5. Окремі елементи юридичного складу злочину та

ознаки, що їх характеризують, визначаються шляхом

однозначного тлумачення відповідних формулювань і по-

нять, вжитих у кримінальному законі Так, розкриття

108

поняття вбивство, застосоване в ряді статей КК, дозволяє

встановити, крім діяння, і такий елемент об'єктивної сто-

рони юридичних складів відповідних злочинів, як наслідки,

а також визначити ознаку, що його характеризує, —

біологічну смерть потерпілого. Шляхом тлумачення назви

відповідної глави Особливої частини КК та з'ясування

змісту діяння, а інколи й наслідків певного юридичного

складу злочину у переважній більшості випадків встанов-

люється конкретний зміст його безпосереднього об'єкта.

Так, співставлення назви глави IX Особливої частини КК

"Злочини проти порядку управління" та змісту діяння

юридичного складу створення не передбачених законо-

давством воєнізованих формувань чи груп (ст. 1876 КК)

дозволяє встановити зміст безпосереднього об'єкта цього

злочину — порядок управління в сфері створення, орга-

нізації та функціонування Збройних Сил України. Визна-

чення змісту діяння та його спрямованості на спричинення

шкоди безпосередньому об'єкту злочину дає можливість

встановити такі елементи суб’єктивно? сторони крадіжки,

як мотив і мета, а також наповнити їх конкретним змістом

(див. таблицю 3).

Отже, встановлення специфічної конструкції та конкрет-

ного змісту юридичного складу злочину — досить складний

процес, який передбачає використання прийомів і правил

юридичної техніки, логіки та лінгвістики.

§ 4. Види юридичних складів злочинів

Передумови класифікації юридичних складів злочинів.

Проблеми класифікації юридичних складів злочинів пов'я-

зані: а) з дотриманням загальних правил її здійснення;

б) із визначенням підстав (критеріїв) класифікації юридич-

них складів злочинів; в) з уточненням окремих особливос-

тей здійснення такої класифікації з огляду на специфіку

кожної з визначених підстав.

Загальні правила будь-якої класифікації як особливого

різновиду логічної операції поділу обсягу поняття вироб-

лені формальною логікою. Серед цих правил найбільш

важливими є такі: 1) поділ об'єктів класифікації на види

має здійснюватися за однією і тією самою підставою;

2) члени поділу повинні взаємовиключатися; 3) один і той

самий "предмет" у межах даної класифікації не може бути

віднесений до кількох видів одночасно

Визначення підстав (критеріїв) класифікації юридичних

складів злочинів здійснюється теорією кримінального пра-

109

ва, що традиційно як такі підстави називає: 1) ступінь

суспільної небезпечності злочинів, юридичні склади яких

класифікуються; 2) спосіб опису юридичного складу злочи-

ну в кримінальному законі; 3) особливості конструкції

об'єктивної сторони юридичного складу злочину1.

Очевидно, що проблема підстав класифікації юридичних

складів злочинів потребує подальшого дослідження2. У ме-

жах цього підручника уявляється можливим зберегти щодо

них традиційний підхід. При цьому, оскільки названі вище

підстави відображають різні особливості юридичних складів

злочинів, більшість із них піддається, по суті, не одній, а

трьом класифікаціям, і тому в межах кожної з них одер-

жує окрему, відносно самостійну, характеристику.

Особливості здійснення класифікації юридичних складів

злочину за окремими підставами будуть уточнені щодо

кожної з них окремо.

Класифікація юридичних складів злочинів за ступенем

їх суспільної небезпеки. Особливостями такої класифікації

є те, що: 1) вона поширюється лише на ті юридичні

склади злочинів, які фіксують окремі різновиди злочину

одного і того самого виду; ті юридичні склади злочинів, які

фіксують злочин певного виду в цілому (без виділення

його окремих різновидів), наприклад, вбивство з необереж-

ності (ст. 98 КК), умисне середньої тяжкості тілесне

ушкодження (ст. 102 КК) — до об'єктів цієї класифікації

не включаються; 2) підставою такої класифікації є не

ступінь суспільної небезпечності конкретного злочину, про

який ідеться, зокрема в ст. 39 КК, а певним чином "типі-

зований" законодавцем ступінь суспільної небезпеки окре-

мого різновиду злочину даного виду; саме з таким "типі-

зованим" ступенем суспільної небезпеки закон пов'язує

певні кримінально-правові наслідки і, перш за все, межі

кримінально-правової санкції.

Із урахуванням зазначених особливостей юридичні скла-

ди злочинів за ступенем суспільної небезпечності поді-

ляються на такі види: а) основний склад злочину;

б) кваліфікований чи особливо кваліфікований склад зло-

1 Див., наприклад: Уголовное право Украинской ССР на современном

этапе. Часть Общая. — С. 74—75; Уголовное право. Общая часть:

Учебник. — М., 1994. — С. 104.

2 Це дослідження, як уявляється, має здійснюватися, перш за все, щодо

уточнення змісту окремих підстав, з'ясування їх співвідношення з основни-

ми системно-структурними характеристиками юридичного складу злочину,

визначення кримінально-правового значення кожної з підстав.

110

чину (склад злочину з обтяжуючими чи особливо обтяжу-

ючими обставинами); в) привілейований склад злочину

(склад злочину з пом'якшуючими обставинами).

Основний склад злочину — це юридичний склад, що

фіксує різновид злочину певного виду без пом'якшуючих

і без обтяжуючих обставин. У переважній більшості ви-

падків "специфічна" частина основного складу злочину

передбачена в частині першій відповідної статті Особливої

частини кримінального закону (в главі XI Особливої части-

ни КК — у пункті "а" відповідної її статті). Є, однак, і

винятки. Так, основний склад умисного вбивства — в своїй

"специфічній" частині передбачений окремою статтею —

ст. 94; "специфічна" частина основного складу зараження

венеричною хворобою міститься не в ч. 1, а в ч. 2 ст. 108.

Здебільшого такі винятки пояснюються певними тради-

ціями законодавчої техніки — інколи виправданими, а

інколи, очевидно, ні.

Кваліфікований (особливо кваліфікований) склад зло-

чину — юридичний склад, що фіксує різновид злочину

певного виду з обтяжуючими (особливо обтяжуючими)

обставинами. У переважній більшості випадків "специфіч-

на" частина кваліфікованого (особливо кваліфікованого)

складу злочину міститься в диспозиції частини другої (тре-

тьої, четвертої) тієї ж статті Особливої частини кримі-

нального закону, що передбачає і "специфічну" частину

основного складу (у главі XI Особливої частини КК — це,

відповідно, пункти "в" або "г", інколи — пункт "б").

Загальним орієнтиром того, що це кваліфікований (особли-

во кваліфікований) склад злочину є санкції відповідних

частин (пунктів) — кваліфікований склад "має" суворішу

санкцію, ніж основний, особливо кваліфікований — ще

суворішу, ніж кваліфікований. Винятки приблизно такі

самі, як і наведені вище, — іноді "специфічну" частину

кваліфікованого чи особливо кваліфікованого складу злочи-

ну передбачають окремі статті Особливої частини КК

(статті 93, 8б1), але санкції в них завжди також суворіші,

ніж ті, що "прив'язані" до основного складу.

Окремого розгляду заслуговує питання про механізм

утворення специфічної конструкції та конкретного змісту

кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів зло-

чинів. Найтиповішими варіантами такого механізму є:

1. До специфічної конструкції основного складу злочину

законодавцем "додаються" нові елементи — іноді з від-

повідними зв'язками. Ці елементи характеризуються пев-

111

ними ознаками. Таким чином, кваліфікований чи особли-

во кваліфікований склад злочину відрізняється від основ-

ного як специфічною конструкцією, так і конкретним

змістом. Прикладом такого варіанту є особливо кваліфі-

кований склад розбою (ч. 3 ст. 142 КК). У ньому з'явля-

ються нові елементи — наслідки, обстановка, спеціальний

суб'єкт і, відповідно, нові ознаки — тяжкі тілесні ушкод-

ження, проникнення в житло, особливо небезпечний реци-

дивіст (при цьому перші два елементи ще й пов'язані з

діянням певними зв'язками).

2. Специфічна конструкція основного складу злочину не

міняється, але окремі елементи цієї конструкції законода-

вець характеризує за допомогою додаткових "нових"

ознак. Таким чином, кваліфікований чи особливо квалі-

фікований склад злочину відрізняється від основного ли-

ше конкретним змістом. Прикладом є особливо кваліфі-

кований склад одержання хабара (ч. З ст. 168 КК). У

ньому "особливо великий розмір хабара" та "особа, яка

займає особливо відповідальне становище", є особливо ква-

ліфікуючими ознаками, які "по-новому" характеризують,

відповідно, діяння та спеціального суб'єкта. При цьому

специфічна конструкція особливо кваліфікованого складу

одержання хабара є такою самою, як і в основному складі.

3. Поєднання першого і другого варіантів. Такий "комп-

лексний" варіант зустрічається найчастіше. Прикладом

його є особливо кваліфікований склад зґвалтування <ч. 4

ст. 117 КК). У ньому є новий елемент — "особливо тяжкі

наслідки" (вони причинно пов'язані з діянням) та нові

ознаки — "особливо небезпечний рецидивіст" (додаткова

характеристика спеціального суб'єкта) і "малолітня" (до-

даткова характеристика потерпілої від зґвалтування).

Крім типових варіантів механізму утворення кваліфі-

кованих та особливо кваліфікованих складів злочинів, є й

варіанти нетипові. До них, зокрема, можна віднести ті, в

яких окремі елементи чи ознаки основного складу злочину

перестають бути обов'язковими для кваліфікованого чи

особливо кваліфікованого складу. Прикладом є кваліфі-

кований склад перевищення влади або посадових повнова-

жень (ч. 2 ст. 166 КК) — із його специфічної конструкції

"зникають" наслідки, які є обов'язковим елементом основ-

ного складу.

Існує ще одне важливе питання, яке стосується ква-

ліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів.

Його можна сформулювати так: якщо кілька обтяжуючих

112

обставин передбачено в диспозиції статті Особливої части-

ни кримінального закону альтернативно, то кожна з них

утворює окремий кваліфікований або особливо кваліфіко-

ваний склад злочину чи всі вони утворюють один такий

склад? Конкретніше — на рівні прикладу — це питання

може бути поставлене так: розбій, вчинений особливо не-

безпечним рецидивістом, і розбій, поєднаний із спричинен-

ням тяжких тілесних ушкоджень, — це два різні особливо

кваліфіковані склади розбою чи це різновиди одного й того

самого особливо кваліфікованого складу?

Із урахуванням законодавчої техніки, характерної для

чинного КК України, та виходячи з тенденцій судової

практики, відповідь на поставлене питання на сьогодні

така: кілька альтернативних обтяжуючих обставин, перед-

бачених у диспозиції однієї й тієї само? частини (пункту)

статті Особливе? частини кримінального закону, утворю-

ють один кваліфікований або особливо кваліфікований

склад злочину. Цей висновок має як теоретичне, так і

практичне значення, зокрема для розуміння такої форми

множинності злочинів, як їх сукупність, а також для при-

значення покарання при вчиненні кількох злочинів.

Останній вид юридичних складів злочинів при класи-

фікації їх за ступенем суспільної небезпечності — приві-

лейований склад. Привілейований склад злочину — юри-

дичний склад, що фіксує різновид злочину певного виду з

пом'якшуючими обставинами. У чинному КК таких скла-

дів небагато, їх "специфічні" частини передбачені в стат-

тях 95, 96, 97, 103, 104. Механізм утворення привілейова-

них складів злочинів такий само, як і механізм утворення

кваліфікованих складів (у його типових варіантах). Загаль-

ний орієнтир того, що це привілейований склад, — санкції

зазначених вище статей. Вони завжди менш суворі, ніж

санкції, що "прив'язані" до відповідного основного складу:

наприклад, санкція ст. 94 передбачає позбавлення волі на

строк від семи до п'ятнадцяти років, а санкція ст. 95

передбачає позбавлення волі на строк до п'яти років.

Кримінальне-правове значення поділу юридичних скла-

дів злочинів на основні, кваліфіковані (особливо квалі-

фіковані) та привілейовані полягає в тому, що він дозволяє

законодавчим шляхом зафіксувати "рівні" суспільної не-

безпечності злочинів одного і того самого виду, пов'язати з

ними різноманітні кримінально-правові наслідки і тим

самим посилити нормативні начала в механізмі кримі-

нально-правового регулювання. Крім того, зазначений

113

поділ є одним із дієвих засобів законодавчої техніки, за

допомогою якого в кримінальному праві забезпечується

належний рівень системності.

Класифікація юридичних складів за особливостями

конструкції їх об'єктивної сторони. Особливостями такої

класифікації є те, що вона: а) стосується лише юридичних

складів закінчених злочинів, тобто не поширюється на

"особливі" юридичні склади, які фіксують попередню зло-

чинну діяльність; б) має узгоджуватися з висновками,

зробленими в межах класифікації юридичних складів зло-

чинів за іншими підставами (див. нижче).

Тож юридичні склади злочинів за особливостями конст-

рукції їх об'єктивної сторони поділяються на такі види:

а) матеріальний склад злочину; б) формальний склад зло-

чину; в) формально-матеріальний склад злочину.

Матеріальний склад злочину — це юридичний склад,

що передбачає наслідки як обов'язковий елемент його

об'єктивної сторони. Отже, об'єктивна сторона матеріаль-

них складів злочинів завжди включає: а) принаймні, два

обов'язкових елементи — діяння та наслідки; б) при-

наймні, один зв'язок між обов'язковими елементами —

причинний між діянням та наслідками. Типовими прикла-

дами матеріальних складів злочинів є юридичні склади всіх

вбивств (статті 93—98 КК), тілесних ушкоджень (стат-

ті 101—106), основний склад перевищення влади або поса-

дових повноважень (ч. 1 ст. 166). Очевидно, до мате-

ріальних складів треба віднести і юридичні склади так

званих деліктів створення небезпеки, в яких своєрідним

наслідком, відокремленим від власне діяння, є загроза (не-

безпека) настання "реальних" наслідків (див., наприклад,

ч. З ст. 77, ч. 2 ст. 77'). Матеріальним слід визнавати і

той юридичний склад, який передбачає кілька альтерна-

тивних наслідків (див., наприклад, ч. 1 ст. 218, ч. 1

ст. 219).

Формальний склад злочину — це юридичний склад,

який не передбачає наслідки як обов'язковий елемент

об'єктивної сторони. Отже, обов'язковим елементом об'єк-

тивної сторони формального складу будь-якого злочину за-

вжди є діяння, до якого законодавець при створенні юри-

дичного складу злочину певного виду може "додавати" як

обов'язкові й інші (крім наслідків) елементи об'єктивної

сторони, наприклад, спосіб, час, обстановку (див., зокрема,

ч. 1 ст. 175, п. "б" ст. 241, ст. 242). Типовими прикладами

формальних складів злочинів є шпигунство (ч. 1 ст. 57),

114

незаконне перетинання державного кордону (ч. 1 ст. 75),

одержання хабара (ч. 1 ст. 168).

Іноді в літературі поряд із формальними та матеріаль-

ними складами злочинів подаються як окремий вид і так

звані усічені склади злочинів1. Очевидно, це не зовсім

правильно. Підставою виділення усічених складів злочинів

як окремого різновиду дійсно є певні особливості, але вони

не пов'язані з обов'язковістю чи необов'язковістю в межах

відповідних юридичних складів певних наслідків. У даному

разі ці особливості полягають в іншому, а саме: певні

склади злочинів законодавець конструює таким чином, що

закінченим злочином визнається діяння, яке за своїм за-

гальним кримінально-правовим змістом є попередньою

злочинною діяльністю. Типовим прикладом усіченого скла-

ду злочину є юридичний склад розбою. Він відрізняється

від складів крадіжки чи грабежу тим, що переносить мо-

мент закінчення злочину з фактичного заволодіння майном

на напад із метою такого заволодіння, поєднаний із на-

сильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка

зазнала нападу, або з погрозою застосування такого на-

сильства (ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142). Отже, в

юридичному складі розбою закінченим злочином ви-

знається діяння, яке за своїми загальними кримінально-

правовими ознаками (див. ч. 2 ст. 17) є, по суті, замахом

на злочин.

Отже, усічений склад злочину — це юридичний склад,

в якому момент закінчення злочину пов'язується з вчи-

ненням діяння, що за своїм загальним кримінально-пра-

вовим змістом є попередньою злочинною діяльністю. У

такому розумінні усічений склад є окремим різновидом

формального складу злочину, оскільки підстава його ви-

ділення відрізняється від підстави поділу складів злочинів

на формальні, матеріальні та формально-матеріальні.

Останній вид за даною класифікацією — формально-ма-

теріальні склади злочинів — практично не розглядається в

навчальній літературі. Між тим, існування такого виду

юридичних складів злочинів — реальний факт, що випли-

ває з чинного кримінального законодавства України.

Формально-матеріальний склад злочину — це юридич-

ний склад, який передбачає наслідки як альтернативу

іншим елементам чи ознакам, у результаті чого в одній

1 Див., наприклад: Уголовное право Украинской ССР на современном

этапе. Часть Общая. — С. 76—77.

115

своїй частині даний склад злочину є матеріальним, а в

іншій — формальним. Таке поєднання "матеріальності" і

"формальності" в одному і тому самому юридичному скла-

ді злочину зумовлене тим, що його специфічна конст-

рукція і конкретний зміст включають декілька (не менше

двох) альтернативних елементів та ознак, і одним із таких

елементів обов'язково є наслідки. Оскільки з урахуванням

зазначеної альтернативності специфічна конструкція такого

складу може включати наслідки як обов'язковий елемент

об'єктивної сторони, даний склад може розглядатись як

матеріальний; оскільки з урахуванням цієї альтернатив-

ності його специфічна конструкція може і не включати

зазначені наслідки як обов'язковий елемент об'єктивної

сторони, даний склад може розглядатись як формальний.

У чинному КК України передбачені два різновиди фор-

мально-матеріальних складів злочинів. Типовим прикладом

першого різновиду є вже згаданий особливо кваліфікований

склад зґвалтування, а саме, зґвалтування, вчинене особли-

во небезпечним рецидивістом, або таке, що спричинило

особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої

(ч. 4 ст. 117). Зроблений раніше висновок про те, що перед

нами один юридичний склад злочину, дозволяє віднести

його, в межах даної класифікації, до формально-матеріаль-

них складів злочинів: якщо в специфічну конструкцію особ-

ливо кваліфікованого складу зґвалтування входять

особливо тяжкі наслідки, він розглядається як матеріаль-

ний; якщо ж ця конструкція особливо тяжких наслідків не

містить — зґвалтування, вчинене особливо небезпечним

рецидивістом, чи зґвалтування малолітньої — цей склад

розглядається як формальний. До формально-матеріальних

складів злочинів даного різновиду можна віднести також

особливо кваліфіковані склади розбою (ч. 3 ст. 142), вима-

гательства (ч. 3 ст. 144), кваліфікований склад шахрайства

з фінансовими ресурсами (ч. 2 ст. 1485).

Іншим різновидом формально-матеріальних складів зло-

чину є юридичні склади, об'єктивна і суб'єктивна сторони

яких виражені за допомогою формулювання "посягання на

життя»" (статті 58, 59, 190'). Як зазначено, наприклад, в

абз. 2 підп. "а" п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 1 квітня 1994 року № 1 "Про судову практику

в справах про злочини проти життя і здоров'я людини",

під посяганням на життя державного діяча чи представ-

ника іноземної держави слід розуміти його умисне вбивство

116

або замах на умисне вбивство"1. Отже, посягання на жит-

тя потерпілого в зазначених юридичних складах передба-

чене в двох відносно самостійних формах: як його умисне

вбивство і як замах на його умисне вбивство. А це озна-

чає, що у першій формі такі склади є матеріальними, у

другій — формальними (більш того — усіченими). У ціло-

му ж, такі юридичні склади можуть бути визначені як

формально-матеріальні. До другого різновиду формально-

матеріальних складів треба, очевидно, віднести і юридич-

ний склад диверсії (ст. 60), яка в одній своїй формі вияв-

ляється лише в діях, а в інших — вимагає настання

певних наслідків.

Кримінально-правове значення поділу юридичних скла-

дів злочинів на формальні, матеріальні та формально-мате-

ріальні полягає в тому, що зазначений поділ, здебільшого,

відображає підхід законодавця до оптимальних меж кримі-

налізації окремих різновидів поведінки особи з точки зору

їх здатності спричиняти шкоду соціальним цінностям, які

підлягають охороні. Для криміналізації одних різновидів

необхідне обов'язкове включення до відповідних юридич-

них складів певних наслідків, для криміналізації інших

достатньо включити до юридичного складу лише діяння. Є

й такі різновиди, криміналізація яких пов'язується як з

наслідками, так і з іншими обставинами.

Із поділом юридичних складів на матеріальні, формальні

та формально-матеріальні пов'язана ще одна важлива кри-

мінально-правова характеристика окремих різновидів зло-

чинів. Йдеться про момент закінчення злочину. Цей

момент у межах кожного із зазначених видів є різним: у

матеріальному складі — це час настання передбачених

у ньому наслідків, у формальному — час вчинення діяння,

у формально-матеріальному можливі обидва варіанти.

Класифікація юридичних складів злочинів за способом

їх описання в кримінальному законі Єдина особливість

цієї класифікації полягає в тому, що вона має враховувати

рівень законодавчої техніки, притаманної чинному кри-

мінальному законодавству України, в тому числі і ряд її

суттєвих недоліків. Це стосується, зокрема, тих випадків,

коли: а) в одній і тій самій статті Особливої частини КК

передбачені "специфічні" частини юридичних складів зло-

чинів різних видів, наприклад, привласнення чи розтрата

державного або колективного майна і розкрадання держав-

1 Бюлетень... — С. 85.

117

ного або колективного майна шляхом зловживання посадо-

вою особою своїм посадовим становищем (частини 1, 2

ст. 84); б) у одних випадках окремими пунктами позначені

кваліфікуючі ознаки одного й того самого кваліфікованого

складу злочину (ст. 93), в іншому — "специфічні" частини

різних (кваліфікованих та особливо кваліфікованих) скла-

дів злочинів (статті в главі XI); в) у деяких юридичних

складах не зазначена форма вини, і вона не може бути

з'ясована шляхом однозначного тлумачення інших еле-

ментів та ознак (статті 67, 161). Такі й подібні випадки

значно ускладнюють віднесення окремих юридичних скла-

дів злочинів до того чи іншого виду в межах їх кла-

сифікації за способом описання в кримінальному законі.

У цілому ж за такою класифікацією юридичні склади

злочинів поділяються на прості та складні.

Простий склад злочину — це юридичний склад, "спе-

цифічна" частина якого містить описання єдиного за

своїм змістом діяння, що вчиняється в межах однієї і тієї

самої форми вини. Інші елементи простого складу злочину

в його специфічній конструкції можуть бути представлені

по-різному, в тому числі, очевидно, й альтернативне. Про-

стими складами будуть, наприклад, юридичні склади ухи-

лення від призову на строкову військову службу (ст. 72),

крадіжки (ст. 140), вбивства з необережності (ст. 98), ха-

латності (ст. 167).

Складний склад злочину — це юридичний склад, "спе-

цифічна" частина якого містить описання одного усклад-

неного чи кількох різних за змістом альтернативних

діянь, що можуть вчинятися з різними формами вини,

різними способами або призводити до кількох наслідків.

Прикладами складних складів є юридичні склади вимага-

тельства (ст. 144), умисного знищення або пошкодження

державного чи колективного майна (ст. 89), виготовлення,

придбання, зберігання або збуту отруйних і сильнодіючих

речовин (ст. 229). У теорії кримінального права виділяють:

склади складних злочинів, склади з двома формами вини,

склади з альтернативними діяннями, наслідками чи спосо-

бами1. Докладніше вони будуть розглянуті при вивченні

окремих частин юридичного складу злочину та окремих

форм множинності злочинів.

1 Див., наприклад: Уголовное право Украинской ССР на современном

этапе. Часть Общая. — С. 78—80.

118

Кримінально-правове значення поділу юридичних

складів злочинів на прості й складні полягає в тому, що

він дає зрозуміти, наскільки різними за ступенем склад-

ності можуть бути відображення юридичних складів у кри-

мінальному законі. А це, в свою чергу, сприяє правильно-

му встановленню в законі їх специфічної конструкції та

конкретного змісту. Крім того, зазначений поділ сприяє

теоретичному осмисленню найбільш типових "схем" ство-

рення юридичних складів злочинів, що надає можливості

для вдосконалення кримінального законодавства.