§ 6. Тлумачення кримінального закону

За своїм змістом певні кримінально-правові норми не

завжди сприймаються однозначно. Це обумовлює застосу-

вання спеціальних прийомів щодо з'ясування їх змісту. У

певних випадках виникає потреба в їх роз'ясненні — тлу-

маченні.

Тлумачення закону, в тому числі кримінального, — це

з'ясування та визначення змісту правової норми, тобто

волі законодавця, відображеної у прийнятому ним законі.

Тлумачення кримінального закону поділяється на види

залежно від суб'єкта, способів та обсягу тлумачення.

За суб’єктом тлумачення поділяють на: а) офіційне;

б) судове; в) доктринальне.

До прийняття Конституції України 1996 p. Верховна

Рада України мала право тлумачення чинних законів та їх

окремих положень. Таке тлумачення мало назву — аутен-

тичне. Тепер Верховна Рада при прийнятті законів за

необхідності дає визначення окремих понять та термінів у

примітці до самого закону (окремих його частин). У зв'яз-

ку із цим аутентичне тлумачення, під яким прийнято

розуміти роз'яснення закону самим законодавцем — Вер-

ховною Радою України, не застосовується.

38

Схема 2

ВАРІАНТИ ЗМІН

СТАНДАРТНИХ ОБСЯГІВ САНКЦІЙ

ЗМІНА СТАНДАРТНИХ ОБСЯГІВ САНКЦІЙ

на підставі норм

Загальної частини КК

за вироком суду

на підставі норм

Загальної частини КК

за актом помилування

(ч.1 ст.25)

незастосування виняткової

міри покарання — смертної

кари (ч.2 ст.24, ч.4 ст.48,

ч.3 ст.49)

зменшення вищої межі

санкції (ч.2 ст. 25)

зменшення нижчої межі

санкції (ст. 44)

заміна покарання, передба-

ченого в санкції, іншим ви-

дом покарання (ч.3 ст. 29)

застосування штрафу при

умовному засудженні та

відстрочці виконання виро-

ку (статті 45, 461)

застосування додаткових

покарань, не передбачених

санкцією (статті 31, 37, 32)

39

Офіційне тлумачення (іноді його називають легаль-

ним) — це тлумачення чинних законів або їх окремих

положень Конституційним Судом України. Згідно зі ст. 147

Конституції України "Конституційний Суд України ви-

рішує питання про відповідність законів та інших правових

актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Кон-

ституції України та законів України".

Судове тлумачення кримінального закону відбувається у

процесі судового розгляду кримінальних справ, коли суд

будь-якого рівня застосовує по кожній справі певні кри-

мінально-правові норми, з'ясувавши їх зміст та відповід-

ність Конституції України. У разі невідповідності кримі-

нального закону Конституції суд повинен застосувати нор-

му Конституції як норму прямої дії.

"У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає

Конституції України застосовуваний закон або закон, який

підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопо-

танням учасників процесу або за власною ініціативою зу-

пиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою

(постановою) до Верховного Суду України, який, відпо-

відно до ст. 150 Конституції, може порушувати перед Кон-

ституційним Судом України питання про відповідність

Конституції законів та інших нормативно-правових актів"1.

Судове тлумачення кримінального закону може

здійснюватися і Пленумом Верховного Суду України у

вигляді його постанов щодо певної категорії кримінальних

справ. При цьому таке тлумачення не повинно підміняти

собою закон, звужувати або розширювати його зміст. По-

ложення, які містяться в таких постановах Пленуму, є

обов'язковими для судів.

Доктринальне тлумачення кримінального закону — це

наукове тлумачення, яке дають фахівці в галузі права —

вчені та практичні працівники — в монографічних робо-

тах, наукових статтях, коментарях тощо.

Доктринальне тлумачення не має обов'язкової сили, од-

нак, евентуальне впливає на формування законодавства та

кримінально-правової політики в державі, а також і на

свідомість правозастосовувачів та ін.

За способами тлумачення поділяються на: а) філоло-

гічне; б) логічне; в) системне; г) історичне.

1 Див.: абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1

листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при

здійсненні правосуддя" // Юридичний вісник України. — 1996. — № 48.

40

Філологічне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту за-

кону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних

термінів і понять) із використанням правил граматики,

синтаксису, орфографії і пунктуації. Наприклад, у законо-

давчому понятті неосудності (ст. 12 КК) законодавець пе-

редбачив, що для визнання особи неосудною достатньо,

щоб один із вказаних у ст. 12 біологічних критеріїв,

наприклад, тимчасовий розлад душевної діяльності, викли-

кав появу одного з передбачених законом психологічних

критеріїв — нездатність усвідомлювати свої дії або керува-

ти ними, оскільки ці критерії законодавець розглядає як

альтернативні.

Логічне тлумачення полягає в застосуванні категорій

логіки при з'ясуванні змісту закону та обсягу його пра-

вової регламентації, визначенні моменту закінчення зло-

чину тощо.

Логічне тлумачення закону застосовується у кожному

випадку застосування (звичайно, і теоретичного аналізу)

як на рівні кваліфікації злочину, так і на рівні інди-

відуалізації відповідальності (покарання), оскільки всі

склади злочинів у Особливій частині КК побудовані з

використанням логічних конструкцій, що містить загальне

поняття складу злочину1.

Недооцінка ролі логічного тлумачення закону зумовила

те, що механізм відповідальності за злочин, вчинений за

межами України, сконструйований у ст. 5 КК України,

було досліджено лише у 1990 p. саме на основі логічного

та історичного тлумачення кримінального закону2.

Крім того, структура кримінально-правової норми, як і

інших правових норм, не завжди співпадає зі структурою

кримінального закону. Тому одна норма може бути сконс-

труйована з окремих структурних частин, які містяться в

різних статтях кримінального закону або ж навіть у різних

галузях права чи в якихось підзаконних актах (наприклад,

інструкції з правил техніки безпеки якогось підприємства).

1 На жаль, у навчальній літературі такий прийом не виділяється через

ототожнення його з філологічним способом тлумачення, що створює

додаткові труднощі при опануванні вчення про кримінальний закон та

склад злочину.

2 Див.: Кобзаренко II.В., Кітесов О.А., Пригоровська Н.В. Усунути

замаскований інститут аналогії із механізму відповідальності за злочин,

вчинений за кордоном // Проблеми удосконалення кримінального та

кримінально-процесуального законодавства: Міжвузівський збірник науко-

вих праць. — К., 1993. — С. 24—34.

41

Об'єднати ці структурні елементи правової норми, вико-

ристовуючи лише прийоми філологічного тлумачення,

практично неможливо.

Системне тлумачення1 — це з'ясування змісту відпо-

відного положення кримінального закону шляхом співстав-

лення його з іншими положеннями даного чи будь-якого

іншого закону, визначення юридичної природи та місця

цього положення в системі кримінального права, а

інколи — і в усій національній правовій системі.

Цей прийом використовується законодавцем, теорією і

практикою, перш за все, для систематизації норм Загальної

та Особливої частин КК, для визначення родових об'єктів

злочинів, для розмежування суміжних складів злочинів за

родовим та безпосереднім об'єктами тощо, а також для

визначення меж правового регулювання певного інституту

кримінального права, наприклад, меж правового регулю-

вання інститутів, передбачених статтями 3, 17, 19 КК.

Такий аналіз детермінує висновки: а) що ст. З передбачає

підстави відповідальності за закінчений злочин, вчинений

лише однією особою (не у співучасті); б) що норми Особ-

ливої частини описують усі злочини лише як закінчені

злочини; в) що підстави відповідальності за незакінчений

злочин додатково до ст. З передбачає ще й ст. 17; г) що

підстави відповідальності за вчинення злочину у співучасті

додатково регламентує ще й ст. 19 тощо.

Історичне тлумачення — це з'ясування змісту закону в

різних аспектах: з урахуванням ретроспективного та сучас-

ного обсягу кримінально-правового регулювання одноімен-

ним інститутом, наприклад, інститутом спекуляції; з ура-

хуванням умов, що формували криміналізацію певного

суспільно небезпечного діяння та наступну зміну обсягів

даної криміналізації, наприклад, у ст. 148-2 (ухилення від

сплати податків), яка була введена до КК України Зако-

ном від 26 січня 1993 p., змінювалась Законом від 28 січня

1994 p., а потім ще раз зазнала значних змін на підставі

Закону від 5 лютого 1997 p. щодо обсягів злочинності та

караності такого ухилення.

Історичне тлумачення проявляється й у встановленні

обсягів правового регулювання певним інститутом та його

1 Цей термін як "систематическое толкование" помилково було вжито

багато десятиліть тому в російськомовних джерелах, після чого він тра-

диційно некритично механічно відтворюється. Термін же "систематичес-

кий" — "систематичний" означає повторюваність певного явища, а не

місце цього явища серед інших явищ.

42

колишнім аналогом, а також взаємозв'язків його з інсти-

тутами, що існували раніше, наприклад, з інститутом ана-

логії кримінального закону, яка формально існувала у

законодавстві до 1958 p.

Тлумачення кримінального закону за обсягом кола сус-

пільне небезпечних діянь, що охоплюються певною кри-

мінально-правовою нормою, поділяються на: а) буквально;

б) поширювальне; в) обмежене.

Буквальне тлумачення є основним серед таких видів.

Воно полягає у з'ясуванні змісту кримінально-правової

норми у точній відповідності до тексту закону.

Поширювальне тлумачення полягає у наданні дії закону

ширших меж, ніж це безпосередньо випливає з буквально-

го тлумачення кримінально-правової норми, оскільки певні

аспекти цього діяння розуміються контекстуально. До того

ж, певні аспекти криміналізованого діяння можуть виника-

ти реально і після прийняття закону.

Наприклад, статтею 155-1 (обман замовників), яка була

включена до КК ще 3 липня 1973 p., охоплюється вчинен-

ня обману замовників також підприємствами, що надають

громадянам аудиторські послуги і виникли лише у 90-х

роках.

Обмежене тлумачення полягає у наданні дії закону

вужчих меж, ніж це передбачає буквальний зміст певної

кримінально-правової норми. Наприклад, ст. 208 КК (втяг-

нення неповнолітніх у злочинну діяльність) передбачає,

виходячи з буквального тлумачення закону, відповідаль-

ність за цей злочин і неповнолітніх осіб віком від 16 років.

Однак логічне тлумачення детермінує висновок про те, що

в даній нормі законодавець охороняє нормальне формуван-

ня морального розвитку неповнолітніх від дій тих осіб, у

яких основи такого розвитку вже сформовані, тобто від

повнолітніх осіб (після 18 років).