§ 4. Повторність злочинів

Поняття повторності злочинів. Повторність злочинів як

окрема форма їх множинності характеризується такими

специфічними ознаками: 1) злочини вчиняються особою

кількома окремими діяннями; 2) зазначені діяння вчиня-

ються особою в різний час.

Утворене за цими ознаками поняття повторності охоп-

лює як повторність злочинів у власному розумінні слова

(фактичну повторність), так і рецидив злочинів. Оскільки

в межах систематизації різних проявів множинності зло-

чинів кожна з цих форм розглядається окремо, для повтор-

ності у власному розумінні слова характерною є ще одна

ознака — за жоден із вчинених особою злочинів на момент

вчинення останнього з них особа не була засуджена.

Із урахуванням зазначених ознак повторність злочинів

у власному розумінні слова можна визначити як таку

форму їх множинності, яка полягає у вчиненні кількома

окремими діяннями в різний час кількох злочинів, за

жоден із яких — на момент вчинення останнього злочи-

ну — особа не була засуджена.

Відображення повторності злочинів у чинному кримі-

нальному законодавстві України. Вплив повторності на

кваліфікацію злочинів, Повторність злочинів, як і їх су-

купність, не має свого законодавчого визначення в КК.

Основними формулюваннями, що "представляють" повтор-

ність злочинів у чинному кримінальному законодавстві

України, є:

1) вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь

злочин (п. 1 ст. 41);

2) вчинення злочину "повторно" (наприклад, частини 2

статей 81—83, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 144);

295

3) "зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила

такий злочин" та інші подібні формулювання (наприклад,

ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 86, п. "з" ст. 93);

4) "ті ж дії, вчинені... особою, яка раніше вчинила один

із злочинів, передбачених статтями 229-2—229-5, 229-15,

229-19, 229-20 цього Кодексу" та інші подібні формулю-

вання (наприклад, ч. 2 ст. 229-1, ч. 2 ст. 229-2, ч. 2

ст. 229-3);

5) "спекуляція, вчинена неодноразово" (ч. 2 ст. 154);

6) "те саме діяння, вчинене систематично" (ч. 2 ст. 162);

7) "дії, передбачені частиною 3 цієї статті, вчинені у

вигляді промислу" (ч. 4 ст. 213).

Із наведених формулювань перші чотири охоплюють як

повторність злочинів у власному розумінні слова, так і

рецидив злочинів, останні три "представляють" лише по-

вторність у власному розумінні слова.

Необхідно зазначити, що така багатоманітність форму-

лювань повторності злочинів є одним із недоліків чинного

кримінального законодавства України. Зокрема, формулю-

вання на зразок "вчинення злочину повторно" і "вчинення

злочину особою, яка раніше вчинила такий злочин", у

більшості випадків за своїм змістом співпадають. З іншого

боку, в деяких випадках формулювання "повторно" сто-

сується лише тотожних злочинів, а в інших — як тотож-

них, так і однорідних злочинів (наприклад, ч. 2 ст. 140 і

ч. 2 ст. 229-1).

Отже, вдосконалення кримінального законодавства

України в частині, що стосується повторності злочинів,

зокрема, передбачає:

1) законодавче визначення поняття повторності злочинів

у межах окремого інституту Загальної частини КК " Мно-

жинність "злочинів";

2) регламентацію основних кримінально-правових на-

слідків, які тягне повторне вчинення злочинів;

3) уніфікацію термінології, яка "представляє" повтор-

ність як у Загальній, так і в Особливій частині КК.

По-різному відображається повторність злочинів і при їх

кваліфікації. Основними варіантами такого відображення,

з урахуванням особливостей чинного кримінального зако-

нодавства України та тенденцій судової практики, є:

1. Повторність злочинів не знаходить свого відобра-

ження ні у формулі кваліфікації, ні в юридичному форму-

люванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли

вона не передбачена в юридичних складах відповідних

296

злочинів в якості їх кваліфікуючих елементів чи ознак.

Тому, наприклад, вчинення кількох вбивств з необереж-

ності чи нанесення умисного тяжкого тілесного ушкоджен-

ня кільком потерпілим у різний час кваліфікується так

само, як і вчинення аналогічних одиничних злочинів

(ст. 98, ч. 1 ст. 101).

2. Повторність злочинів знаходить своє відображення

як у формулі кваліфікації, так і в юридичному формулю-

ванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли

повторність передбачена в юридичних складах відповідних

злочинів в якості обтяжуючої обставини і саме вона зумов-

лює остаточну кваліфікацію дій особи за відповідною час-

тиною (пунктом) кримінального закону. Наприклад, вчи-

нення особою кількох кишенькових крадіжок чи кількох

зґвалтувань, кожне з яких не містить обтяжуючих обста-

вин, передбачених ч. З або ч. 4 ст. 117, кваліфікуються,

відповідно, за ч. 2 ст. 140 або ч. 2 ст. 117. При цьому в

юридичному формулюванні звинувачення обов'язково за-

значається повторність злочинів як обтяжуюча обставина,

що зумовила їх остаточну кваліфікацію.

3. Повторність злочинів не знаходить свого відобра-

ження у формулі кваліфікації, але обов'язково зазнача-

ється в юридичному формулюванні звинувачення. Це має

місце в тих випадках, коли вона передбачена в юридичних

складах відповідних злочинів як обтяжуюча обставина, а

інші обставини — як особливо обтяжуючі, — і саме ос-

танні зумовлюють остаточну кваліфікацію дій особи. На-

приклад, вчинення особою кількох квартирних крадіжок

кваліфікується лише за ч. З ст. 140; оскільки в цій статті

вчинення крадіжки "повторно" передбачене як обтяжуюча

обставина, а вчинення крадіжки "з проникненням у жит-

ло" — як особливо обтяжуюча обставина, вона й зумовлює

остаточну кваліфікацію вчиненого. Водночас у юридичному

формулюванні звинувачення мають бути вказані всі обтя-

жуючі і особливо обтяжуючі обставини, в тому числі і

повторність.

Види повторності злочинів. Підставою поділу повтор-

ності злочинів на види є співвідношення цих злочинів між

собою за характером суспільної небезпечності. За цією

підставою повторність злочинів поділяється: на повторність

різних за характером суспільної небезпечності злочинів

(повторність різнорідних злочинів), повторність схожих за

характером суспільної небезпечності злочинів (повторність

однорідних злочинів) і повторність злочинів одного й того

297

самого виду (повторність тотожних злочинів). Іноді перший

вид повторності називають загальною повторністю, а два

останніх види — спеціальною повторністю, яка, в свою

чергу, поділяється на "змішану повторність" (повторність

однорідних злочинів) і "чисту повторність" (повторність

тотожних злочинів).

Повторність різнорідних злочинів — це повторність зло-

чинів, які різняться між собою змістом безпосереднього

об'єкта, характером і змістом діяння чи формами вини1.

При цьому відмінність між ними має "якісний" характер,

вона, як правило, очевидна навіть тоді, коли окремі із

зазначених критеріїв (наприклад, форми вини) співпа-

дають. Такий вид повторності утворюють, наприклад, по-

рушення правил про валютні операції і необережне вбивст-

во; державна зрада і наклеп, крадіжка і блокування транс-

портних комунікацій.

Повторність однорідних злочинів — це повторність зло-

чинів, які посягають на однакові чи подібні безпосередні

об'єкти і вчиняються в межах однієї і тієї самої форми

вини2. У більшості випадків повторність однорідних зло-

чинів передбачає законодавець, формулюючи її в якості

обтяжуючої обставини при створенні кваліфікованих скла-

дів злочину. Прикладом такої повторності є наведені вище

випадки повторності щодо розкрадань державного чи ко-

лективного майна (див. примітку до ст. 81 КК), корисли-

вих посягань на індивідуальну (приватну) власність (див.

примітку до ст. 140, ч. 2 ст. 142 КК).

Повторність тотожних злочинів — це повторність зло-

чинів одного й того самого виду незалежно від того, чи

мають ці злочини один і той самий юридичний склад.

Повторність тотожних злочинів утворюють, наприклад, два

розбої (ч. 2 ст. 143) чи зґвалтування дорослої жінки без

обтяжуючих обставин і зґвалтування неповнолітньої (ч. 1

ст. 117 та ч. 3 ст. 117). Очевидно, як повторність тотожних

злочинів треба розглядати і вчинення однією і тією самою

особою кількох умисних убивств, наприклад, умисного

вбивства без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин і

умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборо-

ни, хоча ці злочини і передбачені різними статтями Особ-

ливої частини КК (ст. 94 і ст. 97).

1 Див.: Вожаков М.И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 118.

2 Там само.

298

У межах повторності тотожних злочинів можна виділити

окремі її підвиди. Мова йде про вчинення тотожних зло-

чинів неодноразово, систематично і у вигляді промислу1.

Ілюстрацією розглянутих видів і підвидів повторності

злочинів є схема 16 (див. с. 298).

Кримінально-правове значення повторності. Наявність

у поведінці особи повторності злочинів тягне ряд кри-

мінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються

у такому:

1. Особа визнається винною у вчиненні кількох зло-

чинів.

2. У ряді випадків спеціальна повторність (повторність

однорідних і тотожних злочинів) передбачена в якості об-

тяжуючої обставини в кваліфікованих складах злочинів.

Таким чином, вона безпосередньо впливає на кваліфікацію

злочинів.

3. Повторність злочинів передбачена як одна з обставин,

що обтяжують відповідальність. У такій якості вона може

безпосередньо впливати на призначення покарання, а та-

кож обрання інших заходів кримінально-правового впливу.

4. Повторне вчинення злочину за певних умов перери-

ває перебіг давності притягнення до кримінальної відпо-

відальності за попередній злочин (ч. 2 ст. 48 КК).