§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності

за актом амністії

Одним із видів звільнення від кримінальної відповідаль-

ності є звільнення від такої відповідальності за актом ам-

ністії, який не має персоніфікованого характеру.

Як уже зазначалося, видання акта (закону) про

амністію належить до компетенції Верховної Ради України

(ч. З ст. 92 Конституції України). 1 жовтня 19% p. Вер-

ховна Рада України прийняла Закон України "Про засто-

сування амністії в Україні", в який 19 грудня 1996 p. були

внесені деякі доповнення1. Амністія оголошується законом,

який приймається відповідно до положень Конституції

України, Кримінального кодексу України та вищезгаданого

Закону і становить собою звільнення від кримінальної

відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних

у вчиненні злочинів (ст. 1 Закону).

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчи-

нені до дня набрання ним чинності включно, і не поши-

рюється на злочини, що тривають або продовжуються,

якщо вони закінчені, припинені або перервані після прий-

няття закону про амністію.

1 Голос України. — 1996. — 19 листопада; 1997. — 10 січня.

361

У виняткових випадках, з метою припинення суспільно

небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути

поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголо-

шення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї

дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна

амністія) (ст. 4 Закону).

Не допускається застосування амністії: а) до особливо

небезпечних рецидивістів, визнаних такими вироком суду,

що набрав законної сили; б) до осіб, яким смертну кару в

порядку помилування замінено на позбавлення волі; в) до

осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких

злочинів; г) до осіб, засуджених за особливо небезпечні

злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при

обтяжуючих обставинах; д) до осіб, яких засуджено за

вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у пункті "г"

цієї статті, і які відбули менше половини призначеного

вироком суду основного покарання. Законом про амністію

можуть бути визначені також інші категорії осіб, на яких

амністія не поширюється (ст. З Закону).

21 листопада 1996 p. Верховна Рада України прийняла

Закон України "Про амністію осіб, які брали участь у

масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат за-

робітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних ви-

плат". Стаття 2 Закону говорить: "Закрити слідчі справи і

справи, не розглянуті судами (тобто йдеться про звіль-

нення від кримінальної відповідальності — авт.), про зло-

чини, вчинені до набрання чинності цим Законом особами,

зазначеними у статті 1 цього Закону", а саме тими, які

вчинили злочини, передбачені статтями 1873, 1875, части-

нами 1 і 2 ст. 2173 КК за умови, що вчинені ними дії були

пов'язані з протестом проти несвоєчасних виплат заробіт-

ної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.

Цей Закон містить норму (ст. 4) про те, що він не засто-

совується до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних

такими вироком суду, що набрав законної сили, та до осіб,

які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких

злочинів.

Виконання цього Закону в частині звільнення від кримі-

нальної відповідальності покладено: щодо осіб, кримінальні

справи на яких перебувають в провадженні органів попе-

реднього слідства, — на ці органи; щодо осіб, справи на

яких перебувають у провадженні судів і до набрання чин-

ності цим Законом не розглянуті, — на суди. Цей Закон

362

підлягає виконанню протягом двох місяців після набрання

ним чинності (ст. 6).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. б КПК, кримінальну справу

не може бути порушено, а порушена справа підлягає за-

криттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосу-

вання покарання за вчинене діяння. На підставі акта (за-

кону) про амністію певної категорії осіб, який має норма-

тивний характер, приймається відповідне рішення щодо

конкретної особи (скажімо, постанова слідчого про закрит-

тя кримінальної справи). Однак закриття справи внаслідок

акта амністії не допускається, якщо обвинувачений проти

цього заперечує. У цьому разі провадження у справі про-

довжується в звичайному порядку (ч. 4 ст. б КПК). У

такому випадку суд при доведеності вини виносить обвину-

вальний вирок зі звільненням засудженого від покарання.

У випадку, коли суспільно небезпечне діяння, що

підпадає під дію акта про амністію, вчинено неосудною

особою, призначення щодо неї примусових заходів медич-

ного характеру не відбувається; суд виносить ухвалу про

закриття кримінальної справи, повідомляючи про це орга-

ни охорони здоров'я.