§ 5. Структура кримінального закону

Структурно кримінальне законодавство України скла-

дається з двох частин: Загальної та Особливої. Таку саму

структуру має і Кримінальний кодекс України.

Кожна частина КК поділяється на глави: у Загальній

частині їх 5, в Особливій — 11.

Кожна глава має назву та об'єднує певну сукупність

статей, які теж мають назви.

У свою чергу, майже кожна стаття складається з частин,

якими є кожен окремий абзац статті. Деякі статті чи їх

частини складаються з пунктів, які мають літерні або

цифрові позначки. При посиланні на закон вказуються й

індекси цих пунктів. Наприклад, умисне вбивство з корис-

ливих мотивів буде кваліфікуватися за п. "а" ст. 93, при-

значення покарання за злочин, вчинений за обтяжуючих

обставин — у стані сп'яніння, буде мотивуватися з поси-

1 Див.: Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР.

Т. I. (1917—1925 гг.). — К.. 1966. - С. 450—451.

34

ланням на п. 11 ст. 41, а якщо злочин було вчинено за

наявності пом'якшуючих обставині наприклад, вчинення

злочину неповнолітнім, то таке мотивування буде з поси-

ланням на п. 6 ч. 1 ст. 40.

Деякі статті КК мають дуже специфічну структуру,

оскільки в них передбачені примітки, які роз'яснюють

певні терміни закону і теж можуть мати частини (абзаци).

Наприклад, у ст. 81 є примітка, яка в ч. 1 вказує критерії

визнання вчиненого розкрадання державного або колектив-

ного майна повторним, а в ч. 2 та ч. 3 визначає поняття

розкрадання у великому та особливо великому розмірах.

Водночас пояснення термінів, що вживаються в кри-

мінальному законі, дається і в окремих частинах (абзацах)

певної статті Особливої частини КК. Наприклад, у ч. З

ст. 164 дається визначення таких понять, як істотна шкода

та тяжкі наслідки, якщо вони були спричинені злочинни-

ми діями посадової особи; в ч. 4 ст. 164 — визначається

великий розмір хабара; в ч. 5 ст. 164 — розкривається

поняття повторного злочину, вчиненого посадовою особою,

а в ч. 6 ст. 164 дається визначення поняття вимагательства

(вимагання) хабара.

У кінці Кримінального кодексу є додаток — перелік

майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Якщо після прийняття КК його доповнюють новими

кримінально-правовими нормами, то вони включаються до

Кодексу у вигляді окремих статей, яким дають номер

найбільш споріднених із ними статей КК, з обов'язковою

вказівкою додаткового цифрового індексу, що теж має по-

рядковий номер. Цей порядковий індекс пишеться цифрою

меншого розміру праворуч вгорі над номером, даним новій

статті. Наприклад, нумерація "461" читається так: "стат-

тя 46 прим.", а якщо, крім ст. 461, є ще й інші споріднені

статті, то вони отримують відповідні наступні порядкові

індекси. Наприклад, ст. 229 "Виготовлення, придбання,

зберігання або збут отруйних і сильнодіючих речовин" має

аж 20 споріднених статей, остання з них — ст. 22920

читається відповідно: "стаття 229 прим. двадцять". Однак є

й інший стандарт написання (прочитання) індексу, який

пишуть лише через тире на одному рівні з номером статті

та цифрою такого самого розміру, наприклад, "46-2", що

читається відповідно: "46 два".

Кримінально-правова норма, як і всяка правова норма,

має трьохланкову структуру: гіпотезу, диспозицію і

санкцію.

35

Гіпотезу, тобто умову, за якої застосовується правова

норма, статті Особливої частини КК описують не тексту-

ально, а контекстуально, тобто вона розуміється як не-

обхідна. Текстуально ж ці статті описують диспозицію та

санкцію. Норми ж Загальної частини санкцій не містять.

Диспозиції в кримінально-правових нормах Особливої

частини описують стандарти забороненої (злочинної) по-

ведінки певного виду, однак текстуально ці диспозиції опи-

сують лише специфічні для даного виду злочину ознаки, а

інші необхідні ознаки, які є спільними для багатьох зло-

чинів, законодавець вказує в нормах Загальної частини.

Для з'ясування цих ознак користуються моделлю складу

злочину, за якою законодавець описує будь-який злочин.

Отже, диспозиції в Особливій частині побудовані за прин-

ципом логічної норми.

Для опису ознак складу конкретного злочину законода-

вець використовує один із чотирьох видів диспозицій: про-

сту, описову, відсильну та бланкетну.

Проста диспозиція називає лише склад злочину і не

розкриває його змісту. Наприклад, вбивство з необереж-

ності — ст. 98.

Описова диспозиція називає склад конкретного злочину

і розкриває його зміст (дає його визначення). Наприклад,

у ст. 56 дається вичерпний перелік дай, які характерні для

складу злочину — державна зрада; в диспозиції ч. 1

ст. 140 дається визначення поняття складу злочину —

крадіжки індивідуального майна громадян.

Відсильна диспозиція ознаки певного складу злочину

найчастіше називає у першій частиш статті або називає

лише сам склад злочину, а ознаки, що обтяжують такий

злочин (кваліфікований вид), вказує в наступній частиш

статті. При цьому використовується один із варіантів. Пер-

ший — наступна частина певної статті починається зі слів

"Ті ж дії...", а далі вказуються обставини, що збільшують

ступінь небезпечності даного злочину. Наприклад, ч. 2

ст. 177 — завідомо неправдивий донос — починається сло-

вами: "Ті ж дії, поєднані з обвинуваченням в особливо

небезпечному державному чи іншому тяжкому злочині...".

Другий варіант — замість цих слів називається даний вид

злочину, суть якого визначена у першій частині статті, а

далі вказуються обтяжуючі обставини. Наприклад, ч. 2

ст. 140 починається словом: "Крадіжка" — а далі йде

перелік обтяжуючих обставин: "що завдала значної шкоди

потерпілому, а так само вчинена за попереднім зговором

36

групою осіб або повторно". У деяких статтях, наприклад,

щодо визначення злочинних наслідків дається відсилання

до іншої статті КК. Наприклад, відповідно до ст. 215-2 —

випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних

засобів вважається злочином, якщо це спричинило на-

слідки, зазначені в ст. 215.

Іноді ж відсилання до іншої статті може стосуватися

виключення певних більш небезпечних способів вчинення

даного злочину. Наприклад, умисне вбивство, відповідаль-

ність за яке передбачено ст. 94, вважається таким лише

тоді, коли воно вчинене без вказаних у ст. 93 ознак.

Бланкетна диспозиція називає лише сам склад злочину,

а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм

інших галузей права або інших підзаконних актів. Наприк-

лад, диспозиція ст. 219 (порушення правил при проведенні

будівельних робіт) є бланкетною, для з'ясування змісту

злочинного діяння у кожному окремому випадку треба

звертатися до відповідних нормативних актів, що містять

будівельні правила або правила експлуатації будівельних

механізмів. Для визначення ознак такого складу злочину,

як незаконне проведення аборту (ст. 109), необхідно звер-

нутися до ст. 50 Основ законодавства України про охорону

здоров'я, в якій дається визначення поняття аборту та

умов його проведення.

Санкції, що як структурна частина статті Особливої ча-

стини КК використовуються для визначення виду і

розмірів покарання, бувають двох видів: відносно визначені

та альтернативні.

Відносно визначена санкція передбачає покарання пев-

ного виду, наприклад, позбавлення волі у певних межах,

вказуючи або не вказуючи текстуально його нижчу межу,

але обов'язково вказуючи його вищу межу. Наприклад,

ст. 94 передбачає нижчу і вищу межі покарання у вигляді

позбавлення волі — від 7 до 15 років.

Якщо ж текстуально нижча межа санкції не вказана, то

нижча межа покарання певного виду встановлюється на

підставі певної статті Загальної частини КК, яка регламен-

тує даний вид покарання. Наприклад, у ч. 1 ст. 140 нижчу

межу покарання у вигляді позбавлення волі, як і виправ-

них робіт, текстуально не визначено. Тому для визначення

цих меж необхідно звернутися, відповідно, до ст. 25 та

ст. 29. Стаття 25 передбачає мінімальний розмір для по-

збавлення волі на строк від трьох місяців, а ст. 29 для

виправних робіт визначає цей розмір на строк від двох

37

місяців. Отже, ці строки відповідно і будуть мінімальними

розмірами санкції ч. 1 ст. 140.

Альтернативні санкції передбачають не один, а два чи

більше видів покарань, з яких суд може призначити лише

одне. Наприклад, ст. 126 (образа) передбачає у санкції

такі види покарань: виправні роботи на строк до одного

року, або штраф від 30 до 80 мінімальних розмірів за-

робітної плати, або громадську догану.

В історії радянського кримінального законодавства відомі

також інші види санкцій: 1) невизначена — строки пока-

рання не визначалися; 2) абсолютно визначена — строк

покарання встановлювався конкретно, наприклад, позбав-

лення волі на три роки за хуліганство; 3) відсильна —

запозичала вид і розмір покарання для певних видів зло-

чинів з інших статей КК.

В окремих випадках, прямо передбачених нормами За-

гальної частини КК, може відбутися зміна тих обсягів

(меж) санкцій, які зазначені в статтях Особливої частини

кримінального закону. Основні варіанти такої зміни наве-

дені на схемі 2 (див. с. 38).