Курс „Філософія” (Кафедра філософії)

Хома Олег Ігорович, доктор філософських наук, професор, зав. кафедрою філософії. Головний редактор філософського часопису Sententiate, голова Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства),науковий керівник Лабораторії ґендерних досліджень кафедри філософії ВНТУ, автор численних перекладів наукових праць з французької мови. Лауреат премії Г.Сковороди 2001р. Міністерства Франції. Ступінь доктора філософських наук отримав в 32 роки. Сфера наукових інтересів: французька філософія ХVІІ-ХХ ст.; філософія культури; ґендерний аспект історії філософії.

1. Період, який переживає українське суспільство протягом останніх п’ятнадцяти років, зазвичай називають “пострадянським” або “перехідним”. Йдеться не просто про перехід від планової до ринкової економіки. Досвід показав, що побудувати ефективне ринкове середовище, забезпечити добробут неможливо засобами лише технічної модернізації виробництва, упровадження нових технологій менеджменту та залученням кредитів. Всі ці фактори або не дадуть бажаного ефекту, або не спрацюють, якщо залишаться незмінними, так би мовити, “гуманітарні” параметри суспільства: трудова і бізнесова етика, правосвідомість, професійна грамотність, конкурентоспроможність, трудова мобільність (йдеться про готовність не лише до міграції, але й до швидкої зміни фаху тощо), якість управлінської еліти. Останній параметр істотним чином залежить від типу освіти, зокрема вищої.

2. Чинні стандарти вищої освіти в Україні істотно відрізняються від тих, що існували півтора десятиліття тому, однак можемо констатувати, що нині їхня трансформація набула небачених раніше темпів у зв’язку з пришвидшенням реальної інтеграції України в світову спільноту, одним з проявів якої став Болонський процес. Головна проблема української вищої школи полягає у тому, щоб освітні трансформації (як і зміни в усіх інших сферах життя), призвели до поліпшення освіченості та конкурентоспроможності вітчизняних фахівців, а не до кризи й занепаду системи освіти. Сьогодні слід чітко визначити істотні риси вітчизняної освіти, що завжди становили її специфіку, і накреслити програму їх трансформування та наповнення новим змістом.

3. Одним з традиційних надбань вітчизняної освіти є її гуманітарний складник, що завжди був помітно присутній також і в інженерній освіті. Можна довго дискутувати з приводу “світових зразків” останньої, проте у підсумку отримаємо констатацію розмаїття її національних форм. Якісна освіта, на наш погляд, невід’ємна від різнобічності (певна річ, ця різнобічність має свої раціональні межі). Принаймні безперечним фактом є те, що вітчизняна інженерна освіта завжди передбачала вивчення філософії. Проте не варто покликатись на сам лише історичний досвід, в періоди трансформацій історична спадщина повинна наочно доводити свою корисність.

4. Чим філософія може сьогодні прислужитись вдосконаленню інженерної освіти? На наш погляд, її значущість зумовлена масштабом цивілізаційних викликів, перед якими нині стоїть українське суспільство. Сучасному інженерові не гарантоване, як за радянських часів, місце на заводі-гіганті, де можна пропрацювати усе життя, займаючись досить однотипною працею. Ринкові умови не лише збільшують спектр можливостей, але й посилюють фактор нестабільності, невизначеності майбутнього. Нині важко спрогнозувати поле діяльності середньостатистичного випускника з інженерним дипломом, відтак що різнобічнішою буде його освіта, то більше він матиме шансів пристосуватись до мінливого ринку. Сучасному інженерові незрівнянно більшою мірою, ніж його колезі 70-х рр., доводиться бути готовим до різноманітних менеджерських ролей, особливо у малому та середньому бізнесі, проте ефективний менеджмент неможливий без розуміння сучасних гуманітарних трансформацій українського суспільства.

5. Актуальними для сучасного інженера нам видаються два розділи сучасної філософії: а) філософія науки; б) філософія культури. Перша реалізує традиційну контівську програму синтетичного підходу до природознавства, розуміння міждисциплінарних зв’язків між різними його галузями та історичних змін, яких зазнавала і зазнає наука. Друга покликана формувати ефективну управлінську еліту, враховуючи той факт, що саме випускники технічних вишів традиційно формують управлінський корпус як галузевих міністерств і великих корпорацій, так і невеликих фірм інженерного профілю. Менеджер приймає рішення, які стосуються людей і оцінюються людьми, відтак його загальногуманітарна підготовка видається необхідною.

6. Найважливішими для інженерної освіти нині видаються розділи філософії культури, пов’язані з напрямами головних змін, що очікують на українське суспільство. Йдеться передовсім про:

• політкоректність і сучасні стандарти в галузі прав людини;

• ґендерну справедливість;

• мультикультуралізм і сучасне розуміння ідентичності;

• біоетику і екологічну свідомість.

Значущість філософії, специфікою якої завжди було усвідомлення витоків і перспектив розвитку загальноцивілізаційних змін, нині зростає ще й тому, що всі зазначені явища поступово перетворюються в Україні на юридичну реальність, втілюються в закони, у той час як суспільство на масовому рівні ще не визначилось зі ставленням до цих процесів. Відтак інженерна еліта, без відповідної філософської підготовки, ризикує виявитись не на рівні сучасних вимог, що істотно послабить конкурентоспроможність України в сучасному світі.