3. Форми організації навчання, що будуються на спілкуванні

До форм навчання, які щільно пов’язані із структурою спілкування між вчителем і учнями, відносять індивідуальну, групову, фронтальну, колективну.

Індивідуальна форма роботи передбачає парну співпрацю учня або студента з викладачем або іншим учнем (студентом).

Загальна мета групової форми організації учбової роботи спрямована на розподіл праці, взаємодопомогу. При цьому учні або студенти розподіляються на мікрогрупи, кожна з яких працює над виконанням власного завдання.

Фронтальна форма роботи відображає ситуацію, коли викладач одночасно працює із усіма учнями або студентами: пояснює нову тему; пропонує вирішити задачу тощо.

Колективна форма роботи на відміну від фронтальної можлива в тому разі, коли всі учні або студенти достатньо активні і спроможні навчати один одного, спільно вирішувати навчальні проблеми.

На відміну від форм навчання форми організації навчання (форми проведення учбових занять), більш різноманітні.

На сьогодні традиційною формою організації навчання в загальноосвітніх навчальних закладах є урок, допоміжними формами організації учбової роботи (позакласна робота) учнів є домашня робота, заняття предметного гуртка або факультативу, олімпіади тощо.

Але, в зв’язку із реформуванням в школі з’явилися нові, не традиційні для неї, форми організації учбової роботи: в початкових класах – уроки-казки, уроки-змагання, уроки-подорожи тощо, а в старших класах почали практикувати вузівські форми організації та проведення учбових занять: лекції, семінари, практичні заняття.

4. Урок – основна одиниця освітнього процесу

Урок – основна одиниця освітнього процесу, в межах класно-урочної системи, чітко організованого часовими межами (частіше за все – 40-45 хв.), планом роботи та складом учнів.

Урок – закінчений в смисловому, часовому і організаційному відношенні відрізок учбового процесу. Він являє собою складний і відповідальний етап учбового процесу, від якості якого, в кінцевому результаті, залежить загальна якість шкільної підготовки молоді.

А тому слід чітко дотримуватися загальних вимог, що висуваються до уроку і визначаються соціальним замовленням, особистими потребами учнів, цілями і завданнями навчання, закономірностями учбового процесу:

- використання новітніх досягнень науки, передового педагогічного досвіду, побудова уроку на основі закономірностей учбово-виховного процесу;

- реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил;

- забезпечення належних умов продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням інтересів, схильностей і потреб;

- встановлення усвідомлених учнями міжпредметних зв’язків;

- зв’язок з раніш вивченими знаннями та вміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;

- мотивація і активізація розвитку всіх сфер особистості;

- логічність і емоційність всіх етапів учбово-виховної діяльності;

- ефективне використання педагогічних засобів;

- зв’язок з життям, виробничою діяльністю, особистим досвідом учнів;

- формування практично необхідних знань, умінь і навичок, раціональних прийомів мислення і діяльності;

- формування вмінь вчитися, потреби постійно поповнювати обсяг знань;

- діагностика, прогнозування, проектування, планування кожного уроку.

Кожен урок спрямований на вирішення триєдиної мети: навчити, виховати, розвити особистість кожного учня , тому загальні вимоги щодо уроку, конкретизуються в дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах.

До дидактичних вимог відносяться: чітке визначення освітніх мети і завдань кожного уроку; раціоналізація інформаційного наповнення уроку, оптимізація змісту, з урахуванням соціальних і особистісних потреб; творчий підхід до формування структури уроку; поєднання різних форм організації пізнавальної діяльності учнів на уроці з їх самостійною роботою; забезпечення оперативного зворотного зв’язку, контролю та управління; науковий підхід та майстерність проведення уроку.

До виховних вимог можна віднести: визначення виховних можливостей учбового матеріалу; діяльності вчителя з учнями на уроці; формування і постановка виховних цілей, що реально можна досягти; постановка тих виховних задач, що випливають з цілей і змісту учбової роботи; виховання учнів на загальнолюдських цінностях, формування життєво необхідних якостей: охайність, відповідальність, самостійність, працездатність, уважність, чесність, тощо; уважне і чуйне ставлення до учнів, дотримання вимог педагогічного такту, співпраці з учнями, зацікавленість в їх успіхах.

До розвиваючих вимог відносяться формування і розвиток у учнів позитивних мотивів учбово-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи і активності; вивчення і урахування рівня розвитку та психологічних особливостей учнів, проектування «зони найближчого розвитку»; проведення учбових занять на випереджуючому рівні, стимулювання якісно нових змін в розвитку особистості; прогнозування інтелектуального, емоційного, соціального розвитку учнів.

Важливо підкреслити, що структура та методика проведення уроку багато в чому залежить від тих дидактичних цілей та завдань, що вирішуються в ході навчального процесу.

Існують різні підходи щодо класифікації уроків, авторами яких є К.Д.Ушинський, І.Т.Огородніков, М.І.Махмудов, І.М Казанцев тощо.

Найбільш поширеною на сьогодні є класифікація уроків за дидактичною метою (Г.І.Щукіна, В.О.Оніщук, М.О.Сорокін, М.І.Махмудов та інші):

- комбінований (змішаний ) урок,

- урок вивчення нового матеріалу (урок засвоєння нових знань),

- урок формування практичних вмінь і навичок,

- урок закріплення отриманих знань,

- урок контролю і корекції отриманих знань і умінь,

- урок повторення отриманих знань.

Кожен з уроків має власну структуру, тобто внутрішню побудову, послідовність окремих його етапів. Важливо підкреслити той факт, що структура уроку має чітко відповідати меті, відображати зміст навчання у відповідності до поставленої мети, в той же час вона має бути достатньо гнучкою, такою, що сприяє творчому підходу вчителя щодо рішення завдань навчально-виховного процесу.

Найбільш поширеним в сучасній школі вважається комбінований урок, що виконує мету і завдання декількох типів уроків: уроку повідомлення нового матеріалу і урок закріплення отриманих знань; урок формування практичних вмінь і навичок та урок перевірки і корекції отриманих знань та вмінь тощо.

Структура комбінованого типу уроку наприклад: комбінація уроку повідомлення нового матеріалу та закріплення отриманих знань) складається з наступних етапів:

- організаційний етап (що настроює суб’єктів навчального процесу на співпрацю);

- визначення перед учнів теми та завдань уроку;

- мотивація учбової діяльності учнів (використання різноманітних підходів та методичних прийомів щодо активізації пізнавальної діяльності учнів);

- повідомлення нового матеріалу (передбачено сприйняття учнями нової теми та робота над осмисленням та засвоєнням основного навчального матеріалу);

- закріплення отриманих учнями знань (тобто обговорення розглянутого навчального матеріалу через відповіді на репродуктивні та проблемні питання, аналіз та рішення проблемних ситуацій, рішення задач);

- підведення підсумку уроку (вчитель узагальнює роботу, визначає успіхи учнів, оцінює рівень засвоєння ними знань;

- домашнє завдання.

За невеликий відрізок часу на комбінованому уроці відбувається повноцінний цикл переробки та засвоєння учнями навчального матеріалу. Крім того характерним для такого типу уроку є гнучкість (рухомість) структури та рівномірний розподіл часу між його основними етапами, наприклад: повідомлення нового матеріалу та його закріплення. Вчитель повинен пам’ятати, що комбінований урок забезпечує найбільшу віддачу у випадку, коли в залежності від характеру учбової ситуації, ступеня активності дітей і творчого підходу педагогу до організацій пізнавального процесу його структурні компоненти знаходяться у взаємодії, переходять один в один. Так, наприклад, засвоєння нових знань з теми може відбуватися в процесі виконання учнями самостійної роботи. Перевірка знань проходить через всі етапи уроку завдяки активної взаємодії вчителя з учнями і різноманіттю учбової діяльності.

Але поряд із визначеними перевагами комбінованого типу уроку, можна визначити і його недоліки: неможливо врахувати індивідуальні можливості учнів, залучити всіх їх до співпраці, простежити за тим на скільки всі учні засвоїли учбовий матеріал.

Наступний тип уроку, що ми розглянемо – урок вивчення нової теми (повідомлення нових знань), що проводиться з метою змістовного і глибокого роз’яснення нового матеріалу; підтримки уваги і мисленнєвої активності; формування світогляду. Під час проведення такого типу уроку основна частина часу відводиться на вивчення нового матеріалу з теми, що має носити проблемний характер.

Структура уроку повідомлення нового матеріалу, як і в попередньому випадку, включає загальні, характерні для всіх типів уроків, і специфічні, що відповідають даному типу уроку, елементи:

- організаційний етап уроку

- актуалізація опорних знань (вчитель разом з учнями пригадує той навчальний матеріал з попередніх тем, які є основою вивчення даної теми) - формулювання теми та завдань уроку

- мотивація пізнавальної активності учнів

- викладення нового матеріалу з теми

- підведення підсумку уроку

- домашнє завдання з теми.

Урок формування практичних вмінь та навичок з теми спрямований на формування в учнів практичних вмінь і навичок з використання ними отриманих на попередньому уроці знань; розвиток пізнавальної та мисленнєвої активності, творчого підходу щодо вирішення економічних проблем; формування витримки, тактовного ставлення до інших, навичок економічної поведінки.

Найбільш загальна структура уроку формування практичних вмінь та навичок наступна:

- організаційний момент уроку

- повідомлення теми і завдань уроку

- мотивація учбової діяльності учнів

- формування практичних вмінь та навичок: виконання підготовчих і вступних вправ; виконання тренувальних вправ; виконання проблемних та творчих вправ

- підведення підсумку уроку

- домашнє завдання.

Вступні вправи забезпечують засвоєння учнями відповідних понять, законів, закономірностей. Для цього бажано застосовувати завдання мисленнєвого характеру на аналіз, синтез, порівняння, встановлення зв’язків між окремими питаннями теми. В даному разі забезпечує засвоєння теоретичного матеріалу, що надає їм змогу перейти до виконання пробних вправ, основне завдання яких забезпечити повне і міцне засвоєння навчального матеріалу. Виконання таких вправ поєднується із поясненням відповідних правил та обґрунтуванням власних дій. Вправи виконуються біля дошки одним з учнів за аналогією, коментуючи кожен крок. Далі всі учні самостійно можуть виконувати подібну вправу, після чого один з них пояснює хід її виконання.

Тренувальні вправи - це вправи за зразком, які закріплюють в учнів набуті ними практичні вміння і навички. При цьому учні отримують від вчителя відповідні інструкції виконання завдань.

Творчі вправи передбачають достатньо міцні знання учнів з теми та відповідні вміння і навички їх застосування на практиці. Важлива дидактична мета таких вправ спрямована на відпрацювання у учнів вмінь швидко, чітко і правильно вирішувати життєві проблеми, використовувати отримані знання. Учні, при цьому не мають готового матеріалу, вони мають його знайти.

Мета проведення уроку закріплення отриманих учнями знань передбачає саме закріплення та поглиблення отриманих учнями знань з теми; розвиток економічного мислення та креативних здібностей; формування активності і ініціативності учнів.

Найбільш загальна структура уроку такого типу включає наступні елементи:

- організаційний момент уроку

- формулювання теми та завдань уроку

- мотивація пізнавальної активності учнів

- закріплення отриманих учнями знань (обговорення питань з теми та вирішення практичних завдань)

- підведення підсумку уроку

- домашнє завдання.

Урок перевірки і корекції отриманих учнями знань проводиться після вивчення окремих розділів програми і спрямований на виявлення рівня оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок та прийняття певних рішень щодо вдосконалення учбово-виховного процесу.

Структура даного уроку складається з трьох частин.

Вступна частина містить повідомлення мети і завдань уроку; ознайомлення із ходом проведення уроку; інструктаж щодо виконання завдань, які пропонуються для виконання та ознайомлення із критеріями оцінювання; створення благоприємного психологічного клімату на початку уроку.

Основна частина може містити письмову контрольну роботу за декількома варіантами; може бути ущільнений контроль, що проводиться у декілька етапів і передбачає різні форми контролю.

Серед таких форм контролю найчастіше використовується:

а) перевірка знань учнями фактичного матеріалу з теми і вмінь розкривати елементарні зовнішні зв’язки в предметах і явищах (усна фронтальна бесіда, або опитування);

б) перевірка знань учнів щодо основних понять їх сутності (економічний диктант), аргументувати власні судження і приводити приклади (письмова робота та індивідуальне опитування);

в) перевірка глибини усвідомлення і ступеня їх узагальнення (письмове опитування, самостійне складання або заповнення узагальнюючих таблиць);

г) використання учнями знань в стандартних умовах (письмове рішення задач);

д) використання знань в нестандартних умовах (виконання творчих завдань).

Основна частина такого уроку не передбачає повне виконання запропонованих вище завдань. На вибір способу проведення заняття, форм контролю і завдань, впливає зміст теми, особливості групи навчання та творчий потенціал вчителя.

Заключна частина уроку спрямована на підведення підсумку заняття. Урок повторення отриманих учнями знань можна проводити на початку нового року, для того щоб повторити з учнями той матеріал, що було ними засвоєно в минулому році; наприкінці вивчення теми, розділу, щоб узагальнити і систематизувати отримані учнями знання і акцентувати на головній ідеї теми, розділу, курсу.

Структура даного уроку відповідно включає:

- організаційний момент

- повідомлення теми і завдань уроку

- мотивація учбової діяльності учнів

- повторення отриманих учнями знань

- підведення підсумку уроку

- домашнє завдання

Тип уроку вчителем обирається в залежності від дидактичної мети, що він перед собою ставить, від змісту теми, від кількості годин, що передбачено навчальною програмою на вивчення теми, особливостей класу тощо.