Література:

1. Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М.Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст. М.М.Пазяка. – К.: Либідь, 1993. – 765 с.

2. Белякова Г.С. Славянская мифология: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1995. – 239 с.

3. Літературний словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1967. – 751 с.

4. Восточнославянский фольклор: Слов. науч. и нар. Терминологии / Редкол.: К.П.Кабашников (отв. ред.) и др. – Минск. – Навука и тэхніка, 1993. – 478 с.

5. Довженок Г.В. Український дитячий фольклор. – К.: Наук. думка., 1981. – 171 с.

6. Савченко М.А., Смирнова Л.О. Виправлення вад вимови в учнів молодшого шкільного віку. – К.: Рад.шк., 1969. – 127 с.

7. Дитячий фольклор / Упоряд. і передм. Г.В.Довженок. – К.: Дніпро, 1986. – 304 с.

8. Капица О.И. Детский фольклор: Песни, потешки, дразнилки, сказки, игры. Изучение. Собирание. Обзор материала. – Л., Прибой, 1928. – 221 с.

4. Міфологічна суть числа. Лічилки як фольклорний жанр

Лічилки – римовані лаконічні вірші від п’яти до десяти (іноді більше) рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній.

Лічилки як фольклорний жанр пройшли тривалий шлях розвитку. Фольклористи та етнографи вважають, що своїм корінням вони сягають міфічного періоду, виникнення їх пов’язане з вербальною магією, замовляннями та вірою в магічні числа.

Як стверджує Г.В.Довженок, в основі лічилок лежить лічба та явище переінакшування числівникових форм, їм притаманне перерахування за допомогою придуманих слів та зарозумних словосполучень. Очевидно, перерахування йде з побуту дорослих. Перед справжніми, неігровими справами в далекому і навіть недалекому минулому було правилом звертатися до жеребкування та лічби, їм надавали надзвичайного значення. Вважали, що є щасливі та нещасливі числа. З числами три, сім, дев’ять, дванадцять, сорок та іншими пов’язували удачі та невдачі, особисту долю. Причому результат лічби треба було зберегти в таємниці від тих, кому не треба було знати ні про діло, ні про те, кому яка справа доручалася. У вжиткові були таємні мови, якими послуговувалися і вдома, і в полі, і в лісі, – на промислах, полюванні. Існувала і таємна лічба за допомогою придуманих слів. Дорослі перераховувалися, стали перераховуватися й діти: адже багато дитячих ігор імітують полювання на звірів, догляд за посівами, ловлю птахів та інші заняття в житті.

Студенти повинні ознайомитися з символікою чисел, вивчити зразки лічилок, вміти визначати їхнє практично-побутове значення.

Література:

1. Аникин В.П. Начало всех начал // Мудрость народная. Жизнь человека в русском фольклоре. – Вып.1 Младенчество; Детство. – М.: Худ. лит., 1991. – 590 с.

2. Аникин В.П. Русские народные пословицы, поговорки, загадки и детский фольклор. – М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1957. – 240 с.

3. Виноградов Г. Русский детский фольклор. – Кн. 1. – Иркутск, 1930. – Вып. І /4/ – С.1-28.

4. Дитячий фольклор / Упоряд. і передм. Г.В.Довженок. – К.: Дніпро, 1986. – 304 с.

5. Довженок Г.В. Український дитячий фольклор. – К.: Наук. думка., 1981. – 171 с.

6. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 751 с.

7. Новикова М. Коментар // Українські замовляння. – К.: Дніпро, 1993. – С.199-307.

8. Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии // Слово и миф. – М.: Правда, 1989. – 624 с.

9. Скуратівський В.Т. Котилася торба // Покуть. – К.: Довіра, 1992. – 236 с.