Глава X

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

§ 1. Поняття суб'єктивної сторони складу злочину

Суб'єктивна сторона складу злочину — це процес мис-

лення, бажання і волі людини, в якому відображаються її

об'єктивна поведінка та інші зовнішні обставини, пов'язані

з вчиненням злочину.

Суб'єктивна сторона складу злочину завжди знаходить

свій вияв у певному зовнішньому протиправному діянні.

Тобто, в об'єктивних ознаках злочину знаходять свій вияв

мотив, мета і, в кінцевому підсумку, волевиявлення осо-

би. Схематично цей процес виглядає так: залежно від тієї

або іншої потреби людини у неї виникає і фактор певної

поведінки — мотив; характер і зміст мотиву породжує

мету; мета веде до формування волі людини; воля знахо-

дить свій вияв у конкретному діянні.

Суб'єктивна сторона складу злочину — це внутрішня

сутність злочинного діяння; це ті внутрішні процеси, які

відбуваються у психіці осудної особи під час вчинення

нею передбаченого кримінальним законом суспільно не-

безпечного діяння. Характерними ознаками (елементами)

суб'єктивної сторони злочину є вина, мотив та мета вчи-

нення злочину. Тому для кваліфікації того чи іншого зло-

чину виняткове значення має встановлення зв'язку зов-

нішнього прояву поведінки людини з її психічним станом.

Почуття, мислення, наміри, мета та воля — це

внутрішній, духовний світ людини, її сутність. Усі вони в

своїй єдності та взаємозв'язку створюють психіку людини,

її інтелект (пізнання). Це дає людині змогу сприймати і

розуміти зовнішній світ, особисті блага і поведінку інших

людей, діяльність колективу, суспільства і держави, стави-

ти мету, формувати свою волю і діяти відповідним чином

не лише при вчиненні, як правило, правомірних дій, але і

при вчиненні суспільно небезпечних діянь.

У кримінальному праві враховуються не всі ознаки

психіки людини, а в основному, дві з них — інтелек-

туальна і вольова, які використовуються при визначенні

форм вини — умислу і необережності. Водночас кримі-

нальний закон в окремих випадках вказує на особливий

емоційний стан людини як ознаку суб'єктивної сторони

складу злочину. Наприклад, умисне вбивство, вчинене в

стані сильного душевного хвилювання (ст. 95); умисне

171

тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, запо-

діяне в стані сильного душевного хвилювання (ст. 103). Із

цього приводу Пленум Верховного Суду України у п. 24

постанови від 1 квітня 1994 р. № 1 "Про судову практику

в справах про злочини проти життя і здоров'я людини"

вказав, що "судам необхідно мати на увазі, що суб'єк-

тивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого чи серед-

ньої тяжкості тілесного ушкодження, відповідальність за

які передбачена статтями 95 або 103 КК, характеризується

не лише умислом, а й таким емоційним станом винного,

який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати

свої дії і керувати ними. Для кваліфікації таких дій вин-

ного за вказаними статтями необхідною умовою є сильне

душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок

протизаконного насильства або тяжкої образи з боку

потерпілого"1.