§ 10. Чинність кримінального закону в часі

Згідно зі ст. б КК України злочинність і караність

діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення

цього діяння.

Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує пока-

рання, має зворотну силу, тобто поширюється з моменту

набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його

видання2.

Закон, що встановлює караність діяння або посилює

покарання, зворотної сили не має.

Чинним визнається закон, що набув законної сили до

його скасування чи заміни новим законом, а якщо закон

було прийнято на певний строк — до закінчення такого

строку.

Питання набрання законної сили законом врегульовані

ч. 5 ст. 94 Конституції України так: "Закон набирає чин-

ності через десять днів з дня його офіційного оприлюднен-

ня, якщо інше не передбачено самим законом, але не

раніше дня його опублікування". Офіційними джерелами, в

1 Докладніше див.: Коментар ... — С. 29—31.

2 формулювання ч. 2 ст. 6 КК про зворотну силу кримінального закону

щодо діянь, вчинених "до його видання" є невдалим. Очевидно, що в

даному разі мова має йти не про видання кримінального закону, а про

набрання ним чинності.

54

яких публікуються закони, є Відомості Верховної Ради

України та газета "Голос України".

Згідно з ч. 1 ст. 6 КК злочинність і караність діяння

визначаються законом, який діяв на час вчинення цього

діяння. Однак ч. 2 ст. 6 обумовлює випадки, коли прийня-

тий новий закон усуває злочинність діяння або пом’якшує

покарання за нього. Такий закон має зворотну силу, тобто

поширюється з моменту набрання чинності на діяння, вчи-

нені до його видання. Проте закон, що встановлює ка-

раність діяння або посилює покарання, зворотної сили не

має (ст. 58 Конституції).

Усунення або встановлення караності діяння, а також

пом'якшення або посилення покарання здійснюються шля-

хом законодавчого виключення чи введення нового складу

злочину, шляхом зміни диспозиції або санкції, а також

шляхом введення або виключення обставин, що зменшу-

ють або збільшують ступінь суспільної небезпеки певного

злочину.

Якщо закон виключає караність діяння, він має зворот-

ну силу — діяння, вчинене особою до набрання сили цим

законом, більше не вважається злочинним. Кримінальна

справа щодо неї не може бути порушена, а наявна підлягає

закриттю за відсутністю складу злочину. Якщо особа вже

засуджена і відбуває покарання за певне діяння, то на

підставі ч. 2 ст. 54 КК вона підлягає звільненню від

покарання у порядку ст. 405* КПК. Така особа, а також

особа, яка повністю відбула покарання за це діяння, на

підставі п. 1 ч. 1 ст. 55 КК визнаються такими, що не

мають судимості.

Зворотну силу має і закон, який пом'якшує покарання.

Пом'якшення покарання визначається шляхом порівняння

санкцій попереднього та нового закону, який набув чин-

ності, як щодо основних, так і щодо додаткових покарань,

а також і поєднання цих покарань. Якщо новий закон

пом’якшує покарання, то застосовується саме він щодо

діянь, вчинених до набрання ним чинності. Особам, засуд-

женим за даний злочин на підставі раніше чинного закону,

міра покарання, що перевищує санкцію нововиданого зако-

ну, знижується до максимальної межі покарання, встанов-

леного новим законом, на підставі ч. З ст. 54 КК у

порядку ст. 4051 КПК.

При цьому ч. З ст. 54 передбачає два варіанти спів-

відношення покарання, яке було призначене засудженому

за "старим" законом, із санкцією нововиданого закону:

55

а) покарання за "старим" законом і максимальна межа

санкції нововиданого закону є покараннями одного і того

самого виду; при цьому максимальна межа санкції новови-

даного закону менша від покарання, призначеного за "ста-

рим" законом; б) покарання за "старим" законом і макси-

мальна межа санкції нововиданого закону є покараннями

різних видів; при цьому максимальна межа нововиданого

закону передбачає більш м'який вид покарання.

За обома варіантами призначене засудженому за "ста-

рим" законом покарання зменшується до максимальної

межі санкції нововиданого закону.

Закон, що встановлює караність діяння або посилює

покарання, зворотної сили не має. Особа, яка вчинила

злочин до набрання чинності цим законом, відповідає за

законом, який діяв під час вчинення даного злочину. На-

приклад, особам, які вчинили крадіжки індивідуального

майна громадян до 16 лютого 1993 p.. коли набув чинності

Закон "Про внесення доповнень і змін до Кримінального і

Кримінально-процесуального кодексів України" від 26 січ-

ня 1993 p., що посилив покарання за даний злочин, суд

повинен призначати покарання за санкцією ст. 140 у попе-

редній редакції.

56