- •Тема 1 вступ до сучасного менеджменту
- •1. Поняття “менеджмент”, його зміст і загальна термінологія
- •2. Рівні та сфери менеджменту
- •3. Сучасні підходи до менеджменту як науки
- •4. Ролі навички та обов’язки менеджера
- •1) Міжособові ролі:
- •2) Інформаційні ролі:
- •3) Ролі, пов'язані з прийняттям рішень:
- •Тема 2 еволюція теорії та практики менеджменту
- •1. Вступ до історичного підходу та розвиток передумов сучасного менеджменту
- •2. Школа наукового управління (шну) (1885-1920)
- •3. Класична, або адміністративна школа в управлінні (аш) (1920 -1950)
- •14 Принципів управління Анрі Файоля:
- •4. Школа людських стосунків (1930-1950). Школа поведінських наук (1950 - по сьогодні)
- •5. Кількісна школа (1950 - по сьогодні)
- •6. Порівняльна характеристика американської та японської моделей менеджменту
- •Тема 3 підприємство як об’єкт менеджменту
- •1. Фірма як організаційно-господарська одиниця
- •2. Мікросередовище менеджменту організації
- •3. Макросередовище менеджменту організації
- •3. Характеристика окремих чинників макросередовища організації
- •Тема 4 комунікації в менеджменті
- •1. Суть та значення комунікацій та інформації в менеджменті
- •2. Комунікаційний процес та його характеристика
- •3. Характеристика бар’єрів комунікацій
- •4. Шляхи підвищення ефективності комунікацій
- •5. Застосування сучасних інформаційних технологій в менеджменті
- •Тема 5 управлінські рішення
- •1. Суть та харктерні особливості управлінських рішень, програмовані та непрограмовані рішення
- •2. Класифікація управлінських рішень
- •3. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень
- •4. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності
- •Тема 6 функція планування
- •1. Суть та поняття функції планування та стратегічного планування
- •2. Вибір стратегії на основі аналізу матриці бостонської консультативної групи (бкг)
- •3. Методи вибору стратегії в умовах нестабільної економіки
- •1. Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •2. Крива досвіду
- •3. Лоцман
- •4. Модель МакКінсі "7с"
- •5. Аналіз стратегії за Мінцбергом
- •4. Варіанти вибору стратегій в залежності від характеру галузі і макросередовища організації
- •5. Варіанти вибору стратегій в залежності від характеру виробництва і реалізації конкурентних переваг
- •Тема 7 функція організації
- •1. Суть та поняття функції організації
- •2. Характеристика понять "делегування", "повноваження", "відповідальність" та "влада"
- •3. Типи бюрократичних організаційних структур, їх переваги та недоліки
- •4. Типи адаптивних організаційних структур, їх переваги та недоліки
- •Тема 8 функція мотивації
- •1. Суть та поняття функції мотивації
- •2. Змістовні теорії мотивації
- •2.1. Ієрархія потреб маслоу
- •2.2. Теорія жвз алдерфера
- •2.3. Теорія трьох потреб макклелланда
- •2.4. Двофакторна теорія герцберга
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •3.1. Теорія очікування врума
- •3.2. Теорія справедливості адамса
- •3.3. Об’єднана модель мотивації портера-лоулера
- •Тема 9 функція контролю
- •1. Суть та поняття та необхідність функції контролю
- •2. Класифікація видів контролю
- •3. Процес контролю
- •4. Зв’язок функції контролю з контролінгом та аудитом
- •Тема 10 управління групами
- •1. Поняття, причини виникнення та класифікація груп
- •2. Управління формальними групами
- •3. Особливості управління неформальними групами
- •4. Розвиток груп
- •Тема 11 керівництво та лідерство
- •1. Природа та визначення керівництва і лідерства. Форми впливу та влади
- •2. Класичні підходи до керівництва та лідерства
- •2.1. Теорія особистих рис
- •2.2. Теорія "X" та "y" макгрегора
- •2.3. Типологія керівництва
- •2.4. Лайкертові системи керівництва
- •2.5. "Решітка менеджменту" блейка і мутон
- •3. Ситуаційні підходи до керівництва та лідерства
- •3.1. Модель фідлера
- •3.2. Теорія херсі і бланшара
- •3.3. Підхід мітчела і хауса
- •3.4. Модель врума-йєттона
- •Орієнтовний перелік питань, що виносяться на екзамен
- •Список рекомендованої літератури
2. Класифікація управлінських рішень
Управлінські рішення можна систематизувати за ознаками:
1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:
-
загальні (прямо чи опосередковано стосуються усієї організації);
-
часткові (торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних відділів та служб, локальних проблем).
2. За тривалістю дії:
-
перспективні, стратегічні (їx наслідки виявляються згодом, у майбутньому);
-
поточні, оперативні (спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).
3. За рівнем прийняття (залежно від рівня управління — вищого, середнього чи технічного).
4. За характером розв'язуваних завдань:
-
програмовані;
-
непрограмовані;
-
компроміси.
5. За способом прийняття:
-
одноособові;
-
колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);
-
колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів).
6. За способом обґрунтування:
-
інтуїтивні (засновані на відчутті того, що вибір правильний. Це відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб’єктів впливу, передбачення майбутніх змін);
-
засновані на суб’єктивних судженнях (сприймається на віру як аксіома, думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста). Ці рішення типові для ситуацій, у яких менеджер не володіє достатньою компетенцією для самостійного аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала;
-
раціональне вирішення проблеми, що передбачає певну послідовність дій (мал. 5.2.) (процес прийняття раціонального рішення детальніше буде розглянуто нижче).
Мал. 5.2. Етапи раціонального вирішення проблеми
Існують й інші види рішень, такі як: організаційні, персональні, операційні, стратегічні, дослідницькі, кризово-інтуїтивні, по вибору можливостей, проблемно-вирішувані.
Організаційні і персональні рішення
Організаційні рішення приймаються менеджером всередині формальних рамок його офіційної влади і авторитету.
Персональні рішення, з іншої сторони, приймаються ним як приватною особою. Організаційні рішення часто програмовані в тому значенні, що вони можуть бути передані підлеглим. Персональні рішення, по визначенню, не можуть бути передані іншим. Наприклад, менеджер, що звільняє працівника через довгу відсутність на роботі, приймає організаційне рішення. Але якщо він звільняє того ж працівника, щоб поставити на його місце свого брата, то це рішення базується на особистих, а не суспільних причинах. Це можна назвати персональним рішенням. Різниця між організаційним і персональним рішенням допомагає визначити взаємодію між суб’єктивними людськими факторами (гнів, образа, особисті інтереси службовця) і об’єктивними організаційними цілями і нуждами (відповідністю на робочих місцях, виробничою конкуренцією). Відмінність допомагає менеджеру звернути увагу на головне питання, що стоїть за прийняттям рішення, чи прийняте рішення в інтересах організації чи в його власних інтересах?
Операційні і стратегічні рішення
Різниця між цими двома типами рішень відбиває діапазон процесу прийняття рішень.
Операційні рішення приймаються на середньому чи низькому рівні управління. Вони в основному є частиною короткострокових планів. Наприклад, менеджер, котрий приймає службовця на роботу, чинить, керуючись політикою чи планом компанії. Цей вид рішення є програмованим.
Стратегічні рішення приймаються у зв’язку з виникаючими складними проблемами і часто пов’язані з такими макроекономічними змінами, як стан економіки, конкуренція, переговори з профспілками. Рішення згадати в своїй рекламі конкуруючу фірму в специфічній формі є стратегічним.
Дослідницькі і кризово-інтуїтивні рішення
Різниця між цими рішенням відбиває ступінь терміновості в процесі прийняття рішення.
Дослідницьке рішення — це рішення, що приймається в умовах достатньої кількості часу. Для прикладу, скажемо, менеджер компанії Proctor & Gamble хоче визначити, хто буде купувати шампунь Head & Shoulder. Рішення використати опитування для визначення природи ринку буде дослідницьким.
Кризово-інтуїтивне рішення — це спонтанне рішення, що приймається у відповідь на конкретну небезпеку. Наприклад, менеджери компанії по виробництву алюмінієвих конструкцій можуть раптом вирішити тимчасово збільшити виробництво продукції через спустошуючий смерч в якому-небудь регіоні. У цьому випадку рішення приймалось би швидко, так як у зв’язку з масової перебудовою передбачалось би короткострокове збільшення попиту на їх продукцію. Застереження, кризово-інтуїтивне рішення часто містить елемент емоцій, котрий або може бути виправданий логікою, або ні. А рішення, прийняте по інтуїції менеджера, може і не бути правильним.
Рішення по вибору можливостей і проблемно-вирішуване рішення
Різниця між цими рішенням відбиває ступінь передбачуваності при прийнятті рішення. Рішення по вибору можливостей — це рішення, що приймається менеджером, котрий шукає шляхи отримання фірмою прибутку. Рішення перейти в нову сферу виробництва продукції, коли компанія вже отримує хороші доходи від своїх нинішніх продуктів, є рішенням по вибору можливостей. В багатьох випадках, коли компанія вирішила урізноманітнити продукцію, проникаючи в нові сфери, менеджери приймають такі рішення.
Проблемно-вирішувані рішення, з іншої сторони, — це рішення, що приймаються у відповідь на конкретні проблеми. Наприклад, аварія на складальній лінії є конкретною проблемою, котру необхідно вирішити. Це приклад проблемно-вирішуваного рішення.
Розбити рішення по видах не просте академічне завдання. Воно має важливу практичну цінність. Визначаючи одні рішення як дослідницькі, а інші як кризові, менеджери можуть порівняти низку кризових рішень з низкою дослідницьких.
Менеджери повинні планувати наперед скорочення випадкових і кризових рішень і приділяти більше уваги дослідницьким рішенням, скорочуючи кількість кризових рішень.
Широкий ряд кризових рішень приймається в відносно короткий період часу, що може свідчити про те, що менеджер погруз в авралах, що його фірма не керується більше добре продуманим довгостроковим планом. У цьому випадку потрібно значно поліпшити процес прийняття рішень.