§ 2. Проблеми систематизації

окремих проявів множинності злочинів

У чинному кримінальному законодавстві України мно-

жинність злочинів знаходить відображення не безпосеред-

ньо, а в своїх більш конкретних проявах. Ця конкретність

пов'язана з певними специфічними ознаками, які "дода-

ються" законодавцем до загальних ознак поняття множин-

ності злочинів. Саме з такими специфічними ознаками

закон і пов'язує певні кримінально-правові наслідки.

Конкретні прояви множинності злочинів у криміналь-

ному законі досить різноманітні — як за термінологією,

гак і за юридичним змістом. Це, наприклад, вчинення

кількох злочинів", вчинення злочину "повторно", вчинен-

ня злочину "особою, яка раніше вчинила злочин", —

усього понад десять найменувань для позначення різних

проявів множинності злочинів використовується в КК

України. На жаль, при цьому нерідко порушується одне з

основних правил законодавчої техніки — однакові за

змістом поняття мають позначатися в законодавстві одна-

1 Докладніше див.: §§ 3—5 цієї глави.

283

ковими термінами. Таке порушення створює додаткові

труднощі при систематизації різних проявів множинності

злочинів у кримінальному праві.

Традиційно ця проблема вирішується шляхом поділу

окремих проявів множинності злочинів на форми1 або на

види2. При цьому окремими формами чи видами, як пра-

вило, називаються сукупність злочинів, повторність зло-

чинів і рецидив злочинів. У навчальній літературі останніх

років пропонується і більш складний варіант класифікації

окремих проявів множинності злочинів: на форми — по-

вторність злочинів (включаючи рецидив) та ідеальну су-

купність злочинів3; на форми — ідеальну сукупність зло-

чинів і повторність злочинів, яка, в свою чергу, поді-

ляється на юридичні види множинності злочинів4.

Очевидно, що з'ясування реального теоретичного та

практичного значення наведених спроб систематизації

окремих проявів множинності злочинів потребує вирішення

ряду більш конкретних питань, зокрема: 1) за якими озна-

ками (підставами) розрізняються окремі прояви множин-

ності злочинів у чинному кримінальному законодавстві

України та теорії кримінального права; 2) чи можна за

цими ознаками провести послідовну логічно витриману їх

класифікацію; 3) яким чином систематизація різних про-

явів множинності злочинів може вплинути на вдосконален-

ня кримінального законодавства і поліпшення практики

його застосування.

У загальних рисах відповідь на ці питання зводиться до

такого:

1. В якості окремих ознак (підстав), за якими роз-

різняються окремі прояви множинності злочинів, виступа-

ють такі обставини:

а) одним чи кількома діяннями вчинені злочини, що

утворюють множинність; якщо злочини вчинені кількома

діяннями — час вчинення злочинів;

б) які вчинялися злочини — тотожні, однорідні чи різні;

якщо вчинялися тотожні злочини, чи мали вони один і той

самий юридичний склад, чи їх склади були різними;

1 Див.: Советское уголовное право. Общая часть. — С.286-299.

2 Див.: Уголовное право УССР. Общая часть. — К., 1984. —

С. 205—219; Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 104—108.

3 Див.: Уголовное право. Общая часть. — М., 1993. — С. 213.

4 Див.: Уголовное право. Общая часть: Учебник. — М., 1994. —

С. 324—326.

284

в) чи мала особа судимість за попередні злочини на час

вчинення наступного; якщо мала, то яке покарання їй

було призначено; чи відбувала вона призначене покарання;

якщо відбувала, то чи відбула його повністю на час вчи-

нення наступного злочину1.

Виділяючи зазначені ознаки, важливо підкреслити таку

їх суттєву особливість: оскільки вони мають різний харак-

тер і зміст, окремі прояви множинності злочинів можуть

включати одночасно кілька таких ознак. Так, уч. 2 ст. 81

КК передбачена "крадіжка, вчинена повторно", а у при-

мітці до цієї статті вказано, що "повторним у статтях

81—84 і 862 визнається злочин, вчинений особою, яка

раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими

статтями або статтями 69, 86, 86', 140—144, 222, 2283,

2292, 22917 (розкрадання обладнання, призначеного для

виготовлення наркотичних засобів або психотропних речо-

вин), 22919". Це означає, що поняттям "повторно" охоп-

люються як випадки вчинення тотожних, так і однорідних

злочинів. Для наявності повторності також не має значен-

ня, чи мала особа судимість за раніше вчинений злочин,

чи засуджується за вчинені нею злочини вперше.

З іншого боку, серед наведених ознак є такі, які виклю-

чають одна одну. Очевидно, що в окремі прояви множин-

ності злочинів такі ознаки одночасно включатися не мо-

жуть. Так, не може бути повторності злочинів, якщо вони

вчинені одним діянням.

2. Наведеш вище особливості безпосередньо впливають

на вирішення питання про можливість класифікації окре-

мих проявів множинності злочинів, передбачених в чинно-

му кримінальному законодавстві України. Якщо дотриму-

ватися загальноприйнятих правил формальної логіки щодо

поділу понять, то здійснити таку класифікацію в принципі

неможливо. Основною причиною такого стану речей є те,

що згадані правила поділу понять "порушує" саме кри-

мінальне законодавство. При цьому найбільш характерни-

ми є два "порушення". Перше — закон виділяє ("кла-

сифікує") різні прояви множинності злочинів не за однією,

а за кількома ознаками (підставами) одночасно. Друге — в

конкретних статтях під одним терміном чи формулюван-

1 При обранні заходів кримінально-правового впливу, а також при їх

виконанні враховується ще цілий ряд інших обставин, пов'язаних, зокрема,

з характером вчинених злочинів, видами і строками призначених пока-

рань, кількістю судимостей.

285

ням нерідко "об'єднуються" кілька різних проявів множин-

ності злочинів.

Чому ж закон допускає такі "порушення", і наскільки

вони виправдані? Очевидно, тому, що закон пов'язує з

конкретними проявами множинності злочинів певні кримі-

нально-правові наслідки. В одному випадку такі наслідки

поширюються на окремий прояв множинності злочинів, у

іншому — кілька у принципі різних проявів множинності

злочинів тягнуть однакові наслідки. При цьому в більшості

випадків такий підхід є цілком обгрунтованим і в соціоло-

гічному, і в аксіологічному, і в суто правовому плані.

Отже, "порушення" правил поділу понять при відобра-

женні різних проявів множинності злочинів на рівні кримі-

нального законодавства є, по суті, запрограмованими і в

цілому виправданими.

Такий висновок, однак, не може бути поширений на

наведені вище спроби класифікувати різні прояви множин-

ності злочинів з теоретичної точки зору. У такому разі

правила поділу понять мають бути дотримані. Вони ж в

кожному із запропонованих варіантів класифікації тою чи

іншою мірою порушуються. Так, традиційний поділ мно-

жинності злочинів на такі види, як сукупність, повторність

і рецидив, є некоректним хоча б тому, що сукупність

(реальна) і повторність не виключають одна одну. Наприк-

лад, якщо особа вчинила два злочини — спочатку кра-

діжку без обтяжуючих обставин, а потім грабіж — у її діях

одночасно мають місце і сукупність злочинів, і їх по-

вторність. Отже, називати сукупність і повторність видами

множинності злочинів, очевидно, неправильно.

Не можуть бути визнані коректними і спроби поділити

прояви множинності злочинів спочатку на форми —

ідеальну сукупність і повторність, а потім останню — на

види, зокрема, на повторність у вузькому розумінні та

рецидив. При такій "класифікації" один із видів сукуп-

ності злочинів — ідеальна сукупність — стає окремою

формою множинності злочинів, а інший вид сукупності

злочинів — реальна сукупність — взагалі "випадає" з

класифікації. Є в запропонованих "класифікаціях" також

інші порушення загальноприйнятих правил поділу понять.

Таким чином, при характеристиці різних проявів мно-

жинності злочинів мова має йти не про їх класифікацію, а

лише про певну систематизацію.

3. Систематизація різних проявів множинності злочинів,

зокрема, передбачає:

286

1) узагальнення окремих проявів множинності злочинів

за найбільш суттєвими в кримінально-правовому плані

ознаками; виділення найбільш типових форм (а не видів)

множинності злочинів;

2) юридичну характеристику кожної з виділених форм

множинності злочинів; це, зокрема, передбачає: розкриття

основних юридичних ознак відповідної форми множинності

злочинів; розгляд основних способів їх відображення в за-

конодавстві; визначення впливу на кваліфікацію злочинів;

виділення основних різновидів; з'ясування кримінально-

правового значення.

Із урахуванням такого підходу до систематизації окре-

мих проявів множинності злочинів найбільш типові її фор-

ми мають бути виділені, перш за все, за такими ознаками:

а) які юридичні склади вбачаються в злочинах, що утво-

рюють множинність, — тотожні чи різні; б) коли вчиняли-

ся злочини, що утворюють множинність (одночасно чи в

різний час); в) чи була особа судимою за попередній

злочин на час вчинення наступного. В залежності від

варіанту поєднання цих ознак між собою типовими фор-

мами множинності злочинів є їх сукупність, повторність і

рецидив.

Що ж стосується конкретного змісту цих форм множин-

ності злочинів та інших елементів їх систематизації, то

вони будуть розкриті при розгляді кожної форми окремо.