3.2.2. Види політичних технологій

Кількість технологій, використовуваних у політичній діяльності, особливо при застосуванні маркетингового підходу до політики, постійно збільшується. Інша справа, що більшість із них не фігурують самостійно, а "вбудовані" у найрізноманітніші політичні процеси. Ще один важливий аспект: є технології, які являють собою справжні ноу-хау, фактично винаходи в політиці, а є технології прості, які тим або іншим чином формалізують рутинну політичну роботу. Тому можна виділити велику кількість підстав класифікації політичних технологій. Охарактеризуємо лише головні з них.

Основний поділ політичних технологій, звичайно, пов'язаний з тими функціями, для реалізації яких вони створюються, сферами застосування, специфікою завдань, що вирішуються. У цьому плані можна запропонувати такий (далеко не повний) перелік політичних технологій:

• електоральні технології;

• інформаційні технології;

• комп'ютерні технології;

• технології лобіювання;

• переговорні технології;

• дипломатичні технології;

• технології вивчення й використання громадської думки;

• технології політичного консультування;

• технології вирішення політичних конфліктів;

• технології прийняття політичних рішень;

• технології політичного прогнозування;

• технології політичного аналізу;

• технології управління ризиками;

• кризові політичні технології;

• агітаційно-пропогандистські технології;

• технології паблік рилейшнз;

• технології створення іміджу та інші.

За рівнем об'єктів, для вирішення політичних завдань у рамках яких використовуються технології, можна виділити:

• глобальні, пов'язані з вирішенням світових проблем;

• національно-державні;

• локальні;

• міжособистісні.

За тривалістю використання можна виділити технології:

• стратегічні;

• тактичні;

• оперативні.

За рівнем формалізованості операцій можна виділити:

• жорсткі технології;

• м'які технології.

За використовуваними при створенні технологій методами різних галузей знання і наук можна умовно виділити технології:

• політологічні;

• соціологічні та маркетингові;

• психологічні;

• фінансові;

• правові;

• журналістські;

• піарівські та ін.

Слід, нарешті, мати на увазі, що політичні технології можуть мати нормативний характер (тобто використовувані при реалізації технологій інформаційні та інші операції закріплюються законодавчо), можуть бути не так жорстко регламентовані і навіть певним чином "закритими", які йдуть у розріз із нормами законодавства (наприклад, чорні технології, використовувані при організації виборчих кампаній, див. нижче).

Описати усі політичні технології, уживані сьогодні, практично неможливо. Адже з кожної з перерахованих вище можна підготувати спеціальне і доволі цікаве видання. Наприклад, у наш час отримують усе більше розповсюдження інформаційні технології, які спираються на інформаційно-комунікативні системи, що складаються у відповідній сфері політичної діяльності. У рамках таких технологій регламентуються різноманітні завдання, які вирішуються у рамках системи і за її межами; використовуються технології вироблення і прийняття політичних рішень тощо.

Особливий інтерес викликають сучасні пропагандистські технології, які охоплюють широке коло методів і впливів на населення: від передачі (або не передачі, замовчування) якихось відомостей до прямого маніпулювання свідомістю. Причому у цій сфері підготовлена величезна кількість технологій за кордоном і в Україні, починаючи з використання спеціальних методик, розроблених у сфері соціології, політології, психології (наприклад, застосування ефектів "фургона з оркестром", "спіралі замовчування" тощо), і закінчуючи спеціальними прямими й скісними пропагандистськими прийомами впливу ("пишні загальні фрази", "наклеювання ярлика", "перенесення", "прості люди", "підтасовка" та ін., розробленими Американським інститутом пропаганди ще під час Другої світової війни і активно використовуваними до сьогодні).

Активно розвивається сьогодні такий напрямок політичного маркетингу, як розробка і застосування технологій управління політичними конфліктами. При їх підготовці використовуються такі технології управління політичними конфліктами, як їх ініціація (спеціальне загострення конфлікту з метою породження ситуації, яку можна було б використати більш ефективно); рутинізація конфлікту (свідома підтримка напруження, яке виникло у відносинах сторін з метою його використання в особистих інтересах); попередження конфлікту; урегулювання конфлікту (спрямоване на повне або часткове знімання гостроти протиборства сторін); вирішення конфлікту (яке передбачає або усунення його причин, або зміну ситуації у бік можливості безконфліктного вирішення проблеми); витіснення політичного конфлікту (перенесення відповідальності за вирішення конфлікту на інший рівень політичної системи).

Зупинимося більш детально на такому різновиді політичних технологій, як виборчі технології, які, з одного боку, найбільшою мірою відображають сутність маркетингового підходу до політики і, з іншого, – сьогодні, у період становлення політичної демократії, виступають для України як найбільш актуальні.