Глава XIII

СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ

§ 1. Поняття співучасті в злочині

Умисна спільна участь у виконанні злочину кількох

осіб, як правило, становить більшу суспільну небезпеку,

ніж вчинення злочину однією особою. В Особливій частиш

Кримінального кодексу України конкретні склади злочинів

описані, виходячи, як правило, з припущення їх вчинення

однією особою — виконавцем злочину. Проте навмисні

злочини можуть бути вчинені не лише однією особою, але

і в співучасті кількома особами. Умови кримінальної відпо-

відальності за навмисне вчинення одного і того самого

злочину спільними зусиллями кількох осіб при розподілі

між ними ролей (виконавець, організатор, підмовник, по-

собник) описані в ст. 19 Загальної частини Кримінального

кодексу України.

У ст. 19 дається визначення поняття співучасті у вчи-

ненні злочину, вказано коло осіб, які підлягають кримі-

нальній відповідальності за співучасть, та умови, що ви-

значають їх відповідальність.

Співучастю, відповідно до ч. 1 ст. 19, визнається умис-

на спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочи-

ну. Зміст цього визначення дозволяє стверджувати, що

обов'язковими умовами (ознаками) співучасті в злочині є:

1) наявність двох або більше осіб (співучасників); 2) спіль-

ність дій співучасників у вчиненні одного і того самого

злочину; 3) наявність умислу всіх співучасників на вчи-

нення такого злочину; 4) наявність причинного зв'язку

між діями кожного співучасника і єдиним злочинним ре-

зультатом. За сукупності цих умов настає кримінальна

відповідальність осіб, які спільно вчинили злочин, за пра-

вилами про співучасть і за статтею Особливої частини

Кодексу, яка передбачає відповідальність за конкретний

злочин.

Співучасть у злочині, в більш повному її розумінні, —

це умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні

одного і того самого навмисного злочину1,

1 Аналогічне поняття співучасті в злочині дається, зокрема, в Кри-

мінальному кодексі Російської Федерації 1996 p. Співучастю в злочині,

говориться в ст. 32 Кодексу^ визнається умисна спільна участь двох або

більше осіб у вчиненні умисного злочину.

260

У ч. 2 ст. 19 говориться, що "співучасниками злочину,

поряд з виконавцями, визнаються організатори, підмовники

і пособники". У наступних частинах цієї статті дається

визначення кожного із співучасників злочину.

Норми Загальної частини КК про співучасть охоплюють

однотипну для всіх злочинів діяльність організатора, під-

мовника і пособника, яка не охоплюється спеціальними

нормами (щодо окремих видів спільної злочинної діяль-

ності) Особливої частини Кодексу.

Деякі види спільної злочинної діяльності описані в Особ-

ливій частині КК як окремі конкретні злочини (окремі

різновиди таких злочинів), і це означає, що при квалі-

фікації такої спільної злочинної діяльності положення За-

гальної частини про співучасть, як правило, не застосову-

ються. Так, норми закону про співучасть (ст. 19) не поши-

рюються на осіб, що вчинили дії організаційного, підмов-

ницького чи пособницького характеру, відповідальність за

які передбачена, зокрема, статтями 69, 169, 1876, 208.

Норми про співучасть не застосовуються і в тих випадках,

коли спільна участь кількох осіб у вчиненні злочину, пе-

редбаченого Особливою частиною Кодексу, надає такому

злочину кваліфікованого виду. Наприклад, розкрадання

чужого майна, яке було вчинене за попереднім зговором

групою осіб (ч. 2 статей 81—83, 86, 862, 140—144) ви-

знається кваліфікованим видом розкрадання. Ці та інші

злочини (ч. 2 ст. 154, ч. 2 ст. 168, ч. 2 ст. 2172 тощо),

якщо вони були вчинені за попереднім зговором групою

осіб (співвиконавство), кваліфікуються за відповідними

статтями Особливої частини без застосування ст. 19 КК.