
- •§ 1. Поняття кримінального права, його предмет
- •§ 2. Метод кримінального права
- •§ 3. Завдання кримінального права
- •§ 4. Наука кримінального права
- •§ 5. Методи науки кримінального права
- •§ 6. Зв'язок кримінального права
- •§ 7. Система кримінального права
- •Глава II
- •Глава III
- •§ 1. Поняття та значення кримінального закону
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Імплементація норм міжнародного права
- •§ 4. Витоки та формування
- •§ 5. Структура кримінального закону
- •§ 6. Тлумачення кримінального закону
- •§ 7. Принципи чинності кримінального закону
- •§ 8. Чинність кримінального закону
- •§ 9. Чинність кримінального закону
- •§ 10. Чинність кримінального закону в часі
- •Глава IV
- •§ 1. Поняття та ознаки злочину
- •§ 2. Злочини та інші правопорушення
- •§ 3. Класифікація злочинів
- •Глава V
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Форми кримінальної відповідальності
- •§ 3. Підстави кримінальної відповідальності
- •Глава VI
- •§ 1. Проблеми визначення складу злочину
- •§ 2. Загальна характеристика
- •§ 3. Основні системно-структурні характеристики
- •5. Окремі елементи юридичного складу злочину та
- •§ 4. Види юридичних складів злочинів
- •§ 5. Юридичний склад злочину
- •1. Кваліфікація злочинів — різновид юридичної ква-
- •§ 3 Цієї глави),
- •3. Обов'язкове окреме посилання на статті (частини,
- •Глава VII
- •§ 1. Поняття та значення об'єкта злочину
- •§ 2. Класифікація об'єктів злочинів
- •§ 3. Предмет злочину
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •§ 1. Поняття суб'єкта злочину
- •§ 2. Вік кримінальної відповідальності.
- •§ 3. Осудність та неосудність
- •§ 4. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 5. Відповідальність за злочини,
- •Глава X
- •§ 1. Поняття суб'єктивної сторони складу злочину
- •§ 2. Поняття вини. Форми вини
- •§ 3. Вина у формі умислу
- •§ 4. Вина у формі необережності
- •§ 5. Подвійна форма вини
- •§ 6. Мотив вчинення злочину
- •§ 7. Мета вчинення злочину
- •§ 8. Помилка та її вплив
- •Глава XI
- •§ 1. Поняття та види обставин, що виключають
- •§ 2. Необхідна оборона
- •1. Умови правомірності необхідної оборони, що харак-
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Обставини, що виключають суспільну
- •Глава XII
- •§ 1. Поняття та види стадій вчинення злочину
- •§ 2. Готування до злочину
- •§ 3. Замах на злочин
- •§ 4. Закінчений злочин
- •§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Глава XIII
- •§ 1. Поняття співучасті в злочині
- •§ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті
- •§ 3. Форми співучасті у злочині
- •§ 4. Види співучасників злочину
- •§ 5. Причетність до злочину
- •Глава XIV
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика
- •§ 2. Проблеми систематизації
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •Глава XV
- •3. Покарання може бути передбачене лише за діяння,
- •4. Покарання за своїм змістом полягає у позбавленні
- •§ 2. Цілі покарання
- •Глава XVI
- •§ 1. Система покарань, її ознаки та значення
- •§ 2. Види покарань
- •Глава XVII
- •§ 1. Поняття, підстави та види звільнення
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 6. Спеціальні види звільнення
- •Глава XVIII
- •§ 1. Загальні начала призначення покарання
- •§ 2. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 3. Призначення покарання за кількома вироками
- •§ 4. Призначення більш м'якого покарання,
- •Глава XIX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Умовне засудження
- •§ 3. Відстрочка виконання вироку та відстрочення
- •Глава XX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Звільнення від покарання
- •§ 3. Звільнення від покарання при втраті особою
- •§ 4. Умовно-дострокове звільнення від покарання
- •§ 5. Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам
- •§ 6. Звільнення від покарання за діяння,
- •§ 7. Звільнення від покарання за актами амністії
- •§ 8. Погашення та зняття судимості
- •Глава XXI
- •§ 1. Загальна характеристика кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Злочин і покарання за кримінальним правом
- •§ 63, Якщо хтось вчинив протиправне діяння в стані нео-
- •Глава 13 Кодексу має назву "Амністія. Помилування.
- •§ 65.05 Кк штату Нью-Йорк), а також безумовного
- •§ 4. Основні напрямки (школи)
§ 3. Завдання кримінального права
Основне завдання (функція) кримінального права —
охорона. Воно здійснюється притаманним лише криміналь-
ному праву методом покарання тих, хто вчинив злочин, та
загрозою покарання тим, хто має намір його вчинити.
Пріоритетним завданням кримінального права України є
охорона особистих благ людини (життя, здоров'я, волі,
честі й гідності), її прав та інтересів від злочинних пося-
гань. Пріоритет такого завдання закріплено в Конституції
України, в ст. 3 якої встановлено, що "людина, її життя і
здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визна-
ються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і
свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямо-
ваність діяльності держави... Утвердження і забезпечення
прав і свобод людини є головним обов'язком держави".
Одним із першочергових завдань кримінального права є
також захист від злочинних посягань суверенітету України,
цілісності і недоторканності її території, суспільного ладу,
політичної системи та економічного потенціалу, миру та
безпеки суспільства. Водночас завданням кримінального за-
кону, відповідно до ст. 1 КК, є охорона правопорядку в
цілому від злочинних посягань1.
1 У ст. 2 Кримінального кодексу Російської Федерації 1996 p. говорить-
ся про три завдання кримінального закону: 1) охорона перелічених у цій
статті об'єктів, 2) забезпечення миру і безпеки людства; 3) попереджання
злочинів. У Кримінальному кодексі Нью-Йорку 1965 p. визначається п'ять
спрямувань Кримінального кодексу: "Заборонити поведінку, яка невиправ-
дано і невибачно завдає або загрожує завдати суттєвої шкоди інди-
відуальним або публічним інтересам, забезпечити публічну безпеку,
попередити вчинення посягань шляхом погрози застосування покарання,
соціальної реабілітації осіб засуджених, а також їх ізоляція, коли це
потрібно в інтересах охорони суспільства".
11
Охоронне завдання кримінального закону здійснюється
через регулювання кримінально-правових відносин, що ви-
никли під час вчинення злочину, і застосування відпо-
відного покарання до особи, яка вчинила злочин. Тут регу-
лююча дія кримінального закону є формою вияву його
охоронного завдання. Водночас охоронне завдання кримі-
нального закону знаходить свій вияв і в забороні вчинення
злочинного діяння та загрозі покарання тим, хто може
вчинити таке діяння (загальна превенція), і в застосуванні
покарання до особи, яка вчинила злочин (спеціальна пре-
венція). Тобто, охоронна функція кримінального закону
здійснюється через регулювання-кримінально-правових від-
носин і за допомогою загальної та спеціальної превенцій
(попередження злочинів). Між тим, треба зазначити, що
окремі норми кримінального права виконують регулятивне
завдання. Це норми про необхідну оборону (частини 1—4
ст. 15), про завдання шкоди злочинцю при його затри-
манні (ч. 5 ст. 15), про крайню необхідність (ст. 16) тощо.
У таких випадках, наприклад, за раптової екстремальної
ситуації, коли органи правопорядку не мають можливості
негайно захистити особу, суспільство чи державу від напа-
ду злочинця, законодавець надає громадянину право за-
подіяння шкоди злочинцю (нанесення йому тілесного уш-
кодження, а за певних обставин — навіть позбавлення
життя). У цьому випадку з моменту реалізації громадяни-
ном права на необхідну оборону виникають кримінально-
правові відносини між громадянином і злочинцем. Водно-
час особа, яка скористалася правом на необхідну оборону,
вступає у кримінально-правові відносини з державою в
особі органів розслідування або суду, які вирішують —
правомірно чи неправомірно було заподіяно шкоду злочин-
цю. Оскільки ст. 15 регулює правомірну поведінку особи,
то правовідносини, що виникають у такому і подібних
випадках, часто називають регулятивними. Водночас норми
кримінального закону виконують своє охоронне завдання
не тільки і не стільки завдяки факту їх існування, скільки
завдяки своєчасному, правильному і неухильному їх засто-
суванню, що зумовлює тим самим невідворотність кримі-
нальної відповідальності за вчинений злочин.