- •Тематичний план
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Металічні руди
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Сплави та їх застосування
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Принципи розміщення металургійних комбінатів в Україні.
- •Методичні рекомендації
- •Кількість техногенного пилу, що викидається в атмосферу різних виробничих процесів
- •Забруднення довкілля шкідливими газами.
- •Шкідливі гази, що потрапляють у повітря в результаті діяльності металургійних підприємств
- •Шкідливий вплив відходів металургійних підприємств на природу.
- •Методи зменшення негативного впливу металургії на довкілля.
- •Запитання для самоконтролю.
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Порівняльна характеристика органічних і неорганічних речовин.
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Характеристика основних видів вугілля
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Запитання для самоконтролю.
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації.
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації.
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Запитання для самоконтролю.
- •Список рекомендованої літератури.
Методичні рекомендації
Хімізація виробництва - інший найважливіший напрямок науково-технічного прогресу, який передбачає вдосконалення виробництва за рахунок впровадження хімічних технологій, сировини, матеріалів, виробів з метою інтенсифікації, отриманню нових видів продукції і підвищення їх якості, підвищення ефективності і змістовності труда, полегшення його умов.
Серед основних напрямків розвитку хімізації виробництва можна відмітити такі, як впровадження нових матеріалів, розширення споживання синтетичних смол і пластмас, реалізація прогресивних хіміко-технологічних процесів, розширення випуску і повсюдного застосування різноманітних хімічних матеріалів, що володіють спеціальними властивостями (лаків, інгібіторів корозії, хімічних добавок для модифікації властивостей промислових матеріалів і вдосконалення технологічних процесів). Кожний з цих напрямків ефективний саме по собі, але найбільший ефект дає комплексне впровадження.
Питання 3.Перспективи розвитку хімічного комплексу України.
Методичні рекомендації.
Хімічний комплекс — один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку, як і від розвитку машинобудування, значною мірою залежить науково-технічний прогрес. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому.
Структура хімічного комплексу досить складна. До його складу входять ряд спеціалізованих галузей, що використовують різну сировину, виготовляють дуже широкий асортимент продукції і об'єднуються між собою загальною технологією. Як правило, виділяють основну (неорганічну) хімію, хімію органічного синтезу, гірничо-хімічну промисловість, фармацевтичну промисловість, мікробіологічну промисловість, побутову хімію. Провідне місце за обсягом виробництва, в тому числі за випуском кінцевої продукції, займають основна хімія і хімія органічного синтезу.
Використання хімічної продукції в промисловості дає змогу виготовляти значну кількість високоякісних виробів, необхідних таким прогресивним галузям виробництва, як атомна енергетика, радіоелектроніка тощо. Продукція хімічної промисловості часто заміщує природну сировину, яка дорого коштує, сприяє зниженню вартості кінцевої продукції, підвищенню якості виробів.
Рівень розвитку хімічної промисловості тієї чи іншої країни є важливим показником її індустріального розвитку і економічної незалежності. Що стосується України, то хімічна промисловість є однією із провідних галузей її народногосподарського комплексу, галуззю її спеціалізації у міжнародному поділі праці.
Україна має великі потенційні можливості для розвитку хімічної промисловості. На початку 90-х років вона налічувала понад 80 великих підприємств. Особливістю галузі є те, що в структурі постачання сировини, матеріалів і напівфабрикатів близько 60— 70% їх обсягу становили поставки за зв'язками по кооперації з підприємствами республік колишнього Радянського Союзу. У цих же регіонах реалізовувалася значна частка виробленої продукції галузі.
Крім потужних підприємств, галузь характеризується наявністю суттєвого наукового потенціалу — великої кількості науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, серед яких і такі, що вели важливі розробки науково-технічних проблем хімічної технології в колишньому Радянському Союзі.
Формування в Україні ринкових відносин супроводжується проявом кризових явищ як в цілому в економіці країни, так, зокрема, і в хімічній промисловості. Це обумовлено, з одного боку порушенням налагоджених господарських зв'язків, а з другого — недостатньою адаптацією галузі до ринкових умов функціонуй вання (насамперед це стосується пошуку компенсуючих джерел сировини, а також збереження старих ринків і проникнення до нових товарних ринків). Слід зазначити, що вітчизняні підприємч ства хімічної промисловості близько 60% продукції реалізують на зовнішніх ринках (переважно в країнах далекого зарубіжжя). Все це призвело до значного спаду виробництва основних видів продукції галузі (табл. 49).
Стабілізація економічної ситуації в країні і активізація факторів її зростання дадуть змогу забезпечити структурну перебудову галузі відповідно до нових умов розвитку економіки.
У перспективі в галузях хімічного комплексу України передбачається здійснити систему заходів.
В азотній промисловості планується поетапна реконструкція здернізація агрегатів синтезу аміаку, що забезпечить істотне зниження витрат енергоносіїв. Поряд з розширенням мережі аміакопроводів очікується повна переорієнтація на використання каталізаторів синтезу аміаку і азотної кислоти вітчизняного виробництвa та поступова переорієнтація збуту аміаку й карбаміду із зовнішнього ринку на внутрішній.
У виробництві фосфорних та калійних добрив передбачається впровадження сучасних технологій у видобуток та збагачення містких руд вітчизняних родовищ, а також будівництво нових агрегатів сірчаної кислоти на підприємствах — виробниках фосфорних добрив.
Велика увага приділятиметься розвитку шинної промисловості, шинній та гумотехнічній промисловості важливо досягти збільшення асортименту та підвищення якості продукції. Очікується частко переорієнтація на поставку каучуку з країн північно-східної Азії. У перспективі планується освоєння виробництва полімерної сірки та впровадження її у виробництво шин.
Питання 4.Хімічні речовини і процеси в атмосфері, біосфері, гідросфері, літосфері, їх вплив на все живе.