Глава XVII

ЗВІЛЬНЕННЯ

ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

§ 1. Поняття, підстави та види звільнення

від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності — це

здійснювана у відповідності з кримінальним і кримі-

нально-процесуальним законом відмова держави в особі

компетентних органів від застосування заходів криміналь-

но-правового характеру щодо осіб, які вчинили злочин.

Соціально-політична основа різних видів звільнення від

кримінальної відповідальності полягає у прагненні держави

ефективно і раціонально вести боротьбу зі злочинністю

кримінально-правовими засобами. В інституті звільнення

від кримінальної відповідальності одночасно реалізуються

принципи економії кримінальної репресії» гуманізму і інди-

відуалізації відповідальності.

Законодавство передбачає випадки обов'язкового і фа-

культативного звільнення від кримінальної відповідальнос-

ті осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину.

Так, обов'язковим є інститут давності притягнення до кри-

мінальної відповідальності (крім випадків вчинення злочи-

ну, мірою покарання за який за законом може бути смер-

тна кара), а факультативним — звільнення від відпо-

відальності особи, яка перестала бути суспільно небезпеч-

ною внаслідок зміни обстановки після вчинення нею

діяння, що містить ознаки злочину.

Індивідуалізація відповідальності особи, яка вчинила

діяння, що містить ознаки злочину, полягає, зокрема, в

прийнятті правозастосовчими органами рішення: 1) про

притягнення такої особи до кримінальної відповідальності,

складовою частиною якої є її засудження і застосування до

неї покарання; 2) про звільнення її від кримінальної відпо-

відальності і застосування у передбачених законом випад-

ках заходів впливу, що не є кримінальним покаранням

(наприклад, примусових заходів виховного характеру);

3) про застосування іншої (так званої особливої) форми

реалізації кримінальної відповідальності (наприклад, умов-

ного засудження). Вирішуючи це питання, працівники пра-

возастосовчих органів, які діють на підставі закону і керу-

ються своєю правосвідомістю, враховують характер і сту-

344

пінь суспільної небезпечності діяння, що містить ознаки

злочину, особу винного, його поведінку в контексті

існуючої після вчинення діяння обстановки, а також мож-

ливі шляхи реалізації суспільно корисних цілей покарання:

виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових

злочинів засудженим, а також іншими особами.

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності є

специфічними для кожного виду звільнення. У більшості

випадків вони обумовлені невеликим ступенем суспільної

небезпечності вчиненого діяння і особи, яка його вчинила і

яка може бути виправлена без застосування кримінального

покарання.

Види звільнення від кримінальної відповідальності: 1) у

зв'язку з відпадінням суспільної небезпечності діяння, що

містить ознаки злочину, або втратою суспільної небезпеч-

ності особою, яка його вчинила, внаслідок зміни обстанов-

ки (ч. 1 ст. 50 КК); 2) у зв'язку з притягненням особи до

адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 51); 3) у

зв'язку з застосуванням судом примусових заходів вихов-

ного характеру (ч. З ст. 10, п. З ч. 1 ст. 51); 4) у зв'язку

з передачею особи на поруки громадській організації або

трудовому колективу (п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 51); 5) у зв'язку

з спливом строків давності притягнення до кримінальної від-

повідальності (ст. 48); 6) у зв'язку з амністією (ч. З ст. 92

Конституції України); 7) спеціальні випадки звільнення від

кримінальної відповідальності при вчиненні окремих кате-

горій злочинів (ч. 2 ст. 56, ч. З ст. 57, ч. З ст. 170, ч. 5

ст. 1876, ч. 2 ст. 222, частини 1 і 2 ст. 22910 КК).

Із урахуванням того, що Конституція України 1996 p.

має найвищу юридичну силу, а закони та інші норматив-

но-правові акти мають відповідати їй (ст. 8 Конституції), а

також беручи до уваги конституційні положення про те,

що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і

"делегування функцій судів чи привласнення цих функцій

іншими органами не допускається" (ст. 124), втратили

силу положення п. 2 ч. 1 та ч. З ст. 51 КК про звільнення

від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів

справи на розгляд товариського суду. У п. 21 постанови

Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 p.

№ 9 "Про застосування Конституції України при здій-

сненні правосуддя" говориться: "Конституційне положення

про здійснення правосуддя виключно судами зобов'язує їх

розглядати кримінальні справи і про злочини, перелічені у

ч. 1 ст. 27 КПК. У зв'язку з цим суд не може передати

345

матеріали такої справи на розгляд товариського суду в

порядку, передбаченому ст. 51 КК та ст. 8 КПК"1.

Чинне законодавство передбачає значні можливості для

звільнення від кримінальної відповідальності, що узгод-

жується із загальною тенденцією розвитку кримінального

законодавства в бік пом'якшення відповідальності за менш

значні злочини поряд із посиленням відповідальності за

більш тяжкі злочини. Всі види звільнення від кримінальної

відповідальності, за винятком передачі винного на поруки,

є безумовними. При передачі особи на поруки до неї

ставиться ряд вимог, невиконання яких може обумовити

притягнення її до кримінальної відповідальності.

Будь-який із видів звільнення від кримінальної відпо-

відальності застосовується лише за наявності у вчиненому

складу злочину як підстави кримінальної відповідальності.

Це положення має важливе значення для дотримання

принципу законності, охорони прав громадян. Не можна

"звільняти" від відповідальності тих осіб, у діях яких від-

сутній склад будь-якого злочину.

Рішення про звільнення від кримінальної відповідаль-

ності приймається судом, прокурором, слідчим за згодою

прокурора в межах їх компетенції за наявності підстав і у

передбачених кримінально-процесуальним законодавством

формах. Прийняття акта амністії знаходиться в компе-

тенції Верховної Ради України: "Законом України оголо-

шується амністія" (ч. 3 ст. 92 Конституції України). До

набрання чинності Конституцією України 1996 p., тобто до

28 червня 1996 p., видання акту (Указу) про амністію

належало до компетенції Президента України.

Особа, звільнена від кримінальної відповідальності, не

вважається судимою.