Причини, передумови та способи виведення капіталів з території України

За останні три роки економіка України пережила стрімкий відтік капіталу в офшорні зони, який склав 18,6 мільярда доларів. За попередні три роки ця цифра склала 661 мільйон доларів, тобто відтік капіталу з України збільшився у 28 разів. У першу чергу, бажання інвесторів вивести гроші з України пояснюється неефективною державною політикою.

Під час кризи закордонні інвестори активно позбувалися портфельних інвестицій в Україні. За деякими оцінками, нерезиденти продали майже весь належний їм обсяг ОВДП у розмірі 2,5 мільярда гривень. При цьому 93% українського капіталу виведено на Кіпр. У 2009 році ця сума склала 5,8 мільярда доларів.

Привабливість цього офшору пояснюється тим, що між Україною і Кіпром вже багато років існує договір про уникнення подвійного оподаткування.

При цьому значна частина коштів, які надходить з Кіпру, може розглядатися як прямі інвестиції українського походження. На думку аналітиків, саме український бізнес активно використовує Кіпр як «тиху податкову гавань».

Існує чотири класичні способи виведення коштів в офшорні зони.

• Перший – продаж офшорним фірмам товару за заниженими цінами. Тобто спочатку українське підприємство “за копійки” продає товар іншому підприємству, яке зареєстроване в офшорі. Потім цей товар перепродують кінцевому споживачу за ринковою ціною. Різниця ж осідає в офшорах.

• Другий спосіб — уже згадане виведення з держави прибутку іноземних інвесторів, який вони отримали від своїх інвестицій в українську економіку. Згідно із даною схемою, інвестор вирішує вкладати кошти в Україну не зі своєї держави, де, наприклад, високі податки на прибуток чи на доходи громадян, а з офшору — держави з низькими або нульовими податками для нерезидентів.

• Третій – оплата консалтингових послуг.

• Четвертий – виплата грошей за використання прав інтелектуальної власності.

• П’ятий – придбання акцій у нерезидента.

Деякі фінансово-промислові групи реєструють своїх високооплачуваних працівників у штаті дочірніх компаній з «податкових гаваней». Це дозволяє економити колосальні кошти на податках з доходів фізичних осіб, а також приховувати за завісою конфіденційності справжні розміри бонусів менеджерам.

За словами експертів, діючі технології виведення коштів з України відповідають чинному законодавству і є невід'ємною частиною бізнес-стратегії українських ФПГ. Також переказ грошей в інші країни здійснюється для відкриття операційних рахунків у закордонних банках, які необхідні компаніям, що здійснюють платежі у різних валютах.

Крім чотирьох основних, існує чимало інших схем роботи з офшорами. Можна звести прибуток до нуля за допомогою лізингових схем. Брати, наприклад, гвинтокрили в лізинг у своєї офшорної фірми і весь прибуток віддавати у вигляді лізингових платежів, розмір яких ніхто не обмежує.

Ще одна лазівка – кредити. Власник підприємства бере позику у своєї офшорної фірми і просить державу врятувати компанію, погасивши її зовнішні зобов'язання.

Дуже зручно через офшор оформляти дорогі покупки. У цьому випадку ніхто не запитає, звідки у службовця із зарплатою кілька тисяч гривень ексклюзивні машини, елітні квартири і нерухомість в усьому світі. [8]