Форми та методи контролю

Тестовий контроль (англ. test — іспит, випробування, дослід) передбачає вибір учнем, студентом одного або кількох варіантів із запропонованого переліку, ранжування списку, вставляння пропущених слів, знаходження помилок. Це дає змогу за короткий час перевірити знання навчального матеріалу всього класу (групи).

Тестова перевірка дає змогу ефективно використати час, ставить перед усіма однакові вимоги, допомагає уникати надмірних хвилювань. Важливо й те, що об'єктивність оцінки унеможливлює випадковість в оцінюванні знань, стимулює до їх самоконтролю. Однак тест може виявити лише знання фактів, але не здібності, він заохочує до механічного запам'ятовування, а не до роботи думки, потребує багато часу для його складання.

Графічний контроль полягає у створенні учнем, студентом узагальненої наочної моделі, яка відображає відношення, взаємозв'язки певних об'єктів або їх , сукупності. Наочна модель — це графічне зображення умов задачі, креслення, діаграма, схема, таблиця. Графічна перевірка може бути самостійним видом контролю або органічним елементом усної чи письмової перевірки.

Програмований контроль реалізують, пред'являючи всім учням, студентам стандартні вимоги, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки здійснюють за допомогою індивідуальних засобів (наприклад, комп'ютера).

Практична перевірка застосовується під час вивчення предметів, що передбачають оволодіння системою умінь і навичок. її здійснюють під час лабораторних і практичних занять. Під час практичної перевірки, стежачи за виконанням певних дій, з'ясовують, якою мірою учень, студент усвідомили теоретичні основи цих дій.

Самоконтроль представляє собою усвідомлене регулювання учнем (студентом) своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю — запобігти помилкам та виправити їх.

3. Тестування – особлива форма контролю

Тест (від англ. “test” - досвід, проба) являє собою метод виявлення окремих якостей особистості й інтенсивності їхньої виразності за допомогою серії іспитів (питань, завдань, ситуацій і т.п.). Тест - це стандартизований, обмежений часом іспит. Він дозволяє зі заздалегідь встановленим ступенем ймовірності визначити актуальний, існуючий у людини тепер рівень знань, відносно стійкі особистісні властивості (у тому числі вміння і навички) і зразки, стійкі риси поведінки. В управлінні персоналом ці характеристики людини розглядаються як передумови, необхідні умови його трудових досягнень. Тести дають можливість одержати якісні і кількісні оцінки вимірюваних характеристик.

Тестування базується на певних передумовах.

Загальні передумови тестування виражаються в критеріях добротності, якості тесту. Для того щоб тести відповідали своєму призначенню, адекватно виявляли і досить точно вимірювали визначені якості, були пристосовані до різних (до відомих меж) людей і груп, вони повинні відповідати таким критеріям, як об'єктивність, валідність, надійність, репрезентативність, адаптованість, науковість.

Об'єктивність означає, що результати тестування повинні бути інтерсуб’єктивні, тобто незалежні від того, хто проводить тест. Якщо даний тест проводять інші люди, то вони повинні одержати такі ж результати.

Валідність (англ. valid - дійсний, придатний, що має силу) - це придатність тесту для виміру саме тієї якості, на оцінку якого він спрямований. Валідність тесту дає відповідь на питання про те, що вимірює тест, чи відповідає він тій меті, для якої застосовується. Валідність визначається за допомогою кореляції результатів тестування з проявом даної якості на практиці. Валідність конкретних тестів може перевірятися за допомогою використання інших, що практично довели свою добротність, методик. Мірою валідності слугує коефіцієнт кореляції тесту.

Надійність відбиває ступінь точності і сталості, з якою виміряється якість особистості, характеризує незалежність від погрішностей процедури тестування. Точність виявляється в рівні збігу результатів даного тесту з показниками інших тестів, використовуваних для цієї ж мети, сталість - у стійкості, стабільності результатів при повторній оцінці тієї ж групи. Повторне тестування, яке слугує перевірці надійності, звичайно проводиться через два тижні. При коефіцієнті кореляції понад 0,75 надійність тесту вважається цілком прийнятною. Проведення повторного тестування через більш тривалий термін може характеризувати вже не стільки надійність тесту, скільки зміну виявлених раніше властивостей особистості.

Надійність і валідність тесту взаємозалежні. Надійність лише тоді має сенс, якщо тест володіє достатньою валідністю - у протилежному випадку буде вимірятися якась інша властивість, що не відповідає цілям тестування особистості. В той же час, якщо тест не має надійності, неточно і нестабільно вимірює необхідну якість, то його валідність ставиться під сумнів. В цілому вона може або дорівнювати (в ідеальному випадку), або бути менше надійності.

Репрезентативність (відповідність нормам тестування) - це властивість вибіркової сукупності представляти генеральну сукупність усього. Тест репрезентативний тоді, коли використана при його розробці вибірка обґрунтована і властиві їй характеристики досить рівномірно розподілені в генеральній сукупності. Репрезентативність дозволяє класифікувати результати. Якщо тест не репрезентативний, то запропоновані ним оцінки виразності будуть незастосовні за межами.

Репрезентативність відображається в нормі тесту, що представляє собою середній. Іншими словами, норма тесту - це середній рівень розподілу виявлених за його допомогою. Норми тестів можуть.

З репрезентативністю тесту зв'язана його адаптованість. Якщо репрезентативність характеризує рівномірність розподілу досліджуваних оцінок тестування, що враховують показники у всій “великій”, генеральній сукупності, то адаптованість означає їхнє критичне переосмислення у світлі цих особливостей. При використанні тестів, розроблених в іншому соціально-культурному середовищі, у перевірці і переоцінці потребують норми, валідність і надійність тестів і навіть їхня застосовність у цілому.

Науковість - це обґрунтованість тесту фундаментальними дослідженнями, його концептуальна свідомість. Хоча цей критерій добротності тесту виділяється не завжди, звичайно він так чи інакше припускається. Деякі, у першу чергу, досить прості тести створюються без особливого науково-теоретичного осмислення на основі гіпотез чи припущень про корелятивні зв'язки між властивістю і її індикаторами, а також емпіричної перевірки такого зв'язку. Однак серйозні професійні й інші тести використовують для свого обґрунтування наукові висновки і конструкції. Особливо необхідно наукове обґрунтування при звертанні до батареї тестів - серії іспитів, покликаних оцінити комплекс явищ.

Тестування - один з найбільш ефективних методів контролю.

Воно має цілу низку переваг.

Такою перевагою є об'єктивність оцінки. На відмінність, наприклад, від інтерв'ю, на результати якого часто впливає упередженість і недосвідченість інтерв'юера, підсумки тестування майже не залежать від суб'єктивного підходу того, хто тестує. Тестування ставить усіх в однакові умови. До того ж результати тестування можуть бути оцінені не тільки якісно, але і кількісно, що забезпечує диференційованість і зіставлення оцінок.

Крім об’єктивності відокремлюють оперативність, швидкість оцінки. Сама процедура тестування займає порівняно небагато часу. У той же час з її допомогою можна в короткий термін зібрати інформацію, що вимагається, про велику кількість людей.

Можна зазначити і простоту тестування. Більшість тестів не вимагає спеціальної підготовки, оскільки інтерпретація тесту дається в його ключі. Після апробації тестів ними можуть користатися широке коло користувачів. Звичайно, доступність тестів не скасовує необхідності грамотності тих, хто проводить тест.

Сильною стороною тестування є придатність результатів тестування для комп'ютерної обробки і використання статистичних методів оцінки. Тести дають стандартизовані оцінки. Це дозволяє широко використовувати при оцінці їхніх результатів електронно-обчислювальну техніку, математичні і статистичні методи.

Тестування має значні евристичні оцінювальні можливості. Крім того, тестам притаманна конкретність і безпосередня практична спрямованість.

Це пов’язано також із порівняльною мінімальністю витрат. Тестування коштує значно менше, ніж інші методи оцінки.

У той же час тести, як і будь-який інший метод оцінки, мають свою обмеженість, і їхнє практичне застосування зв'язане з деякими труднощами.

Існує серйозна проблема встановлення однозначного причинно-наслідкового зв'язку між виявленими питаннями (завданнями) тестів і результатами. Далеко не завжди при розробці тестів вдається однозначно “перевести” тестові завдання у конкретні явища. Так, наприклад, доведено, що тести на інтелектуальність дозволяють виявити окремі розумові здібності людини. Однак для фахівців залишається відкритим питання про те, наскільки інтелектуальні кількісно (наприклад, швидкість засвоєння матеріалу) і якісно (з погляду структури інтелектуальності, її складових) повинні бути учні. Висока інтелектуальність — далеко не завжди фактор високих результатів. В умовах її неповного залучення і стимулювання вона може негативно впливати на мотивацію.

Результати тестів звичайно оцінюють лише актуальні, існуючі в даний момент знання. У той же час більшість характеристик схильні до змін, інколи досить динамічних. Це вимагає повторного тестування і у багатьох випадках використання нових, незнайомих тестів.

Область виміру за допомогою тестів обмежена. Тому на основі тестів не можна судити про успішність навчання “узагалі”, робити однозначні загальні висновки.

Кваліфіковане використання тестів вимагає відповідної підготовки того, хто тестує.

Застосування тестів може викликати у випробуваних страх, що не дозволяє їм виявити свої можливості і знання, спотворює результати тестування.

Уникнути етичних і інших проблем і одержати об'єктивні результати допомагають загальні правила тестування.

Серед правил має сенс відокремити такі.

Будь-яке складне тестування повинне проводитися при участі фахівця, що пройшов курс спеціальної підготовки і процедуру атестації. Будь-який користувач тестової методики автоматично повинен узяти на себе відповідальність за дотримання усіх вимог і прагнути виключити можливість некоректного використання тестів. Невірні висновки і рекомендації з підсумків тестування, неетична поведінка його організатора здатні лише дискредитувати метод тестування.

Будь-яка людина, за винятком випадків, обговорених законом, має право знати результати свого тестування. Підсумкові дані в доступній для розуміння формі надає тим, кого тестують, той, хто проводив тестування. Ознайомлення з результатами тестування повинне виключати їхнє неправильне тлумачення чи появу у тих, кого тестують яких-небудь побоювань. При цьому той, хто тестує зобов'язаний підкреслити, що висновки по тестуванню носять випадковий характер і є відносно достовірними тільки за умови правильного проведення тесту. Ця ймовірність залежить від конкретної тестової методики і при правильній організації процедури тестування коливається в межах від 60 до 80%.

При тестуванні учнів право знати результати мають їхні батьки чи особи, що їх заміняють. Робота з цією категорією досліджуваних вимагає особливої уважності і відповідальності при виборі тестових методик, інформуванні випробуваних і/чи їхніх батьків про підсумки тестування і дачі їм рекомендацій.

Той, хто тестується, повинен бути інформований про мету тестування і форми використання його результатів.

Той, хто тестує, повинен забезпечити безсторонній підхід до процедури і результатів дослідження.