3. Обов'язкове окреме посилання на статті (частини,

пункти статей) Особливої частини КК — якщо в межах

кваліфікації злочинів встановлена відповідність фактичних

обставин кільком різним юридичним складам злочинів і

при цьому, принаймні, два з них мають інкримінуватись

особі (це має місце при такій формі множинності злочинів,

як їх сукупність). Наприклад: визнати С. винним у вчи-

ненні злочинів, передбачених ч. З ст. 142 та п. "а" ст. 93

КК; дії В. необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів,

передбачених ч. 1 ст. 117 та ч. З ст. 117 КК.

4. Поєднання другого і третього випадків. Наприклад:

визнати Р. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. З

ст. 142 та ч. 2 ст. 17, п. "а" ст. 93 КК; дії А. необхідно

кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5

ст. 19 та ч. З ст. 140 і ч. З ст. 140 КК.

Таким чином, формула кваліфікації завжди передбачає

посилання на статтю (частину, пункт статті) Особливої

частини кримінального закону. В окремих випадках це

посилання доповнюється посиланням на статті Загальної

частини КК — таке поєднання статей Загальної і Особли-

вої частин кримінального закону у формулі кваліфікації

відображає факт вчинення особою готування до злочину,

замаху на злочин та (або) факт вчинення злочину в якості

підмовника, організатора чи пособника. Нарешті, у випад-

ку сукупності злочинів формула кваліфікації передбачає

окреме посилання на статті (частини, пункти статей) Особ-

ливої частини кримінального закону — таке посилання

відображає факт вчинення особою кількох злочинів, що

мають різні юридичні склади.

Юридичне формулювання звинувачення є, по суті,

юридичною "розшифровкою" формули кваліфікації. Якщо

123

формула кваліфікації містить лише посилання на статтю

(частину, пункт статті) Особливої частини кримінального

закону, така "розшифровка" зводиться до відтворення тих

положень, які відображають "специфічну" частину відпо-

відного юридичного складу злочину. У випадках наявності

у формулі кваліфікації статей Загальної частини КК —

певні положення цих статей узгоджуються з відповідними

положеннями статей Особливої частини кримінального за-

кону таким чином, щоб відобразити в юридичному форму-

люванні звинувачення специфіку "особливого" юридично-

го складу злочину в цілому. Нарешті, якщо у формулі

кваліфікації зафіксовано сукупність злочинів, кожний з

юридичних складів цих злочин» "розшифровується"

окремо. При цьому до юридичного формулювання-звину-

вачення мають включатися не всі із зазначених положень

кримінального закону, а лише ті, які безпосередньо корес-

пондують із встановленими юридичними фактами.

Для прикладу зробимо юридичну "розшифровку" тих

формул кваліфікації злочинів, які по кожному із згаданих

вище випадків наведені першими: 1) ч. З ст. 140 КК —

крадіжка, вчинена з проникненням у. житло; 2) ч. 2 ст. 17

та ч. 3 ст. 140 КК — замах на крадіжку, вчинену з

проникненням у житло; 3) ч. 3 ст. 142 та п. ^а" ст. 93

КК — розбій, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних

ушкоджень та умисне вбивство, вчинене з корисливих мо-

тивів; 4) ч. З ст. 142 та ч. 2,ст. 17, п. "а" ст. 93 КК —

розбій, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкод-

жень, вчинений з проникненням у житло за попереднім

зговором групою осіб та замах на умисне вбивство, вчине-

не з корисливих мотивів.

Останній приклад свідчить, що може бути певна роз-

біжність між формулою кваліфікації злочину та юридич-

ним формулюванням звинувачення. Воно має включати не

лише ті обтяжуючі обставини, які зумовлюють кваліфі-

кацію злочину (в наведеному прикладі вони передбачені

ч. 3 ст. 142 КК), а й усі інші обтяжуючі обставини,

передбачені в даній статті (в наведеному прикладі це роз-

бій, вчинений за попереднім зговором групою осіб).

Отже, юридичне формулювання звинувачення — це

відтворення тієї частини юридичного складу злочину, яка

в цілому розкриває його специфіку. По суті, ця форма

закріплює у процесуальному документі висновок відповід-

ного правозастосовчого органу про те, який саме конкрет-

ний злочин (злочини) вчинила особа.

124