередню загро-

зу зовнішній безпеці України — зібрала або навіть переда-

ла відомості, що становлять державну або військову таєм-

ницю» тощо. Тому в законі передбачена, насамперед, така

умова звільнення від кримінальної відповідальності, як

добровільне припинення злочинної діяльності. Така відмова

від продовження злочинних дій має бути дійсною і оста-

точною. Другою умовою є добровільна заява органам влади

про вчинене. Це положення аналогічне зазначеному в ч. 2

ст. 56 КК. Третьою умовою є відвернення спричинення

шкоди інтересам України внаслідок добровільної заяви осо-

би і вжитих у зв'язку з цим заходів. Відвернення шкоди

може бути як результатом подальших дій суб'єкта злочину

(наприклад, вчасне знищення матеріалів, зібраних для пе-

редачі іноземній розвідці), так і наслідком заходів, вжитих

правоохоронними органами після одержання ними добро-

вільної заяви особи, що вчинила шпигунство.

У ч. 3 ст. 170 КК як одну з умов звільнення від

кримінальної відповідальності зазначено добровільну заяву

про дачу хабара. Ця умова має відповідати тим самим

вимогам, що й добровільність заяви, вказаної у ч. 2 ст. 56

КК. Крім того, в законі зазначено, що добровільна заява

365

хабародавця має бути зроблена до порушення кримінальної

справи щодо нього.

Особа, яка дала хабар, у тому числі і валютними цін-

ностями, звільняється від кримінальної відповідальності і в

тому випадку, коли щодо неї мало місце вимагательство

хабара. Пленум Верховного Суду України у постанові від

28 червня 1996 p. № 7 "Про внесення змін і доповнень до

постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня

1994 p. № 12 "Про судову практику в справах про хабар-

ництво" роз'яснив: "Згідно з ч. б ст. 164 КК вимагательст-

вом хабара визнається вимога посадовою особою хабара під

загрозою вчинення або невчинення з використанням влади

чи посадового становища дій, які можуть завдати шкоди

правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або

умисне створення посадовою особою умов, за яких особа

вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим

наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів"1.

Наприклад, Т. — наглядач кладовища, незважаючи на наяв-

ність вільних для захоронення місць, про що вона знала, обіцяла

громадянам задовольнити їх прохання поховати на кладовищі їх

родичів за умови, що вони дадуть їй винагороду (гроші, продукти

тощо). Отже, своїми діями Т. ставила під загрозу спричинення

шкоди законні інтереси громадян. Тому цілком правильно її дії

були кваліфіковані судом як неодноразове одержання хабара

шляхом вимагательства2.

Особи, які давали за таких умов хабар, на підставі ч. 3

ст. 170 КК мають бути звільнені від кримінальної відпо-

відальності. Якщо ж дії посадової особи не створюють

загрози спричинення шкоди правам або законним інте-

ресам громадян, вони не можуть розцінюватись як вимага-

тельство хабара, і підстав для звільнення хабародавця від

кримінальної відповідальності, якщо він добровільно не

заявить про дачу ним хабара до порушення кримінальної

справи, не буде.

Згідно з ч. 5 ст. 1876 КК особа звільняється від кри-

мінальної відповідальності за двох умов: а) добровільний

вихід з не передбаченого законодавством воєнізованого

формування чи групи за наявності можливості залиши-

тись у ньому; б) повідомлення про його існування органам

державної влади,

Умовою звільнення від кримінальної відповідальності,

1 Правовісник. — С. 121—122.

2 Практика... — С. 165—166.

366

вказаною у ч. 2 ст. 222 КК, є добровільна здача вог-

нестрільної (вогнепальної) зброї, бойових припасів або ви-

бухових речовин, що зберігались особою без відповідного

дозволу. У принципі, наведена вище характеристика по-

няття добровільності може бути віднесена і до цього випад-

ку. Однак особливість саме цього виду звільнення від кри-

мінальної відповідальності полягає у характері дій, які

особа має вчинити добровільно, тобто здати компетентним

органам зброю або інші зазначені у ч. 2 ст. 222 КК

предмети. У зв'язку із цим добровільність не виключається

і в тих випадках, коли правоохоронним органам вже було

відомо про незаконне зберігання особою цих предметів, але

їм не вдалося їх знайти і вилучити, а особа здає їх з

власної волі. Таким чином, вирішальне значення в цих

випадках має факт здачі зброї або інших предметів з

власної волі особи, хоча вона й мала реальну можливість

незаконно володіти цими предметами.

Останнім часом перелік спеціальних видів звільнення від

кримінальної відповідальності доповнено ст. 22910 КК.

У ч. 1 ст. 22910 вказані такі обов'язкові умови: а) здача

наркотичних засобів або психотропних речовин; б) вка-

зівка на джерело їх придбання або сприяння розкриттю

злочинів, пов'язаних з незаконним обігом цих засобів чи

речовин; в) добровільність зазначених вище дій особи. Зда-

ти наркотичні засоби або психотропні речовини особа може

правоохоронним органам (органам внутрішніх справ, служ-

би безпеки, прокуратури) або органам влади чи окремим

посадовим особам. Останні повинні вжити заходів до

своєчасної передачі цих засобів або речовин правоохорон-

ним органам з метою належного процесуального оформлен-

ня добровільної здачі наркотиків або психотропних речовин

та їх наступного знищення.

Вказівка на джерело придбання наркотиків чи психо-

тропних речовин означає, що суб'єкт має повідомити до-

стовірні відомості про те, у кого конкретно чи де саме він

придбав ці засоби або речовини. Зокрема, назвати всі

відомі йому дані про особу збувальника наркотиків або

психотропних речовин або вказати індивідуальні ознаки

місця їх придбання — склад, 'аптеку, медичний заклад,

фармацевтичне підприємство, приміщення, яке використо-

вувалось як кубло наркоманів, місце, де ростуть рослини,

в тому числі і дикорослі, які є наркотичною сировиною,

тощо. Обсяг цієї інформації має бути достатнім для ви-

367

криття джерела збування наркотиків або психотропних ре-

човин. Якщо особа не може точно вказати джерело при-

дбання наркотичних засобів чи психотропних речовин, во-

на не втрачає шансів на звільнення від кримінальної відпо-

відальності. Однак у такому випадку ця особа зобов'язана

сприяти розкриттю злочину, пов'язаного з незаконним

обігом цих засобів чи речовин; описати прикмети особи, у

якої вони були придбані, сумлінно виконувати вказівки

слідчих органів під час розшуку і впізнання підозрюваних,

пошуку місця збування наркотиків чи психотропних речо-

вин, якщо правоохоронні органи залучають особу брати

участь у таких заходах, тощо. Це може бути сприяння

слідчим органам не тільки у встановленні джерела при-

дбання цією особою наркотиків чи психотропних речовин,

але й у розкритті інших злочинів, пов'язаних із порушен-

нями законодавства з боротьби з наркоманією. Для звіль-

нення суб'єкта від кримінальної відповідальності не вима-

гається, щоб злочин іншої особи було розкрито —'слідчі

органи можуть і не досягти такого результату. Проте

обов'язковою умовою є справжнє, невдаване сприяння

слідству у розкритті злочину.

Добровільність виключає ситуації, коли особа вимушена

здати наркотики чи психотропні речовини, оскільки вони

так чи інакше будуть у неї вилучені Навпаки, вона мала

можливість володіти цими засобами чи речовинами і на-

далі, але здає їх за власним бажанням. При цьому не має

значення, з яких мотивів особа вирішила здати наркоти-

ки — робить вона це з власної ініціативи чи під впливом

батьківського наказу, порад родичів, друзів тощо. Не ви-

ключається добровільність і тоді, коли правоохоронним ор-

ганам стало відомо про незаконне зберігання наркотиків чи

психотропних речовин, але їм не вдалося виявити, де саме

вони сховані, а особа з власної волі здає ці засоби. Отже,

ці законодавчі положення мають багато схожого з до-

бровільністю здачі вогнестрільної (вогнепальної) зброї,

бойових припасів або вибухових речовин.

Приблизно такі самі вимоги щодо добровільності прий-

нятого рішення встановлює і ч. 2 ст. 22910 KK, але тут

підставою звільнення від кримінальної відповідальності є

факт звертання особи до медичного закладу і той факт, що

особа розпочала лікування від наркоманії. При цьому за-

кон не конкретизує поняття "медичний заклад". Практич-

но це можуть бути як державні лікарні, диспансери, полі-

368

клініки тощо, так і медичні центри, кабінети чи інші

заклади недержавного сектора, але останні мають бути

зареєстровані у встановленому законом порядку. Особа

визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії,

як у тих випадках, коли її влаштовано в стаціонарний

медичний заклад з цією метою, так і тоді, коли їй по-

чали робити відповідні обстеження, процедури тощо

амбулаторно.

Стаття 22910 дає обмежений перелік діянь, за вчинення

яких особа може бути звільнена від кримінальної від-

повідальності. Згідно з ч. 1 цієї статті це — незаконне

вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, переве-

зення чи пересилання предметів цього злочину як з метою

збуту, так і без неї. Частина 2 ст. 22910 перелічує тільки

аналогічні дії без мети збуту. Крім того, особа може бути

звільнена від кримінальної відповідальності лише за вчи-

нення діянь, пов’язаних із наркотичними засобами чи пси-

хотропними речовинами, які вона здала (ч. 1 ст. 22910) або

вжила (ч. 2 ст. 22910). Якщо особа, що добровільно зверну-

лася за медичною допомогою, продовжує зберігати нарко-

тики чи психотропні речовини, вона може бути звільнена

від кримінальної відповідальності тільки після добровільної

здачі цих засобів. Так само вирішується і доля особи, яка

лише частково здала наркотики чи психотропні речовини.

У такому підході поєднуються і гуманізм, і вимогливість

законодавця.

369