§ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті

Співучасть як особлива форма злочинної діяльності ха-

рактеризується сукупністю обов'язкових об'єктивних і

суб'єктивних ознак.

Із об'єктивної сторони співучасть передбачає діяльність,

особливістю якої є те, що вона: 1) походить від кількох

осіб, які безпосередньо беруть участь у вчиненні злочину

або сприяють йому; 2) є складником спільних зусиль осіб,

які беруть участь у злочині, і веде до певного єдиного

результату.

За своїм характером така діяльність може становити

просте об'єднання зусиль кількох осіб (співвинність), за

261

якого дії одного учасника злочину дорівнюють діям кожно-

го з інших його учасників.

Так, А. і Б., домовившись між собою, викрали 2 бідони меду

загальною вагою 54 кг, який належав колгоспу. У цьому випадку

дії кожного однакові і безпосередньо спрямовані на вчинення

крадіжки. Тому А. і Б. були засуджені як виконавці злочину за

ч. 2 ст. 81.

Злочинна діяльність кількох осіб може бути більш

складною і діставати вияв у вчиненні кожним з учасників

різних дій, а у певних випадках — і у бездіяльності

окремих учасників.

Так, К., знаючи про те, що на території заводу знаходиться

велика партія шиферу, підмовив Д. і М. вчинити його крадіжку.

Н. пообіцяв надати в розпорядження Д. і М. автомашину. Д. і М.

домовилися з охоронцем заводу П. про те, що він не перешкод-

жатиме викраденню шиферу. Вночі Д. і М. викрали 300 листів

шиферу, за допомогою Н. вивезли його в робітниче селище і ре-

алізували.

У цьому прикладі дії К. становлять підмовництво до крадіжки

майна, дії Н. і бездіяльність П. — пособництво в крадіжці, а дії Д.

і М. — безпосереднє вчинення крадіжки.

Для наявності об'єктивної сторони співучасті необхідна

також спільність дій осіб, які беруть участь в одному й

тому самому злочині, що передбачає таку діяльність учас-

ників, яка є взаємодоповнюючою і спрямована на досяг-

нення єдиного злочинного результату.

У наведеному прикладі дії підмовника К., пособників Н.

і П., а також виконавців крадіжки шиферу Д. і М. взаємо-

обумовлені, і кожна окремо спрямована на досягнення

єдиного результату.

Співучасть може мати місце як на стадії попередньої

злочинної діяльності, так і в процесі вчинення закінченого

злочину виконавцем. Якщо ж злочин вже закінчено, будь-

які наступні дії осіб — заздалегідь не обіцяні ними —

співучастю у цьому злочині за кримінальним правом

України визнаватись не можуть. Це положення закріплене,

зокрема, в ст. 20, згідно з якою заздалегідь не обіцяне

переховування злочинів не є співучастю, а належить до

злочинів особливого роду. На підставі цього можна не

тільки обмежити коло дій, які утворюють співучасть, але й

визначити різницю між співучастю у злочині, з одного

боку, і так званою причетністю до злочину у формі пере-

ховування, недонесення та потурання — з іншого. Отже,

для наявності об'єктивної сторони співучасті необхідні:

1) спільність дій кількох співучасників, тобто вчинення

262

злочину спільними або такими, що взаємодоповнюються

зусиллями його учасників; 2) спричинення одного й того

самого, єдиного для всіх співучасників, злочинного резуль-

тату; 3) причинний зв'язок між діянням кожного спів-

учасника і єдиним злочинним результатом.

Із суб'єктивної сторони співучасть характеризується на-

явністю умисної вини. Кожен із співучасників усвідомлює

можливість діяти спільно, бажає об'єднати свої зусилля із

зусиллями інших осіб і брати спільну участь як викона-

вець, організатор, підмовник або пособник у досягненні

злочинного результату. Спільна діяльність співучасників

об'єднується умислом, спрямованим на досягнення одного і

того самого результату. Лише за наявності умислу спів-

учасник підлягає відповідальності не тільки за дії, які він

сам вчинив, але й за результат дій усіх інших співучас-

ників. Співучасть передбачає наявність у кожного із

співучасників прямого умислу щодо спільних дій і прямого

або непрямого умислу стосовно злочинного результату.

Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони співучасті є

також поінформованість кожного із співучасників злочину

про злочинні дії інших його учасників. Взаємна обізнаність

є неодмінною умовою, принаймні, спільності дій підмов-

ника, пособника і виконавця злочину і не обов'язково

передбачає знання співучасниками один одного. Тут важ-

ливо встановити, що кожен із співучасників усвідомлював,

що він діє не один, а спільно з іншими.

Умисний характер співучасті передбачає також усвідом-

лення співучасниками того, що їхніми спільними злочин-

ними діями або за допомогою таких вчиняється один і той

самий злочин. Поза цим положенням кожен із тих, хто

бере участь у злочині, вчиняє самостійний злочин і відпо-

відає в межах діяння, вчиненого ним особисто.

Усе це вказує на те, що для наявності суб'єктивної

сторони співучасті необхідний умисел співучасників, який

включає: 1) взаємну поінформованість співучасників про

злочинну діяльність кожного або когось із них; 2) усві-

домлення кожним із співучасників того, що він своїми

діями спільно з діями інших вчиняє злочин або сприяє

його вчиненню; 3) бажанні або свідоме допускання настан-

ня єдиного злочинного результату.

Ілюстрацією розглянутих вище об'єктивних та суб'єк-

тивних ознак співучасті у злочині є схема 11 (див. с. 262).

263

264

Співучасть не утворює якихось особливих підстав кри-

мінальної відповідальності. На співучасників злочину по-

ширюється загальна підстава кримінальної відповідальності.

Підставою такої відповідальності є встановлення в діях

співучасників складу конкретного злочину. Він визнача-

ється ознаками, які характеризують діяльність кожного

співучасника як виконавця, організатора, підмовника чи

пособника, і відповідними елементами складу злочину,

учасником вчинення якого є певна особа. Тому юридична

кваліфікація складу злочину організатора, підмовника, по-

собника визначається ст. 19 і відповідною статтею Особли-

вої частини, в якій визначено злочин, що вчинив його

виконавець. При цьому дії виконавця злочину безпосеред-

ньо кваліфікуються за статтею Особливої частини, без по-

силання на ст. 19. При замаху виконавця на вчинення

злочину або при готуванні до його вчинення склад злочину

виконавця визначається відповідною частиною ст. 17 і від-

повідною статтею Особливої частини, а інших співучас-

ників — відповідними частинами статей 19 і 17 і статтею

Особливої частини, яка передбачає відповідальність вико-

навця злочину. Отже, особливий порядок відповідальності

за співучасть закон пов'язує лише із співучастю, в якій

проводиться розмежування між виконавцем, організатором,

підмовником і пособником. В основу такого розмежування

покладено об'єктивні ознаки — зміст і характер діяльності

кожного із співучасників при вчиненні злочину.

Водночас, відповідно до принципу індивідуалізації відпо-

відальності суду в кожному конкретному випадку, неза-

лежно від форми і виду співучасті, належить вирішувати

питання про те, хто із співучасників є головним, а хто

другорядним учасником злочину. Як правило» головними

учасниками злочинів є організатори і виконавці, але в

окремих, хоча і досить рідких випадках, небезпечність

підмовника, а іноді і пособника, може бути настільки висо-

кою, що вони є головними учасниками злочину.