1. Нормування ручних, ремонтних і транспортних робіт

12.1. Нормування праці на ручних роботах

Послідовне розширення використання різноманітних машин у сільському господарстві веде до помітного скорочення витрат ручної праці, але поки що не усуває остаточно його застосування в цій галузі. Особливо великі затрати ручної праці спостерігаються в овочівництві, садівництві, табаківництві, виноградарстві та інших галузях.

До ручних робіт у трудових процесах відносять самостійні чи допоміжні після механічної обробки, виконані за допомогою найпрос­тіших знарядь виробництва — лопат, серпів, ножів і т. д. без залучення сторонніх джерел енергії. До таких робіт належать багато трудових операцій, серед яких прополка просапних культур, виготовлення різного роду щитів, збір овочів та ін. В організаційному плані виділяють ручні роботи, виконувані за схемою простої кооперації праці (доочистка коренів, косовиця, перебирання картоплі тощо) і взаємопов'язані єдиною постав­леною метою. Для таких робіт, як, наприклад, стогування сіна, скиртуван­ня соломи, характерні поділ праці і складна його кооперація. Одиниці виміру обсягів ручних робіт — площа, маса, штуки та ін.

Ручні роботи у сільському господарстві характеризуються різно­манітністю й динамізмом зміни нормоутворюючих факторів. Ступінь впливу цих факторів на нормативи праці може змінюватись протягом зміни і має свою специфіку для кожного виду робіт. Так, при внесенні органо-мінеральних добрив слід ураховувати вид добрив, їх етап, а також норму внесення. На посадочних роботах до уваги беруть схеми посадки, розміри коренеклубнеплодів, густоту насаджень, прийоми ро­боти та ін.; на догляді за посівами — густоту сходів, ступінь забур'я­неності полів, щільність і вологість ґрунту. Врожайність, стан рослин, вид культури визначають норму виробітку па збиральних роботах.

Норми праці на роботах вручну диференціюються, як правило, на декілька груп залежно від конкретних умов виробництва. Зокрема, за рівнем забур'яненості посівів виділяють три ступені забур'яненості ділянок: слабку, середню й сильну. Критерієм відрахування в одному випадку слугує кількість бур'янів на квадратному метрі, взятому по діагоналі поля.

В аналогічному випадку визначають щільність ґрунту на прополці рослин. Розмір клубнів, їх забрудненість, середня вага й ряд інших факторів є основою для диференціації норм виробітку на даних ручних роботах.

Як і на інших роботах, норми на роботи вручну наведені у збірниках типових норм і нормативів. За необхідності норми виробітку уточняють чи розробляють за матеріалами спостережень. Для цього перш за все визначають погодинну продуктивність виконавця (W):

де Q – фактично виконаний обсяг роботи або одержаної продукції, м², ц, т;

Т_опр – фактичний час оперативної роботи, год.

Змінна норма на ручних роботах

де Т_зм – час зміни;

t_пз, Т_оп, t_обс, t_в - нормативи затрат робочого часу відповідно на підготовчо-заключні роботи, задоволення особистих потреб, обслуговування робочого місця й відпочинок виконавця відповідно.

Нормативний час па задоволення особистих потреб становить, як відомо, 10 хв. Залежно від складності виконання всі роботи вручну за нормативами часу на підготовчо-заключні роботи, відпочинок виконав­ця і обслуговування робочого місця ділять на чотири чи п'ять груп. На ручних роботах залежно від їх групи зазначені нормативи мають визначені показники (табл. 9).

Таблиця 9