§ 5. Рецидив злочинів

Поняття рецидиву злочинів. Рецидив злочинів як окре-

ма форма їх множинності характеризується такими спе-

цифічними ознаками:

1) злочини вчиняються особою кількома окремими

діяннями;

2) зазначені діяння вчиняються в різний час.

Як зазначалося, ці ознаки характерні як для повторності

злочинів у власному розумінні слова, так і для рецидиву

злочинів. Тому для "відокремлення" рецидиву злочинів від

їх повторності необхідною є ще одна ознака, а саме, —

принаймні за один із попередніх злочинів на момент вчи-

нення наступного особа мала судимість.

1 Див.: Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 119—121.

299

300

Із урахуванням цих ознак рецидив злочинів можна ви-

значити як таку форму їх множинності, яка полягає у

вчиненні особою, судимою за один чи кілька злочинів,

одного чи кількох нових злочинів.

Відображення рецидиву злочинів у чинному криміналь-

ному законодавстві України. Вплив рецидиву на квалі-

фікацію злочинів. Уже зазначалося, що у багатьох випад-

ках одні й ті самі формулювання кримінального законодав-

ства України охоплюють як повторність злочинів у власно-

му розумінні слова, так і рецидив злочинів. Зокрема, це

стосується перших чотирьох "типів" формулювань, наведе-

них у § 4 цієї глави, тому відтворювати їх ще раз немає

потреби. Формулюваннями, що "представляють" лише ре-

цидив злочинів, є:

1. Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-

ний злочин (див., наприклад, ч. 2 ст. 79, ч. 2 ст. 125, ч. 2

ст. 148-2).

2. Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-

ний чи однорідний злочин (наприклад, ч. 2 ст. 155, ч. 2

ст. 155-1).

3. Вчинення злочину "особливо небезпечним рецидивістом".

Крім того, про рецидив злочинів ідеться у багатьох

статтях Загальної частини КК, які пов'язані, переважно, з

особливостями обрання заходів кримінально-правового

впливу, в тому числі призначення покарання, та відбу-

вання цих заходів засудженою особою (див., зокрема,

статті 26, 43, 45, 46-1, 46-2, 49, 52, 52-1, 53).

Як і при регламентації інших форм множинності зло-

чинів, чинне кримінальне законодавство України має ряд

недоліків і щодо відображення рецидиву злочинів. Усунен-

ня цих недоліків і таким чином вдосконалення кримі-

нального законодавства в частині, що стосується рецидиву

злочинів, зокрема, передбачає:

1) визначення поняття рецидиву злочинів у межах окре-

мого інституту Загальної частини КК "Множинність зло-

чинів". При цьому бажано однозначно вирішити дві про-

блеми: а) з якого часу особа вважається судимою — з

моменту її засудження судом першої інстанції чи з момен-

ту вступу вироку в законну силу; б) чи може утворювати

рецидив злочинів наявність в особи судимості за необереж-

ний злочин, а так само факт вчинення судимою особою

нового необережного злочину;

2) регламентацію основних кримінально-правових

наслідків, які тягне рецидив злочинів;

301

3) спрощення підстав визнання особи небезпечним

(особливо небезпечним) рецидивістом, зокрема, прив'язку

кількості судимостей до класифікації злочинів за ступенем

тяжкості;

4) систематизацію окремих проявів рецидиву злочинів

як у Загальній, так і в Особливій частинах КК з уніфі-

кацією відповідної термінології.

Для відображення рецидиву при кваліфікації злочинів,

у принципі, характерні такі самі варіанти, як і для повтор-

ності злочинів у власному розумінні слова (див. § 4 цієї

глави). Не повторюючи докладно ці варіанти, наведемо по

кожному з них приклади, які стосуються саме рецидиву

злочинів.

1. Рецидив злочинів фактично не впливає на квалі-

фікацію — наприклад, заподіяння особою, що має су-

димість, умисного середньої тяжкості тілесного ушкоджен-

ня (ст. 102), умисне знищення чи пошкодження такою

особою індивідуального (приватного) майна ' громадян

(ст. 145), вчинення особою, яка має судимість, будь-якого

необережного злочину.

2. Рецидив злочинів зумовлює остаточну кваліфікацію і

тому безпосередньо відображається як у формулі ква-

ліфікації, так і в юридичному формулюванні звинува-

чення — наприклад, вчинення кишенькової крадіжки осо-

бою, судимою за грабіж (ч. 2 ст. 140), умисне вбивство,

вчинене особливо небезпечним рецидивістом (п. "3м ст. 93).

3. Рецидив злочинів не зумовлює остаточну кваліфі-

кацію, але відображається у юридичному формулюванні

звинувачення як одна з обтяжуючих обставин, що входить

до юридичного складу відповідного злочину, — наприклад,

вчинення квартирної крадіжки особою, судимою за розбій

(ч. З ст. 140), чи зґвалтування неповнолітньої, вчинене

особою, раніше судимою за такий же злочин (ч. З ст. 117).

Види рецидиву злочинів. На відміну від сукупності зло-

чинів та їх повторності, рецидив злочинів може бути поді-

лено на види за кількома окремими підставами. Такими

підставами, зокрема, є: а) характер суспільної небезпеч-

ності злочинів, що утворюють рецидив; б) кількість суди-

мостей у особи, злочини якої утворюють рецидив;

в) суспільна небезпечність самого рецидиву1.

1 Див.: Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 124.

302

За характером суспільної небезпечності злочинів, що

утворюють рецидив, останній поділяється на загальний ре-

цидив — "його" злочини є різнорідними і спеціальний

рецидив — "його" злочини є тотожними чи однорідними.

За кількістю судимостей у особи, злочини якої утворю-

ють рецидив, останній поділяється на простий рецидив —

якщо у зазначеної особи є лише одна судимість за вчине-

ний злочин (злочини), і вона знову вчиняє злочин, і

складний (багаторазовий) рецидив — якщо у зазначеної

особи є принаймні дві судимості (при послідовному їх

"об'єднанні"), і вона знову вчиняє злочин. Приклад прос-

того рецидиву — вчинення розбою особою, судимою за

грабіж, складного (багаторазового) рецидиву — вчинення

вимагательства особою, двічі судимою за розбої.

За суспільною небезпечністю самого рецидиву розріз-

няють рецидив злочинів, не пов'язаних з відбуванням по-

карання у вигляді позбавлення волі, і рецидив злочинів,

пов'язаних з відбуванням покарання у вигляді позбавлення

волі (так званий пенітенціарний рецидив). Різновидом

пенітенціарного рецидиву є особливо небезпечний ре-

цидив, з яким кримінальне законодавство України пов'язує

цілий ряд негативних кримінально-правових наслідків. По-

рядок, підстави та умови визнання особи особливо небез-

печним рецидивістом передбачені в ст. 26 КК.

У літературі наявність особливо небезпечного рецидиву

інколи пов'язується не з фактом визнання особи особливо

небезпечним рецидивістом, а з вчиненням нового злочину

особою, раніше визнаною вироком суду особливо небезпеч-

ним рецидивістом. При цьому такий висновок обґрунто-

вується положенням, сформульованим у ч. 5 ст. 26 про те,

що статті КК, які передбачають відповідальність за вчи-

нення злочину особливо небезпечним рецидивістом, засто-

совуються у випадках, коли особа була визнана у встанов-

леному законом порядку особливо небезпечним рециди-

вістом до вчинення даного злочину1. Уявляється, що таке

розуміння особливо небезпечного рецидиву є неточним. На

наш погляд, філологічне тлумачення вжитого в ст. 26 тер-

міна — особливо небезпечний рецидивіст — це особа,

злочини і судимості якої утворюють особливо небезпечний

рецидив, і систематичне його тлумачення — з якими

1 Див.: Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 126.

303

наслідками пов'язується визнання особи особливо небез-

печним рецидивістом (див., зокрема, статті 25, 52-1, 55) —

свідчать на користь позиції, яка наявність особливо небез-

печного рецидиву пов'язує саме з фактом визнання особи

особливо небезпечним рецидивістом.

Кримінально-правове значення рецидиву злочинів. Се-

ред розглянутих форм множинності злочинів саме їх реци-

див тягне найбільшу кількість кримінально-правових

наслідків. До цих наслідків, зокрема, можна віднести такі:

1. Рецидив злочинів — перш за все, такі його види, як

спеціальний рецидив та особливо небезпечний рецидив —

передбачені в якості обтяжуючих (особливо обтяжуючих)

обставин у кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складах

багатьох злочинів (статті 140—144, 155, 155-1, 206 та ін.).

2. Рецидив злочинів, як правило, загальний, передбаче-

ний як одна з обставин, що обтяжують відповідальність

(п. 1 ст. 41). У цій якості він може безпосередньо вплива-

ти на призначення покарання, а також на обрання інших

заходів кримінально-правового впливу.

3. Із рецидивом злочинів, перш за все, пенітенціарним

та його різновидом — особливо небезпечним, — пов'я-

зується цілий ряд негативних наслідків, що мають місце

при призначенні покарання, його відбуванні, а також при

звільненні від покарання (див., зокрема, статті 25, 52,

52-1, 53).

4. Із особливо небезпечним рецидивом злочинів пов'я-

зується особливий порядок погашення судимості — вона

може бути погашена лише судом за умов, передбачених у

п. 8 ст. 55 КК.

304