1. Екологічне право та загальна характеристика екологічного законодавства України .

Екологічне право - система правових норм, якими регулюються сус­пільні відносини з охорони навколишнього природного середовища ірраці­онального використання природних ресурсів (екологічні відносини). До складу системи входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального використання певних видів природних ресурсів.

Охорона навколишнього природного середовища - складова раціона­льного природокористування. Вона здійснюється різними, в тому числі й правовими, засобами. Сучасними головними нормативно-правовими акта­ми, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища є Конституція України та Закони: «Про охорону навколишньо­го природного середовища» від 25.06.1991 р., «Про охорону атмосферного повітря» від 16.101992 р., «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 р., «Про тваринний світ» від 3.03.1993 р., «Про карантин рос­лин» від 30.06.1993 р. і деякі інші. До того ж деякі відносини у сфері вико­ристання та охорони навколишнього природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України «Про плату за землю» від 3.07 1992 р. та «Про ветеринарну меди­цину» від 25.061992 р., затверджений постановою ВРУ Порядок обмежен­ня, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підпри­ємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29.10.1992 р.

Отже, основу правової охорони навколишнього природного середови­ща складають норми земельного, водного, лісового законодавства, зако­нодавства про надра. Вони встановлюють різні види юридичної відповіда­льності за порушення екологічного законодавства і відшкодування шкоди, яка нанесена природі і природному середовищу.

В статтях 13, 14 Конституції України записано, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в ме­жах території України, природні ресурси її континентального шельфу, ви­ключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українсь­кого народу... Кожний громадянин мас право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону».

Земля с особливим і основним національним багатством, що перебуває під охороною держави.

Ст. 16 Конституції проголошує, що обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території Украї­ни, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофо­нду Українського народу.

Кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я до­вкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. В ст. 66 Конституції закріплено обов'язок не заподіювати шкоду природі, культу­рній спадщині, відшкодовувати завдані їм збитки

В Законі «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. вказується, що державній охороні і регулюванню при викори­станні підлягають на території України: • навколишнє середовище як су­купність природних і природно-соціальних умов та процесів; • природні ресурси, які залучені і не залучені в господарський обіг. Особливій держа­вній охороні підлягають: • території та об'єкти природно-заповідного фон­ду України й інші території та об'єкти, визначені законодавством. Держав­ній охороні підлягають також життя і здоров'я людей.

Закон містить такі питання: • загальні положення; • екологічні права і обов'язки громадян; * повноваження Рад народних депутатів у галузі охо­рони; • повноваження органів управління, • прогнозування, спостереження, облік та інформація в галузі навколишнього природного середовища. • екологічна експертиза; • стандартизація і нормування в галузі охоро­ни навколишнього природного середовища, • контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища; • регулювання викорис­тання природних ресурсів; • заходи щодо забезпечення екологічної без­пеки; • надзвичайні екологічні ситуації; • вирішення спорів і відповідаль­ність за порушення екологічного Законодавства тощо.