Післямова

Освіта — скарб,

навчання — ключ до нього.

Народна мудрість

Якість життя кожної людини та суспільства в цілому залежить не лише від соціально-економічних умов, а й від наявності та використання накопиченого людством духовного багатства, ціннісних норм та ідеалів. Просте накопичення духовної спадщини, декларація ціннісних норм поведінки, а не дієве їх упровадження в життя індивіда, суспільства та людства в цілому призводить до руйнування ціннісної основи існування людей на Землі.

Глибока криза морального духу людини, знищення її гідності прирікає нас на життя, для якого стає характерним простий спосіб виживання. Саме тому на сьогодні виокремлюється важлива проблема впровадження у життя ціннісних орієнтирів, що виконують роль інструментарію забезпечення гідного людського існування, самореалізації кожної особистості. Цивілізаційні зрушення, що є базовим підґрунтям сучасного соціуму, набувають гуманістичного спрямування, для якого притаманним стає людський вимір. Ставлення до людини як найвищої суспільної цінності, створення найдоцільніших передумов для формування її особистісної сутності, реалізації її потенційних можливостей виокремлюються у прерогативні важелі існування людської спільноти.

Духовне багатство особистості вимірюється ступенем усвідомлення, прийняття та впровадження у власне житія системи цінностей, до яких належать особистісні, сімейні, громадянські, національні та загальнолюдські. Джерелом ціннісних орієнтацій для кожної особистості є насамперед родина та сім'я, яка уособлює в собі основу пізнання нею всіх сфер земного буття людини. Саме тут сплескається духовний світ дитини, її моральні переконання, що втілюються у конкретні вчинки, її сила, життєтворчий стиль життя. Тобто, дитина інтеріоризує загальноприйняті у сімейному оточенні норми поведінки, ставлення до навколишньої дійсності і через них інтегрується в соціум.

На сучасному етапі розвитку суспільства часто спостерігається безвідповідальне ставлення молоді до питань створення і збереження духовного осередку суспільства — власної сім'ї, про що свідчить велика кількість розлучень, наявність неповних сімей, а як результат — соціальне сирітство. Нині можна констатувати той факт, що на державному рівні відбулися смислотворні зрушення у розумінні значущості сім'ї та сімейного виховного потенціалу для еволюційного розвитку суспільства. Наразі актуальною стає необхідність усвідомлення цінності сім'ї кожним громадянином нашої країни, що є передумовою формування свідомого батьківства. Свідоме батьківство передбачає глибоке розуміння своїх можливостей та обов'язків у формуванні цілісної особистості дитини як власної відповідальності перед людством. Усе, що пов'язане із зачаттям, вагітністю, пологами та батьківством, має бути усвідомленим, ґрунтуватися на любові, а не на випадковості та невігластві.

Без сумніву, відповідальні батьки хочуть бачити свою дитину щасливою, життєрадісною та успішною, а підґрунтям цьому слугує її здоров'я. Здоров'я як абсолютна, суспільна, сімейна та індивідуальна цінність є універсальним феноменом інтегративної якості повноцінного людського буття, що містить такі складники: фізичне, психічне, духовне (моральне) та соціальне здоров'я. Немовля, на яке чекають з любов'ю і радістю, має набагато більше шансів народитися здоровим та щасливим.

Реалії виховання підростаючого покоління до недавнього часу засвід­чують, що на теоретичному рівні як батьки, так і переважна більшість пе­дагогів під поняттям «здоров'я» розуміли лише фізичний стан людини. На практичному рівні досить незначна частина дорослих спроможна належним чином забезпечити умови для повноцінного фізичного розвитку дитини та стати співавтором її здоров'я. Основною причиною такого стану речей є недостатня обізнаність батьків щодо взаємозв’язку всіх складових здоров'я, вікових особливостей дітей на кожному етапі їх розвитку, основних чинників здорового способу життя та механізмів взаємодії з підростаючою особистістю.

Враховуючи той факт, що суспільство України є надзвичайно розшарованим, для його консолідації та позитивного розвитку необхідні неабиякі зусилля всієї громадськості, що мають бути спрямовані на формування системи ціннісних орієнтирів особистості. Дитячий соціум, що є відносно самостійним від світу дорослих і унікальним за силою впливу на дитину, лише певною мірою відтворює світ дорослих, а певною мірою змінює його сам.

Якщо кращими стають наші діти, то кращим стає і світ — аксіома буття.

Серед загальнолюдських цінностей безперечну першість посідає здоров'я, тому закладені у дитячому віці цінності здатні забезпечити повноцінне здоров'я підростаючої особистості, а отже суспільства і людства в цілому, у фізичному аспекті, духовних надбаннях, моральних прагненнях і соціальних стосунках.

Фізичне здоров'я дитини є основою її психічного здоров'я, соціального та духовного добробуту. Основними чинниками фізичного здоров'я дитини на всіх етапах її розвитку є: санітарно-гігієнічні умови, засоби загартування, раціональний розподіл процесів життєдіяльності, активної діяльності та відпочинку, повноцінне харчування, оптимальний рівень рухової активності та усвідомлене прийняття дитиною, підлітком чи юнаком їх вагомості. Перед батьками постає завдання — залучити дитину до здорового, активного способу життя на основі систематичного застосування дієвих оздоровчих процедур, власного прикладу та забезпечення усвідомленої, особистісно прийнятої нею мотиваційної поведінки. Тобто, дитина має не лише бачити зразок оздоровчої поведінки, а й свідомо її реалізувати у власному житті, розуміючи переваги тих чи інших оздоровчих дій, їх вплив на власний організм. Мудрість батьківського виховання полягає у розумінні того факту, що організм кожної дитини унікальний, і процес фізичного розвитку має відбуватися не за сухими нормами, а з огляду на індивідуальні фізіологічні особливості кожної конкретної дитини.

Психічне здоров'я, що містить інтелектуальну та емоційно-почуттєву складову, ще більш індивідуалізоване. Психічний розвиток кожної дитини відбувається лише у їй притаманному темпі, ритмі, силі, тому не підлягає порівнянню, і лише власні досягнення можуть слугувати показником розвитку дитини. Створення передумов для формування здорової, психічно повноцінної особистості полягає у досягненні дитиною емоційної збалансованості на різних вікових етапах, формуванні вольових зусиль задля досягнення Оптимального рівня пізнавальної активності в різних видах діяльності, створенні оптимальних умов для її особистісного зростання на основі любові, поваги та віри у власні досягнення.

Психічне здоров'я дитини тісно пов'язане не лише з її фізичним здоров'ям, яке є основою особистісного здоров'я, а й з духовним (моральним) та соціальним здоров'ям. Ми переконані, що соціальне благополуччя особистості значною мірою залежить від економічного рівня розвитку держави, соціально-побутових умов життя родини та тих цінностей, що в ній сповідуються. Соціальне здоров'я вимірюється рівнем соціалізації особистості, ставленням до норм і правил, прийнятих у суспільстві, соціальними зв'язками з людьми і соціальними інститутами та набуттям соціального статусу. Оволодіння особистістю соціальним досвідом відбувається крізь призму духовності, опору на соціально-значущі ціннісні надбання минулих поколінь. Провідним засобом забезпечення соціального благополуччя дитини є не стільки спеціальні заходи, скільки повсякденне буття родини.

Духовне здоров'я особистості, складовою якого є моральний розвиток, слугує тим стрижнем, тим золотим перетином буття, що консолідує всіх членів родини, нації, держави і світу. Серед найдієвіших засобів слід виокремити ознайомлення з історією та традиціями свого народу — його мовою, побутом, мистецтвом тощо; залучення до загальнолюдських цінностей через освіту, літературу, театр, живопис, музику, релігію.

Наукові пошуки, педагогічний досвід та практика сімейного життя переконливо доводять, що успішність формування повноцінного здоров'я особистості закладається навіть не з пренатального періоду, а набагато раніше — ще з моменту народження майбутніх батьків, їх стилю життя та того шляху, яким вони йшли до моменту прийняття свідомого рішення про створення сім'ї та продовження себе у дітях. Механізмами виховного впливу на дитину є як глобальні (державний устрій, економічні реалії, освітянський простір, духовні надбання суспільства тощо), так і менш значущі, на перший погляд, фактори, якими є наші повсякденні звички, вчинки, стиль побутового спілкування, ставлення до проблем та спосіб їх розв'язання, спосіб побудови стосунків з навколишнім світом (егоїстичний, раціоналістичний, аль­труїстичний чи гуманний).

Аналіз наукових надбань з проблем теорії цінності дає змогу твердити, що критерієм цінності здоров'я (у всій його багатофакторності) є її спроможність задовольняти потребу людства, викопувати стимулюючу роль у житті кожної людини як норми, цілей та ідеалу власного житія. Цінності, які сосновою ціннісних орієнтацій особистості, знаходять свої реальне вираження в діяльності і на основі переконань стають стійкими мотивами цієї діяльності та стимулами її активізації. Якщо дитина зростатиме носієм ідеї фізичного, психічного, духовного та соціального здоров'я як основного життєвого пріоритету, то і саме її життя буде красивим, плідним та довготривалим.