§ 3. Сукупність злочинів

Поняття сукупності злочинів. Відмінність сукупності зло-

чинів від конкуренції кримінально-правових норм. Сукупність

злочинів як одна з найбільш поширених форм їх множинності

характеризується двома специфічними ознаками:

а) поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними

обставинами відповідає двом або більше різним юридичним

складам злочинів;

б) за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього

з них особа не була засуджена.

Із урахуванням цих ознак зазначена форма множинності

злочинів може бути визначена таким чином.

Сукупність злочинів — це така форма їх множинності,

при якій поведінка особи у поєднанні з іншими фактич-

ними обставинами відповідає двом або більше різним

юридичним складам злочинів і за жоден із цих злочинів

на час вчинення останнього особа не була засуджена.

287

Як у теоретичному, так і в практичному плані су-

купність злочинів необхідно відрізняти від конкуренції

кримінально-правових норм. Певне уявлення про співвід-

ношення цих кримінально-правових понять дає схема 14,

на якій у спрощеному вигляді наведено їх особливості.

Наведена схема дає можливість визначити як подібність,

так і відмінність сукупності злочинів та конкуренції кри-

мінально-правових норм.

Подібність їх полягає в тому, що і при сукупності

злочинів, і при конкуренції кримінально-правових норм

поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обста-

винами відповідає двом або більше різним юридичним

складам злочинів. Відмінність їх полягає в тому, що при

сукупності злочинів поведінка особи в поєднанні з іншими

фактичними обставинами лише частково охоплюється кож-

ним із юридичних складів злочинів, тому кваліфікацію

необхідно здійснювати, принаймні, за двома юридичними

складами; при конкуренції кримінально-правових норм по-

ведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обстави-

нами, як правило, повністю охоплюється кожним із юри-

дичних складів злочинів, але кваліфікацію необхідно

здійснювати лише за одним із цих складів.

Відображення сукупності злочинів у чинному

кримінальному законодавстві України та у формулі їх

кваліфікації. У КК України не вжито термін "сукупність

злочинів". Однак цю форму множинності злочинів "пред-

ставляють" інші формулювання, які використовуються за-

конодавцем як у Загальній, так і в Особливій частинах

кримінального законодавства України.

Безпосередньо про сукупність злочинів мова йде в ст. 42

КК. Вжите в її назві словосполучення "вчинення кількох

злочинів" конкретизується в диспозиції частини першої

цієї статті — вчинення "двох або більше злочинів, перед-

бачених різними статтями кримінального закону, ні за

один з яких її (особу — авт.) не було засуджено".

У інших випадках відповідні формулювання закону

"представляють" не лише сукупність, а й інші форми

множинності злочинів. Так, у п. 1 ст. 41 йдеться про

"вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь

злочин". Крім повторності та рецидиву злочинів, це фор-

мулювання охоплює і такий вид сукупності злочинів, як їх

реальну сукупність. Усі три форми множинності злочинів

288

289

охоплюються уже згаданою приміткою до ст. 81, яка ви-

значає поняття "повторності" в розкраданнях державного

або колективного майна. Реальна сукупність злочинів,

відповідно до цієї примітки, буде, зокрема, в разі вчинення

двох або більше різних, але однорідних злочинів (наприк-

лад, спочатку розкрадання державного майна шляхом

крадіжки, а потім розкрадання колективного майна шля-

хом шахрайства).

Сукупність злочинів поряд з їх повторністю і рецидивом

відображена і в такому формулюванні, як "умисне вбивст-

во, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство".

Слід зазначити, що наведені вище та подібні формулюван-

ня не охоплюють уповні всі ті випадки, коли множинність

злочинів набуває форми їх сукупності. Зумовлено це не-

точною і далеко неповною регламентацією цієї форми мно-

жинності злочинів у Загальній частині КК.

Крім відсутності самого терміна "сукупність злочинів" у

чинному кримінальному законодавстві України, треба

відзначити і відсутність у ньому чітких і конкретних

орієнтирів, які б давали змогу визначати відповідні прояви

множинності злочинів як їх сукупність. Явно недостатніми

в цьому плані є згадані положення ст. 42 — перш за все,

тому, що в них передбачена не сама суттєва ознака сукуп-

ності злочинів — вчинення двох або більше злочинів, що

мають різні юридичні склади, а лише один із кількох її

конкретних проявів — вчинення двох або більше злочинів,

передбачених різними статтями кримінального закону.

Очевидно, саме тому Пленум Верховного Суду України

в своїй постанові від 22 грудня 1995 р. № 22 "Про практи-

ку призначення судами кримінального покарання" змуше-

ний, по суті, "підправляти" закон. У п. 15 цієї постанови,

зокрема, вказано: "Звернути увагу судів на те, що перед-

бачені законом правила призначення покарання за су-

купністю злочинів застосовуються у випадках самостійної

кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за

різними частинами або пунктами однієї статті криміналь-

ного закону, якими передбачена відповідальність за окремі

склади злочинів і які мають самостійні санкції. В такому ж

порядку призначається покарання і в разі вчинення особою

дій, одні з яких кваліфікуються як закінчений злочин, а

інші як готування, замах або співучасть у злочині"1.

1 Правовісник. — С. 87—88.

290

Отже, при формулюванні орієнтирів для визнання пев-

них проявів множинності злочинів їх сукупністю треба

розрізняти саме суттєву юридичну ознаку цієї форми мно-

жинності — вчинення особою двох або більше злочинів,

що мають різні юридичні склади, та її конкретні прояви,

які знаходять свій вияв у певних варіантах кваліфікації

кожного із злочинів, що утворює множинність.

Із урахуванням положень теорії кримінального права та

тенденцій судової практики сукупність злочинів має місце

тоді, коли ці злочини кваліфікуються:

1) за різними статтями Особливої частини криміналь-

ного закону, наприклад, один злочин — за ст. 94, а

інший — за ст. 102;

2) за однією й тією самою статтею Особливої частини

кримінального закону, але за різними її частинами (пунк-

тами), що мають самостійні санкції, наприклад, один зло-

чин — за ч. 1 ст. 117, а інший — за ч. 3 ст. 1171;

3) за однією й тією самою статтею або за однією й тією

самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кри-

мінального закону, але в одному випадку — з посиланням

на ст. 17 чи ст. 19 КК, а в іншому — без такого

посилання, тобто коли в одному випадку злочин був за-

кінчений, а в іншому мало місце готування до такого

злочину чи замах на нього, або коли в одному випадку

особа була виконавцем (співвиконавцем) злочину, а в

іншому — іншим співучасником такого злочину2;

4) за однією й тією самою статтею або за однією й тією

самою частиною (пунктом) статті Особливої частини

кримінального закону, але в одному випадку — з посилан-

ням на ст. 17 (ст. 17, 19) КК, а в іншому — з посилан-

ням на ст. 19 (ст. 19, 17) КК, тобто, коли в одному

випадку з боку особи мали місце готування або замах на

злочин, а в іншому — співучасть у такому злочині;

5) за однією й тією самою статтею або за однією й тією

самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кри-

мінального закону, якщо змінювалася редакція цієї статті

чи цієї частини (пункту) статті і ці зміни призвели до

створення нового за суттю юридичного складу злочину.

1 Див., наприклад: абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 27 березня 1992 p. № 4 "Про судову практику в справах про

зґвалтування та інші статеві злочини" // Бюлетень... — С. 85.

2 Див., наприклад: п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 25 грудня 1992 p. № 12 "Про судову практику в справах про корисливі

злочини проти приватної власності" // Бюлетень... — С. 106.

291

Наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 80

КК в редакції Закону від 17 червня 1992 p., а другий — за

ч. 2 ст. 80 КК в редакції Закону від 28 січня 1994 p.

Таким чином, оптимальний варіант створення законо-

давчих орієнтирів для визначення сукупності злочинів як

окремої форми їх множинності передбачає: 1) включення

до Загальної частини КК самого терміна "сукупність зло-

чинів"; 2) законодавче визначення цього терміна з обов'яз-

ковим розкриттям його суттєвих юридичних ознак.

Види сукупності злочинів. Залежно від того, скільки

діянь вчинила особа, а якщо таких діянь декілька, як вони

"входять" до різних юридичних складів злочинів, розріз-

няють сукупність злочинів ідеальну, реальну і так звану

реально-ідеальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним

діянням вчиняє два або більше злочини, що мають різні

юридичні склади. Ідеальною сукупністю злочинів буде, на-

приклад, нанесення потерпілому умисного ^тяжкого

тілесного ушкодження з хуліганських мотивів чи напад з

метою заволодіння як індивідуальним (приватним), так і

державним майном, поєднаний із насильством, небезпеч-

ним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. Окремим

проявом ідеальної сукупності злочинів буде також вчинен-

ня одного закінченого злочину, яке водночас є готуванням

до іншого злочину чи замахом на інший злочин, наприк-

лад, придбання вогнепальної зброї для вчинення умисного

вбивства або умисне вбивство потерпілого з метою угону

його автомобіля.

У літературі неодноразово відзначалося, що термін

"ідеальна" для характеристики цього виду сукупності зло-

чинів є невдалим1. Дійсно, слово "ідеальна" створює вра-

ження чогось "нереального", такого, що існує лише як

уявна юридична конструкція. Між тим, це зовсім не так —

цей вид сукупності відображає реально існуючі особливості

вчинення кількох злочинів, і в цьому плані він такий же

"реальний" вид сукупності, як й інші. Однак — з ураху-

ванням того, що термін "ідеальна сукупність" став загаль-

ноприйнятим в теорії кримінального права, — він тра-

диційно зберігається і в навчальній літературі.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими

діяннями у різний час вчиняє два або більше злочини, що

1 Докладніше див.: Баханов М.И. Уголовное право Украины. Общая

часть. — Днепропетровск, 1992. —С. 109.

292

мають різні юридичні склади. Реальною сукупністю зло-

чинів буде, наприклад, вчинення особою спочатку злісного

хуліганства, а потім — під час затримання — опору пра-

цівнику міліції при виконанні ним обов'язків з охорони

громадського порядку. Як реальну сукупність злочинів тре-

ба розглядати і вчинення у різний час двох окремих кра-

діжок — спочатку крадіжки державного майна, а потім —

індивідуального (приватного).

Проміжок часу, що минає між вчиненням злочинів, для

визнання Їх реальною сукупністю, у принципі, значення

не має. Це можуть бути, з одного боку, хвилини і навіть

секунди, а з іншого — місяці і навіть роки. Єдине обме-

ження, на яке вже зверталась увага, — після вчинення

попереднього злочину до моменту вчинення наступного не

мають спливти строки давності притягнення до криміналь-

ної відповідальності за попередній злочин.

Реально-ідеальна сукупність як окремий вид сукупності

злочинів практично не виділяється в навчальній літературі.

Між тим, очевидно, що. ідеальна та реальна сукупності

злочинів не вичерпують всіх можливих варіантів вчинення

кількох злочинів у межах даної форми множинності. Ре-

ально-ідеальна сукупність злочинів "представляє" саме

такі варіанти. Вона має місце тоді, коли кілька злочинів,

що мають різні юридичні склади, особа вчиняє кількома

діяннями, і принаймні одне з цих діянь одночасно перед-

бачене кожним із зазначених складів. Прикладами реаль-

но-ідеальної сукупності злочинів будуть умисне вбивство

потерпілого під час угону його автомобіля, умисне тяжке

тілесне ушкодження, спричинене потерпілому під час ви-

магательства. Певне уявлення про співвідношення між

ідеальною, реальною та реально-ідеальною сукупністю зло-

чинів дає схема 15 (див. с. 292).

Отже, якщо при ідеальній сукупності злочинів одне й те

саме діяння "входить" до різних юридичних складів зло-

чинів, при реальній сукупності злочинів різні діяння "вхо-

дять" до різних юридичних складів злочинів, то при реаль-

но-ідеальній сукупності відбувається своєрідне поєднання

попередніх варіантів — різні діяння "входять" до різних

юридичних складів злочинів, і водночас є одне діяння, яке

"входить" принаймні до двох із зазначених юридичних

складів.

Кримінально-правове значення сукупності злочинів. На-

явність у поведінці особи такої форми множинності злочинів,

293

294

як їх сукупність, тягне ряд кримінально-правових на-

слідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

1. Особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів.

2. У формулі кваліфікації при сукупності злочинів кож-

ний юридичний склад злочину відображається окремо.

3. Кримінальним законом (ст. 42 КК) передбачений

особливий порядок призначення покарання при сукупності

злочинів.

4. При реальній сукупності злочинів факт вчинення осо-

бою кількох злочинів може розглядатись як обставина, що

обтяжує відповідальність (п. 1 ст. 41 КК).