§ 4. Крайня необхідність

Повсякденне життя нерідко ставить людей в умови, ко-

ли необхідно відвернути шкоду інтересам, що охороняють-

ся законом, шляхом заподіяння шкоди якимось іншим

інтересам, що також охороняються законом. Кожна людина

практично щоденно зіштовхується з такими ситуаціями,

проте, це пов'язано з необхідністю вибору пріоритетів

власних інтересів: придбати продукти харчування чи одяг

(взуття) для дітей, витратити кошти, призначені на при-

дбання цукерок дітям, на оплату проїзду в таксі з метою

уникнення незручностей у громадському транспорті, вико-

нати певну роботу понаднормово для отримання додатково-

го заробітку чи відпочити, продати квартиру і купити

меншу за площею, погіршуючи тим самим житлові умови,

а на отримані кошти придбати автомобіль тощо. Із позиції

права поведінка особи у подібних ситуаціях є правомір-

ною — особа здійснює (реалізує) гарантовані їй Консти-

туцією права. Кримінально-правової оцінки потребують

лише випадки заподіяння шкоди не власним, а іншим

правам та інтересам, що охороняються законом, коли ме-

тою заподіяння шкоди є відвернення іншої шкоди.

Статтею 16 КК передбачено: "Не є злочином дія, яка

хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримі-

нальним законом, але вчинена в стані крайньої необхід-

ності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує

інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам

цієї людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за

даних обставин не можна було усунути іншими засобами і

якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута

шкода".

Таким чином, законом допускається вимушене, не-

обхідне за даних конкретних умов, заподіяння шкоди од-

ним інтересам, що охороняються правом, для відвернення

шкоди іншим таким інтересам. Таке заподіяння шкоди,

оскільки воно дозволяється законом, має оцінюватись як

правомірне, воно у більшості випадків буде суспільно ко-

рисним. Проте заподіяння шкоди одним інтересам для від-

вернення шкоди іншим інтересам буде вважатися вчиненим

у стані крайньої необхідності, а відтак, і правомірним, при

дотриманні певних умов, які іменуються умовами пра-

вомірності крайньої необхідності. Одна з найголовніших

умов правомірності крайньої необхідності вказана безпосе-

редньо в ст. 16 — заподіяна шкода повинна бути менш

значною, ніж відвернена.

221

Умовами правомірності заподіяння шкоди в стані край-

ньої необхідності є: 1) наявність небезпеки заподіяння

шкоди інтересам, які охороняються законом; 2) немож-

ливість усунення наявної небезпеки без заподіяння шкоди

іншим інтересам, що охороняються правом; 3) заподіяна

шкода має бути менш значною, ніж відвернена, тобто не

повинні бути перевищені межі крайньої необхідності.

Небезпека інтересам, що охороняються законом, може

бути створена:

1) природними явищами: повінню, землетрусом, вивер-

женням вулкана, бурею, заметіллю, сильним снігопадом,

похолоданням, іншим стихійним лихом;

2) будь-якими діями (бездіяльністю) людей, в тому чис-

лі і попередніми діями (бездіяльністю) особи, яка знахо-

диться в стані крайньої необхідності. При цьому не має

значення наявність чи відсутність вини осіб, діями (без-

діяльністю) яких створена загроза заподіяння шкоди. Таки-

ми діями можуть бути і дії, вчинені іншою особою теж у

стані крайньої необхідності. Наприклад, водій автобуса з

метою відвернути наїзд на пішохода, котрий раптово

з'явився на проїжджій частині, виїжджає на смугу зустріч-

ного руху, створивши тим самим небезпеку зіткнення з

автомобілем, що рухається назустріч, а водій зустрічного

автомобіля, щоб уникнути зіткнення, виїжджає на тротуар,

де збиває пішохода і заподіює йому тілесні ушкодження.

Стан крайньої необхідності може бути створений не тільки

умисними неправомірними діями інших людей, а й необе-

режними чи навіть невинними. Такий стан може бути

створений і правомірною поведінкою іншої людини;

3) технічними факторами: поломкою технічних при-

строїв, їх виходом з ладу, порушенням режиму роботи

технічних, автоматизованих та інших систем, аваріями

(наприклад, пошкодженням нафто- газопродуктопроводів,

водопроводу, систем каналізації, систем електропостачан-

ня, зв'язку);

4) фізіологічним (біологічним) станом інших людей, на-

приклад, необхідність надання термінової медичної допомо-

ги особі, яка знаходиться в небезпечному для життя стані

внаслідок аварії, різкого загострення хвороби;

5) поведінкою тварин, наприклад, напад розлюченого

бугая, собаки, диких тварин, сказ тварин, втеча диких

тварин із зоосаду чи цирку, хвороби тварин чи рослин

(епідемії, епізоотії, епіфітототії тощо).

222

До факторів створення небезпеки інтересам, що охоро-

няються законом, нерідко відносять і так звану колізію

обов'язків1, під якою розуміють необхідність вибору особою

з двох чи більше об'єктів того, загрозу заподіяння шкоди

якому відвернути при неможливості її відвернення одночас-

но від усіх об'єктів.

Наприклад, до районної лікарні, яка має лише один автомо-

біль швидкої допомоги, надійшли виклики до хворих одночасно з

кількох сіл району, віддалених одне від одного. У такому випадку

чергова бригада лікарів швидкої допомоги постає перед вибором,

до якого хворого найперше необхідно виїхати, оскільки надати

допомогу одночасно кільком особам вони не в змозі. Аналогічні

за змістом ситуації можуть виникати і в інших випадках, наприк-

лад, при виникненні одночасно кількох пожеж, якщо у пожежній

частині не вистачає автомобілів для виїзду на всі пожежі.

Як правило, проблема колізії обов'язків виникає при

вирішенні питань про притягнення до відповідальності за

неподання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному

для життя становищі (ст. 112 КК), за завідоме залишення

без допомоги особи, котра перебуває в небезпечному для

життя становищі і позбавлена можливості вжити заходів до

самозбереження (ст. 111), за неподання без поважних при-

чин допомоги хворому особою медичного персоналу, яка

зобов'язана подати таку допомогу (ст. 113), за неподання

допомоги капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з

ним, його екіпажеві та його пасажирам, а так само особам,

які зазнали лиха (ст. 203).

При колізії обов'язків виникає ситуація, коли реально

існує загроза заподіяння шкоди двом чи більше інтересам,

що охороняються правом. При цьому така загроза шкоди

для кожного з інтересів може бути однаковою, рівноцін-

ною, а може бути і різною як за розміром, так і за

змістом. Наприклад, існує загроза заподіяння шкоди здо-

ров'ю людини і загроза знищення чи пошкодження майна

тощо, і на конкретній особі лежить обов'язок вчинити

певні дії, спрямовані на відвернення заподіяння одночасно

шкоди кожному з інтересів, які охороняються, що вона

об'єктивно зробити не в змозі, тобто особа має здійснити

вибір на користь якогось з інтересів. Вчинення особою дій

по відверненню загрози заподіяння шкоди одному з інте-

ресів, які охороняються, зумовлює заподіяння шкоди

1 Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лек-

ций. — С. 348; Кримінальне право України: Тези лекцій. — С. 107.

223

іншому інтересу внаслідок дії факторів, якими загроза

створена.

Наявність колізії обов'язків, коли необхідно вчинити од-

ночасно дії, спрямовані на відвернення шкоди, яка загро-

жує двом або більше об'єктам, якщо при цьому відвер-

нення шкоди одному об'єкту не дало можливості відверну-

ти заподіяння шкоди іншому об'єкту, не дає підстав стави-

ти питання про те, що особа знаходилася в стані крайньої

необхідності, оскільки шкода одному з об'єктів заподіяна

не діями даної особи, а внаслідок дії факторів природи, дій

інших людей.

Очевидно, що про наявність чи відсутність стану край-

ньої необхідності можна говорити лише щодо заподіяння

шкоди активними цілеспрямованими діями особи, тобто за

крайньої необхідності шкода об'єкту, що охороняється пра-

вом, заподіюється саме діями даної особи для того, щоб

відвернути іншу більшу шкоду. Заподіяння шкоди, пра-

вильніше — настання шкоди внаслідок існуючої небезпеки

шляхом її невідвернення, тобто невчинення особою дій, які

вона повинна була б вчинити для відвернення шкоди, має

оцінюватися не за правилами крайньої необхідності, а з

позиції інших обставин, що виключають суспільну небез-

печність чи протиправність діяння: виконання професійних

чи службових функцій, здійснення свого права.

Загроза заподіяння шкоди для визнання дій особи як

вчинених у стані крайньої необхідності має бути наявною,

існуючою реально, а не лише в уяві особи. Якщо реально

загрози заподіяння шкоди не існує, або ж вона вже мину-

ла, чи можливість заподіяння шкоди віддалена в часі, а не

є негайною і неминучою, то заподіяння шкоди інтересам,

які охороняються, не може бути визнане правомірним і

йому має даватися оцінка на загальних підставах із ураху-

ванням положень про вплив помилки на кваліфікацію дій

винного. Але якщо особа щиро помиляється щодо наявності

загрози, її реальності, то її дії мають розглядатись як

вчинені в стані крайньої необхідності.

Наприклад, якщо особа вимагає від касира магазину віддати

їй гроші, що є в касі, погрожуючи у разі невиконання вимоги

застосувати зброю, а в дійсності або предмет, яким вона погро-

жує, є непридатним для стрільби, або є лише імітацією зброї

(іграшковий пістолет), то дії касира, який, сприймаючи загрозу

як реальну, віддає наявні у касі гроші, мають розглядатись як

вчинені у стані крайньої необхідності.

Друга умова правомірності дій у стані крайньої не-

обхідності — неможливість усунення наявної небезпеки

224

інтересу, що охороняється, без заподіяння шкоди іншому

інтересу. Вимушеність, необхідність заподіяння шкоди од-

ному з інтересів, що охороняються правом, за крайньої

необхідності є єдиною реальною можливістю відвернути ще

більшу шкоду іншому інтересу за умов, що склались. У

разі можливості відвернення шкоди інтересу, який охоро-

няється законом, без заподіяння шкоди іншому інтересу

стан крайньої необхідності відсутній, а заподіяння шкоди

має розцінюватись як неправомірне, навіть якщо відвер-

нена шкода більша, ніж заподіяна.

Класичним прикладом, який наводиться в літературі для

ілюстрації цього положення, є такий: якщо розлючений бугай на-

пав на людину, то у разі можливості втекти, а не вбивати його,

особа не повинна вбивати бугая для відвернення загрози за-

подіяння ним шкоди.

У стані крайньої необхідності шкода заподіюється, як

правило, інтересам третьої особи, тобто особи, яка не при-

четна до створення небезпеки. Проте шкода може спричи-

нятись також інтересам особи, яка певним чином причетна

до створення небезпеки заподіяння шкоди інтересам, що

охороняються правом. Так, у наведеному вище прикладі

вбивства розлюченого бугая, якій втік з хліва, причиною

його втечі могли бути неналежні умови його утримання.

Або ж при гасінні пожежі знищується майно громадянина,

необережне поводження якого з вогнем спричинило поже-

жу, тощо. Тому, очевидно, не зовсім точною є позиція

вчених, які в категоричній формі стверджують, що за

крайньої необхідності шкода завдається інтересам третіх

осіб, непричетних до виникнення небезпеки, вбачаючи в

цьому одну з відмінностей крайньої необхідності від не-

обхідної оборони1.

Однією з найважливіших умов правомірності крайньої

необхідності є вимога закону, щоб заподіяна шкода була

за розміром меншою, ніж відвернена. При вирішенні пи-

тання про співвідношення розмірів заподіяної і відверненої

шкоди виникають значні труднощі, зумовлені, по-перше,

тим, що оцінювати необхідно реально заподіяну і потен-

ційно можливу шкоду, і по-друге, заподіяна і відвернена

шкода знаходяться, як правило, в різних площинах

інтересів, що охороняються правом; наприклад, створена

загроза заподіяння шкоди життю або здоров'ю людини, а

шкода заподіюється шляхом пошкодження чи знищення

1 Коментар... — С. 71.

225

майна, тобто відносинам власності, чи навпаки, заподію-

ється шкода державній власності для відвернення шкоди

громадському порядку чи громадській безпеці, або для від-

вернення шкоди цим інтересам обмежується свобода грома-

дян тощо. Кількісно відобразити відвернену і заподіяну

шкоду у подібних випадках неможливо. Що вагоміше:

можливий тривалий розлад здоров'я чи майно значної вар-

тості; нормальна робота міського транспорту чи права гро-

мадян на проведення мітингу тощо?

Оцінювати наслідки відверненої і заподіяної шкоди, оче-

видно, необхідно з урахуванням як пріоритетності цін-

ностей, так і їх кількісного виразу. У кожному конкретно-

му випадку це питання має вирішуватись індивідуально.

Проте за всіх інших умов на перше місце за важливістю

необхідно ставити людину, її життя, здоров'я, честь, гід-

ність, свободу. Ієрархія цінностей, на чолі якої є людина

та її особисті блага, закріплена в Конституції України.

Відвернення загрози знищення майна за рахунок запо-

діяння шкоди здоров'ю людини правомірним визнаватися

не може. Водночас знищення чи пошкодження майна для

відвернення загрози заподіяння шкоди здоров'ю, як прави-

ло, буде правомірним.

Якщо відвернена і заподіяна шкода стосуються одних і

тих самих цінностей, то питання вирішується на підставі

порівняння кількісної оцінки розміру відверненої і запо-

діяної шкоди.

На практиці можливі ситуації, коли у особи є вибір,

яким інтересам і в якому розмірі заподіяти шкоду для

відвернення більшої за розміром шкоди. Наприклад,

відвернути шкоду можна і шляхом знищення державного

майна, і шляхом знищення майна, що є приватною чи

колективною власністю. У таких випадках, якщо особа

завдає шкоду більшу, ніж можна було завдати, але за-

подіяна шкода менше відверненої, вона повинна вважатися

такою, яка діяла в стані крайньої необхідності, адже умо-

вою крайньої необхідності є вимога закону, щоб заподіяна

шкода була менша відверненої. Тому питання про те, яку

конкретно і яким інтересам заподіяти шкоду, за можли-

вості вибору, має вирішуватись особою, яка знаходиться в

стані крайньої необхідності.

Найбільш принциповим питанням при вирішенні змісту

умов правомірності крайньої необхідності є питання про

допустимість (можливість) заподіяння шкоди життю чи

здоров'ю однієї людини (кільком людям) для відвернення

226

загибелі чи завдання шкоди здоров'ю більшої кількості

людей. Щодо цього питання в науковій літературі вислов-

люються діаметрально протилежні погляди: від простої

констатації висновку про те, що рятування власного життя

за рахунок життя іншої людини є неправомірним, а у разі

наявності загрози одночасно власному життю та життю

іншої особи, тобто за наявності дилеми — загинути обом

чи врятуватися комусь одному — суспільна небезпечність

дій відсутня і складу злочину вони не мають, бо загибель

одного із двох неминуча1, до висновку, що заподіяння

смерті людині, непричетній до створення небезпеки, може

бути визнано правомірним лише у випадку, якщо це було

єдиним засобом зберегти життя кількох осіб2. Або взагалі

це питання обминається.

Жоден із наведених висновків не можна вважати одно-

значно правильним. Очевидно, слід керуватися тим, що

свідоме позбавлення життя певної особи для врятування

життя однієї чи кількох інших осіб ні за яких умов не

може визнаватися вчиненим у стані крайньої необхідності.

Протилежний висновок дасть підстави визнати правомір-

ними як вчинені у стані крайньої необхідності, наприклад,

дії медичних працівників, які позбавили життя молоду

здорову людину для того, щоб взяти у неї внутрішні орга-

ни для пересадки (трансплантації) кільком невиліковно

хворим особам, врятувати життя яких іншим шляхом, не

пов'язаним із пересадкою органів, неможливо. Цю ситу-

ацію можна доповнювати будь-якими умовами: позбавля-

ється життя злочинець, визнаний особливо небезпечним

рецидивістом, а його органи пересаджуються видатним вче-

ним, конструкторам, політикам тощо; позбавляється з тією

ж метою життя особа, засуджена до смертної кари за

вчинення особливо тяжких злочинів чи невиліковно

психічно хвора особа тощо.

При вирішенні питання про можливість позбавлення

життя іншої особи в стані крайньої необхідності слід, перш

за все, чітко розрізняти психічне ставлення до заподіяної

шкоди особи, яка її заподіяла. Про стан крайньої не-

обхідності може йтися лише при умисному, конкретизова-

ному заподіянні конкретної шкоди. Необережне чи невинне

1 Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина Загальна: Курс

лекцій. — С. 228.

2 Кримінальне право України: Тези лекцій. — С. 109; Российское

уголовное право. Общая часть. — С. 254.

227

заподіяння іншої шкоди при вчиненні дій у стані крайньої

необхідності знаходиться за її межами, і йому має даватись

оцінка на загальних підставах.

Наприклад, якщо водій автомобіля для відвернення наїзду на

пішохода, який .раптово вибіг на проїжджу частину перед авто-

мобілем, різко повертає праворуч, внаслідок чого керований ний

автомобіль виїжджає на полосу зустрічного руху, і відбувається

зіткнення з автобусом, що рухається назустріч. Результатом є

загибель водія автобуса. У цьому випадку про позбавлення життя

однієї особи для врятування життя іншої в стані крайньої не-

обхідності мова йти не може, оскільки має місце необережна вина

щодо наслідків. Тож водій автомобіля повинен нести відповідаль-

ність за необережне порушення правил безпеки руху і експлуа-

тації транспорту, що спричинило смерть потерпілого.

Крайня необхідність має ряд спільних ознак з необ-

хідною обороною, але вони мають і ряд відмінностей:

1. Джерелом небезпеки при необхідній оборот є лише

суспільно небезпечне посягання, що вчиняється фізичною

особою, а джерелом небезпеки за крайньої необхідності

можуть бути будь-які фактори.

2. Шкода ніж необхідній обороні може бути заподіяна

лише особі, яка вчинила суспільно небезпечне посягання, а

в стані крайньої необхідності шкода заподіюється, як пра-

вило, третім особам, тобто не особі, яка здійснила посяган-

ня, і не власним інтересам особи, котра заподіяла шкоду в

стані крайньої необхідності.

3. При виникненні стану необхідної оборони заподіяння

шкоди не є обов'язковим, посягання може бути припинено

шляхом звертання за допомогою до органів влади чи інших

осіб, або особа може ухилитися від посягання (втекти), за

крайньої необхідності заподіяння шкоди є обов'язковим і

вимушеним, а наслідком відмови від заподіяння меншої за

розміром шкоди іншим інтересам, які охороняються пра-

вом, є реальне заподіяння шкоди інтересам, що охороня-

ються законом, від дії джерела небезпеки.

4. Шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, може

бути різною і навіть перевищувати шкоду, яка могла бути

заподіяна суспільно небезпечним посяганням, за умови, що

межі необхідної оборони не були перевищені; за крайньої

необхідності заподіяна шкода завжди має бути меншою

відверненої шкоди.

5. Згідно зі ст. 444 Цивільного кодексу України, шкода,

заподіяна в стані необхідної оборони, не підлягає відшко-

дуванню, якщо не були перевищені межі необхідної оборо-

ни, а шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності згідно

228

зі ст. 445 ЦК повинна бути відшкодована особою, яка її

заподіяла. При цьому суд, враховуючи обставини, за яких

була заподіяна шкода в стані крайньої необхідності, може

покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в

інтересах якої діяла особа, котра завдала шкоду, або

звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково

як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.

При вирішенні питання про відповідальність за шкоду,

заподіяну в стані крайньої необхідності, за наявності трьох

фори власності, що є рівноправними у правовому захисті,

необхідно враховувати, якому суб'єкту права власності

шкода відвернена, а якому заподіяна. Якщо суб'єкт права

власності один і той самий, то, очевидно, суд повинен

звільняти особу від відшкодування шкода, заподіяної нею в

стані крайньої необхідності.