Глава XVI

СИСТЕМА І ВИДИ ПОКАРАНЬ

§ 1. Система покарань, її ознаки та значення

Під системою покарань розуміється встановлений Кри-

мінальним кодексом України 1960 р. обов'язковий для суду

вичерпний перелік видів покарань, розміщених у певному

порядку — залежно від ступеня їх тяжкості.

Лише судом можуть бути піддані кримінальному пока-

ранню особи, визнані винними у вчиненні злочинів. Як

перелік видів злочинів, так і перелік видів покарань міс-

титься в Кримінальному кодексі України.

Перелік звичайних покарань дає ст. 23. Це позбавлення

волі, виправні роботи без позбавлення волі, позбавлення

права займати певні посади або займатися певною діяль-

ністю, штраф, громадська догана; покарання у вигляді на-

правлення в дисциплінарний батальйон, яке може застосо-

вуватися до військовослужбовців строкової служби; кон-

фіскація майна, позбавлення військового або спеціального

звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу, позбавлення

батьківських прав. Виняткова міра покарання — смертна

кара — вказана в ст. 24 КК.

Розмаїття покарань, що входять в їх систему, обумовле-

не соціальними, політичними, економічними, кримінологіч-

ними факторами, рівнем культури та традиціями

суспільства, покликане створити передумови для ефектив-

ної боротьби зі злочинністю, досягнення мети покарання,

зафіксованої у ст. 22, — виправлення і перевиховання

засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів ними, а

також іншими особами. Воно має відображати основні тен-

денції боротьби зі злочинністю в державі: застосування

суворих покарань за тяжкі злочини, злочини, вчинені

особливо небезпечними рецидивістами, і водночас розши-

рення сфери застосування покарань, не пов'язаних із по-

збавленням волі, стосовно менш небезпечних злочинів.

Для забезпечення єдності карної політики у боротьбі зі

злочинністю при застосуванні найсуворішої форми реалі-

зації кримінальної відповідальності, якою є інститут пока-

рання, в законодавстві встановлено обов'язкові для суду умо-

ви, межі та порядок застосування окремих видів покарань

(наприклад, про позбавлення волі йдеться в ст. 25 КК).

Діюча в Україні система покарань характеризується на-

явністю певних ознак.

311

1. Лише закон встановлює види покарань, які утворю-

ють певну систему. Тільки кримінальний закон визначає

сукупність всіх покарань, як і умови та розміри (строки) їх

застосування щодо кожного з видів. Це — відображення

принципу законності в сфері системи покарань. Nullum

poena sine lege — немає покарання без вказівки про це в

законі.

Перелік покарань, які входять у систему, є вичерпним.

Звичайно, законодавець може змінювати цей перелік. Так,

Законом від б березня 1992 p. з Кримінального кодексу

України були виключені такі міри покарання, як заслання

та вислання тощо.

Суд обмежений системою покарань, даною в Кримі-

нальному кодексі. Він не може вийти за перелік покарань,

передбачений на даний момент у КК, як і змінити поря-

док, межі та умови застосування окремих видів покарань,

передбачених у Кримінальному кодексі.

2. Ознакою системи покарань є розміщення їх видів у

Кримінальному кодексі у певному порядку. У ст. 23 вони

подані від більш тяжкого до менш тяжкого стосовно як

основних, так і додаткових покарань.

3. Ще однією ознакою системи покарань є те, що вони

між собою перебувають у певному співвідношенні: одні

можуть застосовуватися лише самостійно, інші — лише як

додаткові, а окремі — виступати в якості як основних, так

і додаткових. Безпосередньо в ст. 23 дається класифікація

звичайних покарань за порядком (способом) їх застосуван-

ня: основні, додаткові й так звані змішані. До основних

покарань з числа вказаних у частинах 1, 2 ст. 23 нале-

жать: позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення

волі, позбавлення права займати певні посади або займати-

ся певною діяльністю, штраф, громадська догана, а щодо

військовослужбовців строкової служби — направлення в

дисциплінарний батальйон. Смертна кара як виняткова

міра покарання передбачена ст. 24. Усі ці покарання мо-

жуть призначатися вироком суду як самостійні. Так,

відповідно до ч. 1 ст. 206 хуліганство карається позбавлен-

ням волі на строк до одного року або виправними роботами

на той же строк, або штрафом від тридцяти до вісімдесяти

мінімальних розмірів заробітної плати. У даному разі всі

три альтернативні міри покарання (позбавлення волі, ви-

правні роботи та штраф) названі в якості основних. Право

суду, враховуючи конкретні обставини справи, обрати одну

з названих трьох основних альтернативних мір покарання.

312

До числа додаткових покарань, відповідно до ч. З ст. 23,

належать конфіскація майна, позбавлення військового,

спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу,

а також позбавлення батьківських прав. Ці міри покарання

не можуть застосовуватися самостійно, вони застосовують-

ся лише в якості додаткових до основних. Так, відповідно

до ч. З ст. 81, крадіжка державного або колективного

майна з проникненням у приміщення чи інше сховище

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років з конфіскацією майна або без конфіскації. У даному

разі конфіскація майна є факультативною додатковою

мірою покарання до позбавлення волі як основного пока-

рання. На відміну від основних, додаткові міри покарання

в санкціях окремих статей Особливої частини КК можуть

вказуватися не лише як окремі (в тому числі альтерна-

тивні), а й у сукупності, тобто як такі, що застосовуються

одночасно. Так, кваліфікований вид обману покупців,

відповідно до ч. 2 ст. 155, карається позбавленням волі на

строк до шести років з конфіскацією майна і з позбавлен-

ням права займати певні посади в торговельних підприєм-

ствах і підприємствах громадського харчування на строк до

п’яти років. У даному випадку до основного покарання у

вигляді позбавлення волі суд одночасно має обов'язково

(якщо не застосовується ст. 44 КК) застосувати дві додат-

кові міри покарання (конфіскацію майна та позбавлення

права займати певні посади).

Такі додаткові міри покарання, як позбавлення військо-

вого, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного

класу, а також позбавлення батьківських прав, не вказу-

ються у санкціях статей Особливої частини КК, а застосо-

вуються за наявності умов, передбачених статтями 37 та

38, що присвячені регламентації цих видів покарання.

Так звані змішані міри покарання, тобто ті, які можуть

застосовуватися не тільки як основні, але й як додат-

кові, — це позбавлення права займати певні посади або

займатися певною діяльністю, а також штраф (ч. 4 ст. 23).

Застосування такого "змішаного" покарання, як позбавлен-

ня права займати певні посади або займатися певною

діяльністю, може мати місце як тоді, коли воно вказане в

санкції конкретної статті Особливої частини КК. Наприк-

лад, в ч. 1 ст. 155, де воно названо як альтернативне

основне покарання), так і за відсутності такої вказівки,

але за наявності умов, вказаних у ст. 31, — коли за

характером вчинених винним злочинів по посаді або при

313

занятті певною діяльністю суд визнає неможливим збере-

ження за ним права займати певні посади або займатися

певною діяльністю.

Можуть бути й інші критерії класифікації покарань, що

складають їх систему. Так, за характером позбавлень, що

спричиняються засудженим особам, усі покарання можна

поділити на ті, застосування яких пов'язане: а) з віді-

бранням життя (смертна кара); б) із позбавленням або

обмеженням волі (позбавлення волі, направлення в дис-

циплінарний батальйон); в) із позбавленням майнових

вигід (виправні роботи, штраф, конфіскація майна; г) із

позбавленням певних прав (позбавлення права займати

певні посади або займатися певною діяльністю); д) із спри-

чиненням в основному моральних переживань (громадська

догана, позбавлення військового, спеціального звання, ран-

гу, чину, кваліфікаційного класу, а також позбавлення

батьківських прав).

За можливістю визначення строку покарання їх доцільно

згрупувати таким чином: а) строкові; б) разові; в) із не-

визначеним строком дії. До строкових належать: позбав-

лення волі (строк — від трьох місяців до десяти років, а у

передбачених законом випадках — до п'ятнадцяти років;

виправні роботи без позбавлення волі (від двох місяців до

двох років), позбавлення права займати певні посади або

займатися певною діяльністю — від двох років до п'яти

років, направлення в дисциплінарний батальйон — від

трьох місяців до двох років, а в тих випадках, коли суд,

враховуючи обставини справи і особу засудженого

військовослужбовця строкової служби, визнає доцільним

замість позбавлення волі застосувати направлення в дис-

циплінарний батальйон, — до трьох років. До разових

покарань належать штраф, громадська догана, конфіскація

майна, а також позбавлення військового, спеціального

звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. До покарань

із невизначеним строком дії належить таке, як позбавлен-

ня батьківських прав. Поновлення в батьківських правах

можливе лише у порядку, передбаченому Кодексом про

шлюб та сім'ю України (ч. 2 ст. 38 КК).

За колом засуджених, до яких вони можуть бути засто-

совані, розрізняють покарання загальні (тобто ті, що мо-

жуть застосовуватися до будь-якої особи, визнаної судом

винною у вчиненні злочину) та спеціальні (тобто такі, що

можуть бути застосовані лише до обмеженої групи осіб,

визнаних судом винними у вчиненні злочинів). До загаль-

314

них належать такі міри покарання, як позбавлення волі,

штраф, громадська догана, конфіскація майна. До спе-

ціальних — виправні роботи без позбавлення волі (вони не

застосовуються до військовослужбовців, непрацездатних —

інвалідів першої і другої груп, до неповнолітніх віком до 15

років, до осіб, які досягли пенсійного віку), позбавлення

права займати певні посади або займатися певною діяль-

ністю, направлення в дисциплінарний батальйон, позбав-

лення військового, спеціального звання, рангу, чину,

кваліфікаційного класу, позбавлення батьківських прав, а

також смертна кара (вона не може застосовуватись до

певної категорії осіб, наприклад, до тих, які не досягли на

час вчинення злочину вісімнадцятирічного віку).

Розрізняють також покарання, пов'язані з виправно-тру-

довим впливом на засуджених, спрямованим на їх виправ-

лення і перевиховання з боку спеціально на те уповнова-

жених державних органів за участю громадськості. До та-

ких видів покарань належать позбавлення волі, направлен-

ня в дисциплінарний батальйон, виправні роботи без по-

збавлення волі.

Завданням системи покарань є встановлення виду, ха-

рактеру, змісту, обсягу, розмірів і меж караності злочин-

них діянь, тобто так звана їх пеналізація в залежності від

характеру і ступеня суспільної небезпечності. Значення

системи покарань, перш за все, і полягає в тому, що вона

є правовою базою, на якій грунтується каральна політика

держави щодо вчинення різних видів злочинів. На неї

опираються у своїй діяльності суди при постановлянні ни-

ми обвинувальних вироків особам, визнаним винними у

вчиненні конкретних злочинів.

Створюючи систему покарань, законодавець підводить

базу для диференціації санкцій у статтях Особливої части-

ни Кримінального кодексу України.