Нормативи витрат часу на окремі елементи робочого процес

Група робіт	Підготовчо-заключні роботи, хвилин на зміну	Відпочинок виконавця, хвилин на 1 годину оперативної роботи	Обслуговування робочого місця на 1 год оперативної роботи
І	5	5	1
II	8	7	2
III	11	9	3
IV	14	12	4
V	—		5

Всі роботи, що виконуються вручну, в типових довідниках згрупо­вані за розділами: загальні, рільництво, овочівництво та ін. Віднесення конкретної роботи до групи за зазначеними в табл. 27 нормативами наводиться в довідниках.

Для прикладу розглянемо порядок визначення норми виробітку на очищення столових буряків. За даними трьох спостережень, продук­тивність виконавця за годину оперативної роботи становила 1,41 ц.

З довідників випливає, що робота по очищенню столових буряків від гички й землі з сортуванням відноситься за нормативом на підготовчо-заключні роботи до другої групи (Т_пв = 8 хв на зміну), за нормативом па обслуговування робочого місця й відпочинок виконав­ця – також до другої групи, на що виділяється відповідно по 2 й 7 хв на годину оперативного часу. За таких нормативів норма виробітку на очищення столових буряків становитиме:

12.2. Нормування ремонтних робіт

Забезпеченню справного стану різноманітної сільськогосподарської техніки в процесі виробництва сприяє комплекс робіт по ЇЇ технічному обслуговуванню й ремонту. Сюди входять технологічні регулювання машин відповідно до умов робіт, що виконуються, капітальний та поточ­ний ремонт, монтаж обладнання, технічне обслуговування, обкатка, постановка на зберігання та ін.

Раціональна організація цих робіт передбачає застосування технічно обґрунтованих норм праці, які в даному випадку тотожні нормам часу.

Технічно обґрунтована норма часу — це термін виконання задано­го обсягу робіт (виготовлення партії деталей, збирання вузла та ін.) у визначених організаційно-технічних умовах. Норми часу на ремонтні роботи наведені, як правило, у збірниках типових норм і нормативів праці або встановлюються за матеріалам фотохронометражних спосте­режень.

Нормоутворюючі фактори на ремонтних роботах досить різно­манітні. Викликано це тим, що вони передбачають різного роду станкові, слюсарно-збірні та інші роботи, кожна з яких має свої, тільки їй притаманні фактори, що й визначають норми часу. Так, на токарних роботах — це механічні властивості матеріалу, що обробляється, подача й глибина різання, швидкість верстата, якість заточки різця та ін. Незважаючи на це, норма часу на ремонтних роботах складається із окремих елементів затрат робочого часу і виражається наступною фор­мулою:

де Т_нч – норма часу;

Т_о, Т_д, Т_тех, Т_орг, Т_вв,Т_оп, Т_пз – час відповідно основний, допоміжної роботи, технічного обслуговування робочого місця, організаційного обслуговування, на відпочинок виконавця, на особисті потреби, підготовчо-заключних робіт;

П_шт – кількість деталей у партії.

Сума часу організаційно-технічного обслуговування робочого місця й часу регламентованих перерв на відпочинок і задоволення особистих потреб дає додатковий час – Т_дод

Додатковий час задається в процентному відношенні до оперативного:

де К – відношення додаткового часу до оперативного, %.

Сума основного, допоміжного й додаткового часу являє собою штучний час (Т_шт), який повністю входить у норму часу:

або

Формула для визначення норми часу на виготовлення партії деталей має наступний вигляд:

де Н_нв – норма часу, п — кількість деталей в партії.

На підготовно-заключні роботи час виділяється одноразово на всю партію однакових деталей.

Залежно від виду ремонтних робіт вищевказані формули можуть приймати різноманітну форму, однак суть їх при цьому не зміню­ватиметься. Змінам підлягають головним чином кількість і ступінь впливу нормоутворюючих факторів на різних роботах. Порядок уста­новлення норм праці на ремонтних роботах проілюструємо на прикладі нормування розповсюджених ковальських робіт.

При таких роботах здійснюється обробка металів у гарячому стані з метою зміни форми й розмірів заготовки. Нормоутворюючі фактори на ковальських роботах: складність виготовлюваних деталей, серійність їх випуску, кваліфікація виконавців тощо. Норма часу тут визначається за формулою:

де Т_наг – час нагрівання заготовки.

Підготовчо-заключні роботи передбачають: отримання наряду, оз­найомлення з кресленнями, підготовку робочого місця та інструменту, здачу виготовленої продукції та ін. Залежно від ступеня складності ковальські роботи за нормативом на підготовчо-заключні ділять на три групи.

На першу групу відводять 6 хв, другу – 8, третю – 10 хв часу підготовчо-заключних робіт.

На ковальських роботах основним називають час, протягом якого поковка видозмінюється під дією ударів молота.

Насамперед процес ковки включає в себе рубку, правку, гнуття, протяжку, осадку, розкатку, прошивку та ковальське зварювання, на котрі у відповідних довідниках знаходять відповідні нормативи штучно­го часу. Закладка поковки в горнило, її виїмка та подача під молот, повороти поковки під час її обробки та інші роботи займають допо­міжний час.

Додатковий час на ковальських роботах відводиться на розведення та підтримку вогню в горнилі, обслуговування робочого місця, відпо­чинок та задоволення особистих потреб і т. д. В умовах невеликих ремонтних майстерень виготовлюються незначні партії деталей, через що час нагріву деталі не перекривається іншими роботами. У зв'язку з цим вводиться поправочний коефіцієнт нагріву, котрий подовжує нор­матив на час, що не перекривається.

На ковальських роботах додатковий час становить 25% опера­тивного з урахуванням коефіцієнта нагріву і включається у формулу норми часу. Наприклад, необхідно відкувати п'ять стальних втулок зі штабового матеріалу (сталь 45) розміром 130x100x40 і перевірити за шаблоном. Роботи виконуються вручну.

За часом на підготовчо-заключні роботи даний вид ковальських робіт відносять до І групи, значить Т_пз = 6 хв. За даними довідника знаходимо штучний час (9,4 хв) у розрахунку на виготовлення однієї деталі. Звідси норма часу на виготовлення партії:

З урахуванням специфічних особливостей розраховуються норми часу й на інші ремонтні роботи.