
- •§ 1. Поняття кримінального права, його предмет
- •§ 2. Метод кримінального права
- •§ 3. Завдання кримінального права
- •§ 4. Наука кримінального права
- •§ 5. Методи науки кримінального права
- •§ 6. Зв'язок кримінального права
- •§ 7. Система кримінального права
- •Глава II
- •Глава III
- •§ 1. Поняття та значення кримінального закону
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Імплементація норм міжнародного права
- •§ 4. Витоки та формування
- •§ 5. Структура кримінального закону
- •§ 6. Тлумачення кримінального закону
- •§ 7. Принципи чинності кримінального закону
- •§ 8. Чинність кримінального закону
- •§ 9. Чинність кримінального закону
- •§ 10. Чинність кримінального закону в часі
- •Глава IV
- •§ 1. Поняття та ознаки злочину
- •§ 2. Злочини та інші правопорушення
- •§ 3. Класифікація злочинів
- •Глава V
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Форми кримінальної відповідальності
- •§ 3. Підстави кримінальної відповідальності
- •Глава VI
- •§ 1. Проблеми визначення складу злочину
- •§ 2. Загальна характеристика
- •§ 3. Основні системно-структурні характеристики
- •5. Окремі елементи юридичного складу злочину та
- •§ 4. Види юридичних складів злочинів
- •§ 5. Юридичний склад злочину
- •1. Кваліфікація злочинів — різновид юридичної ква-
- •§ 3 Цієї глави),
- •3. Обов'язкове окреме посилання на статті (частини,
- •Глава VII
- •§ 1. Поняття та значення об'єкта злочину
- •§ 2. Класифікація об'єктів злочинів
- •§ 3. Предмет злочину
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •§ 1. Поняття суб'єкта злочину
- •§ 2. Вік кримінальної відповідальності.
- •§ 3. Осудність та неосудність
- •§ 4. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 5. Відповідальність за злочини,
- •Глава X
- •§ 1. Поняття суб'єктивної сторони складу злочину
- •§ 2. Поняття вини. Форми вини
- •§ 3. Вина у формі умислу
- •§ 4. Вина у формі необережності
- •§ 5. Подвійна форма вини
- •§ 6. Мотив вчинення злочину
- •§ 7. Мета вчинення злочину
- •§ 8. Помилка та її вплив
- •Глава XI
- •§ 1. Поняття та види обставин, що виключають
- •§ 2. Необхідна оборона
- •1. Умови правомірності необхідної оборони, що харак-
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Обставини, що виключають суспільну
- •Глава XII
- •§ 1. Поняття та види стадій вчинення злочину
- •§ 2. Готування до злочину
- •§ 3. Замах на злочин
- •§ 4. Закінчений злочин
- •§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Глава XIII
- •§ 1. Поняття співучасті в злочині
- •§ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті
- •§ 3. Форми співучасті у злочині
- •§ 4. Види співучасників злочину
- •§ 5. Причетність до злочину
- •Глава XIV
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика
- •§ 2. Проблеми систематизації
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •Глава XV
- •3. Покарання може бути передбачене лише за діяння,
- •4. Покарання за своїм змістом полягає у позбавленні
- •§ 2. Цілі покарання
- •Глава XVI
- •§ 1. Система покарань, її ознаки та значення
- •§ 2. Види покарань
- •Глава XVII
- •§ 1. Поняття, підстави та види звільнення
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 6. Спеціальні види звільнення
- •Глава XVIII
- •§ 1. Загальні начала призначення покарання
- •§ 2. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 3. Призначення покарання за кількома вироками
- •§ 4. Призначення більш м'якого покарання,
- •Глава XIX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Умовне засудження
- •§ 3. Відстрочка виконання вироку та відстрочення
- •Глава XX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Звільнення від покарання
- •§ 3. Звільнення від покарання при втраті особою
- •§ 4. Умовно-дострокове звільнення від покарання
- •§ 5. Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам
- •§ 6. Звільнення від покарання за діяння,
- •§ 7. Звільнення від покарання за актами амністії
- •§ 8. Погашення та зняття судимості
- •Глава XXI
- •§ 1. Загальна характеристика кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Злочин і покарання за кримінальним правом
- •§ 63, Якщо хтось вчинив протиправне діяння в стані нео-
- •Глава 13 Кодексу має назву "Амністія. Помилування.
- •§ 65.05 Кк штату Нью-Йорк), а також безумовного
- •§ 4. Основні напрямки (школи)
§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
Щоб запобігти підготовленому або розпочатому злочину
чи відвернути його, закон стимулює особу до добровільного
його полишення, гарантуючи повне звільнення від відпо-
відальності чи зменшення її обсягу.
Добровільна відмова свідчить про повну або часткову
втрату особою суспільної небезпечності. Це породжує три
види альтернативних чи сукупних правових наслідків:
а) особа повністю звільняється від кримінальної відпові-
дальності за добровільно полишені готування до злочину
чи замах на нього; б) особа відповідає за самостійний
закінчений злочин, утворений готуванням до добровільно
полишеного злочину; в) обсяг відповідальності зменшу-
ється, якщо добровільно полишений замах завдав шкоди
іншому об'єкту, що охороняється законом, і це утворює
склад іншого закінченого злочину. Кваліфікація цього за-
маху проводиться не з урахуванням спрямованості умислу,
а лише з урахуванням фактично заподіяної шкоди іншому
об'єкту, що охороняється законом. Тут відбуваються за-
конодавча "зміна" об'єктів посягання та законодавча
трансформація вчиненого замаху в інший, менш тяжкий,
злочин.
Добровільна відмова від вчинення злочину — це доб-
ровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності
при усвідомленні наявної можливості її успішного завер-
шення. Особа безумовно і назавжди полишає готування до
злочину або замах на нього. Добровільність полягає у
відмові від доведення злочину до кінця з власної волі, без
фізичного та психічного примусу з боку іншої особи.
254
Відмова від продовження злочинної діяльності може бути
пов'язана з повним або частковим відверненням шкідливих
наслідків злочинних дій, що вчиняються. Повне відвер-
нення шкідливих наслідків виключає кримінальну відпо-
відальність за замах на злочин. Часткове відвернення
шкідливих наслідків тягне лише зменшення обсягу кримі-
нальної відповідальності, якщо замах, що вчиняється, фак-
тично спричинив такі шкідливі наслідки, які утворюють
склад іншого закінченого злочину.
Добровільна відмова має певні об'єктивні та суб'єктивні
межі, що створюються дуже специфічними факторами.
Суб'єктивні межі добровільної відмови. Добровільна від-
мова можлива лише при усвідомленні наявної можливості
безперешкодного чи з подоланням певних перешкод дове-
дення злочинної діяльності до кінця. Добровільною є відмо-
ва і при неусвідомленні особою наявності та нездоланності
перешкоди. Оманне ж усвідомлення наявності нездоланної
перепони включає добровільність відмови.
Причини виникнення перепон чи їх нездоланності є
факторами, незалежними від винної особи. Ними можуть
бути, наприклад, неспроможність насильника щодо по-
долання опору потерпілої чи незавершення злочину через
фізіологічні причини (див. абз. 2 п. 19 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 4 "Про
судову практику в справах про зґвалтування та інші ста-
теві злочини"1), втрата чи непридатність знарядь вчинення
злочину, різні зміни обстановки вчинення злочину.
Остаточність полишення злочинної діяльності полягає в
безумовному і безповоротному рішенні особи щодо припи-
нення вчинення певного злочину.
Добровільна відмова можлива лише щодо злочину, який
вчиняється з прямим умислом. Мотиви відмови можуть
бути будь-якими: страх відповідальності, жалість щодо по-
терпілого, сором тощо.
Об'єктивні межі добровільної відмови від вчинення зло-
чину визначаються, передусім, станом незавершеності зло-
чину. Незавершеність властива лише тим злочинам, які
можуть мати стадії готування або замаху, що залежить від
конструкції складу певного злочину або особливостей спо-
собу його вчинення.
1 Бюлетень... — С. 102.
255
У злочинах із формальним складом, який не передбачає
шкідливих наслідків як обов'язкових ознак» добровільна
відмова можлива лише на стадіях готування і незакін-
ченого замаху. У злочинах із матеріальним складом, який
передбачає ці наслідки як обов'язкові, в окремих випадках
добровільна відмова можлива і на стадії закінченого зама-
ху. У деяких із цих злочинів» наприклад, в умисних вбив-
ствах, між злочинними діями та їх наслідками — смертю
жертви — може минути певний проміжок часу через
повільний розвиток причинного зв'язку. Це утворює для
винної особи можливість контролювати причинний зв’язок
та, нейтралізувавши його, відвернути або не допустити
настання злочинного наслідку — смерті.
Добровільна відмова при готуванні та незакінченому за-
маху передбачає утримання від продовження злочинних
дій. Якщо ж замах закінчений, але між вчиненням діяння
та настанням шкідливих наслідків минув певний проміжок
часу, а розвиток причинного зв'язку особа ще контролює,
то добровільна відмова може здійснитися лише шляхом
активних відвертаю чих дій. Відвертаючі дії потягають у
такій нейтралізації причинного зв'язку, що здійснюється
самим винним чи з допомогою інших осіб, яка фактично
відвернула загрозу та реальне заподіяння шкоди об'єкту
злочину.
Наприклад, особа з метою вбивства ввела потерпілому повіль-
но діючу отруту, а потім, відмовившись від вбивства, сама чи за
допомогою лікаря знешкодила отруту в організмі і відвернула
смерть потерпілого. Успішне відвернення смерті звільняє особу
від відповідальності за замах на злочин, але не виключає її щодо
можливого заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Невда-
ле відвернення тягне відповідальність за закінчений злочин
(вбивство) при можливому пом'якшенні покарання на підставі п.
8 ч. 1 ст. 40.
Така гранична межа добровільної відмови цілком відпо-
відає поняттю незавершеності злочину в розумінні ст. 18
КК, конструктивною ознакою якої є наявність реальної
можливості відвернути настання шкідливих наслідків до
закінчення злочину, що цілком можливе і тоді, коди особа
ще контролює причинний зв'язок і спроможна його ней-
тралізувати. Цих критеріїв дотримуються більшість вчених
і судова практика.
Об'єктивні межі добровільної відмови визначаються й
іншими факторами: способом вчинення злочину» місцем,
часом, обставинами, знаряддями і засобами вчинення зло-
чину, фізичною силою, станом здоров'я винного тощо. У
256
цілому вони мають створювати об'єктивну можливість
успішного доведення злочину до кінця.
У певних випадках межі добровільної відмови можна
визначити остаточно лише за допомогою деяких об'єк-
тивно-суб'єктивних факторів, зокрема: фізичного або пси-
хологічного стану винної особи, «кий не перешкоджає
діяти інтенсивно і цілеспрямовано при вчиненні злочину
або не паралізує волю; усвідомлення наявності таких пере-
шкод при доведенні злочину до кінця, які він може і
згоден здолати; усвідомлення наявності таких невигідних
для винного наслідків від вчинення злочину (наприклад,
неминучої відповідальності), які він згоден сприйняти. При
негативному значенні цих факторів відмова від вчинення
злочину буде вимушеною.
Наприклад, особа не доводить злочин до кінця внаслідок
стресового стану чи страху, що тимчасово паралізує її
волю, позбавляє можливості інтенсивно або цілеспрямовано
діяти під час вчинення злочину чи внаслідок раптової
втрати сил, відповідної координації рухів або їх інтен-
сивності, втрати свідомості від вживання ліків, алкоголю,
наркотиків тощо.
Так, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду
України визнала вимушеною, а не добровільною відмову від вчи-
нення злочину С., який, вбивши зятя, перед замахом на вбивство
дочки вжив дуже велику дозу заспокійливих ліків, що загальму-
вало його дії, знизило їх активність і цілеспрямованість і тим са-
мим позбавило його змоги перебороти опір вже пораненої ним
сокирою в голову дочки і позбавити її життя1.
Утримання особи від повторення замаху на злочин, коли
попередній замах був невдалим, добровільною відмовою не
є. Особа несе відповідальність на загальних підставах.
Добровільна відмова співучасників від вчинення злочину
оцінюється 'за критеріями ст. 18 КК, однак, має особли-
вості, зумовлені функціональною роллю співучасника. Та-
ка відмова стосується дій лише того співучасника, який до
них вдався. Проте не виключається можливість спільного
добровільного полишення співучасниками злочину, що вчи-
няється, або відвернення його наслідків.
1 Див.: Цвіліхоеськші Д. Про кваліфікацію дій, пов'язаних з відмовою
від повторення замаху на злочин // Радянське право. — 1984. — № 5. —
С. 48.
257
Організатор і підмовник можуть вжити заходів щодо
полишення злочинних дій виконавцем або співвиконавцем
злочину. Пособник злочину має до здійснення замаху спо-
вістити виконавця та організатора злочину про свою відмо-
ву від участі у злочині або ж ліквідувати (нейтралізувати)
створені ним умови щодо вчинення певного злочину чи
вчасно сповістити органи влади про злочин, який готу-
ється. Відмова виконавця (співвиконавця) полягає в утри-
манні від виконання чи продовження злочинних дій або у
відверненні настання шкідливих наслідків закінченого за-
маху на злочин.
Добровільна відмова співучасника може відбуватися і як
застосування необхідної оборони щодо виконавця, співви-
конавця чи іншого співучасника, який відмовляється при-
пинити розпочатий замах на злочин, примушує виконавця
(співвиконавця) до продовження злочину чи перешкоджає
відвернути неминучі шкідливі наслідки закінченого замаху.
До необхідної оборони вправі вдаватися і особа, що
відмовилася від злочину на стадії закінченого замаху, але
створила сприятливі умови для вчинення злочину, які на-
магається використати або використовує інша особа.
Скажімо, тоді, коли особа нейтралізувала охоронну сиг-
налізацію магазину, розбила вітрину, а потім відмовилася
від вчинення крадіжки і залишилася охороняти магазин від
можливих крадіїв, а ті невдовзі з'явилися і намагалися
вчинити крадіжку.
Від добровільної відмови слід відрізняти діяльне каяття —
діяльність особи після вчинення закінченого злочину або
закінченого замаху, що не дав бажаного наслідку, яка
також може бути спрямована на відвернення більш тяжких
наслідків.
Відвернення більш тяжких наслідків закінченого злочину
полягає у недопущенні настання похідних більш тяжких
наслідків, які можуть перетворити вчинене у більш тяжкий
злочин, наприклад, у тому, щоб завідоме залишення особи
в небезпечному для життя становищі (ч. 1 ст. Ill) не
спричинило смерті потерпілого (ч. 2 ст. 111).
Відвернення більш тяжких наслідків закінченого замаху
на злочин, який не дав бажаного результату, дістає вияв у
тому, що винна особа лише після цього втрачає умисел
щодо досягнення цього результату та відвертає настання
інших можливих наслідків замаху. Приміром, пострілом Із
метою вбивства винний тяжко поранив потерпілого, а
потім надав йому медичну допомогу тощо. Таке відвер-
258
нення шкідливих наслідків не охоплюється ознаками
ст. 18, а лише враховується при індивідуалізації покарання
як пом'якшуюча обставина.
Важливого значення при індивідуалізації відповідальнос-
ті судова практика надає таким пом'якшуючим обстави-
нам, як явка з повинною та сприяння розкриттю злочину.
У деяких нормах Особливої частини КК ці обставини обу-
мовлюють звільнення від кримінальної відповідальності.
Це, приміром, стосується добровільної здачі вогнестрільної
(вогнепальної) зброї, боєприпасів або вибухових речовин,
які незаконно зберігались (ч. 2 ст. 222), добровільної заяви
про дачу хабара (ч. З ст. 170).
У всіх випадках підстави звільнення від кримінальної
відповідальності відрізняються від підстав звільнення при
добровільній відмові від вчинення злочину. При добро-
вільній відмові від вчинення злочину винна особа повністю
або частково втрачає суспільну небезпечність ще на стадії
готування до злочину чи замаху на злочин. А вказані в
Особливій частині КК випадки звільнення грунтуються на
сукупності інших критеріїв: частковій втраті особою
суспільної небезпечності вже після вчиненого закінченого
злочину та на сприянні розкриттю і розслідуванню певного
злочину чи відверненні шкідливих наслідків вчиненого
злочину.
259