34. Нормування витрат оборотних фондів

Види норм за класифікаційними нормами

а) за призначенням – норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива;

б) масштабом дії – групові (на однакові види продукції) індивідуальні;

в) періодом дії – річні (для поточного планування) і перспективні;

г) ступенем деталізації об’єктів нормування для деталі і виробу в цілому;

д) ступенем деталізації нормованих ресурсів – специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає такі принципи – прогресивність, технологічно же економічна обґрунтованість, динамічність, забезпечення можливості зниження норм.

Норма витрати – це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять величину витрат певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється. Для більшості матеріалів структура норми витрат включає

• корисну (чисту) витрату

• технологічні відходи і втрати

• інші організаційно-технічні витрати (під час транспортування, зберігання).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

1) аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.

2)Дослідно-лабораторний метод – норми витрат визначають за допомогою проведення низки дослідів і досліджень, його використовують для нормування допоміжних матеріалів і інструменту.

3)Звітно-статистичний метод – полягає в тому, що норми витрат, виходячи із звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного певного зниження норм у наступні роки. Його використовують, як виняток – для орієнтовних розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.

35. Показники ефективності використання оборотних фондів

Ступінь використання оборотних засобів характеризується так системою показників:

1) Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визнач скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний р рахунковий період часу і показує кількість продукції, що припадає 1 грн. вартості оборотності засобів:

QПР — річний обсяг випущеної продукції, грн.;

ОФСР.Р. – середньорічна вартість оборотних засобів.

2) Фондомісткість характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на 1 грн. Вартості випущеної продукції:

Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.

3) Період обороту оборотних засобів визначає кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів:

де ДК — кількість календарних днів в періоді, що розглядається.

4) Коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує ефективність використання останніх

5) Рентабельність оборотних засобів характеризує також ефективність їх використання:

ПБ — балансовий прибуток підприємства.