- •1.Виникнення економічної теорії та її місце в системі наук.
- •2.Основні етапи розвитку економічної теорії.
- •4.Методи і функції економічної теорії.
- •5.Економічні закони. Економічні і правові закони.
- •6.Економічна теорія і господарська практика.Економіка і політика.
- •7.Внесок українських мислителів до розвитку економічної теорії.
- •8.Наукові новаторства Туган Барановського.
- •9.Основні проблеми організації економічного життя суспільства.Ресурси і чинники виробництва.
- •10.Виробничі ресурси і проблема вибору.Крива виробничих можливостей.
- •11. Система потреб. Економічний закон зростання потреб.
- •13. Формаційний і цивілізаційний підходи.
- •14. Зміст, рушійні сили та критерії економічного прогресу.
- •15. Еволюція технологічних способів виробництва
- •16. Зміст, структура і функції економічної системи суспільства.
- •17. Зміст і форми власності та її місце в економічній теорії
- •18. Типологіація сучасних економічних систем.
- •19. Закономірності та особливості розвитку перехідних економічних систем.
- •20. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки
- •21.Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання
- •22. Основні теорії трансформації економічних систем
- •23. Ефективність виробництва
- •24. Форми організації суспільного виробництва – натуральне і товарне.
- •25.Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •26. Теоретичні концепції виникнення і суті грошей
- •27. Функції грошей та їх еволюція.
- •28. Грошовий обіг та його закони.
- •29. Грошова система, її структурні елементи та основні типи.
- •30. Валютні курси і конвертованість валют.
- •31. Інфляція.
- •32. Антиінфляційна політика держави
- •33. Суть, функції і структура сучасного ринку.
- •34. Ринкова економіка
- •36. Роздержавлення і приватизація.
- •37. Інфраструктура ринку.
- •38. Невиззначеність і ризиковість ринкової економіки
- •39.Поняття попиту і фактори, що його визначають.
- •40.Пропозиція та фактори, що її визначають.
15. Еволюція технологічних способів виробництва
Суспільне виробництво має 2 сторони – соціальну і матеріально-речовинну. З соціального боку, виробництво виступає як сукупність процесів взаємодії між людьми у безпосередньому виробництві плюс процеси привласнення і розподілу результатів праці між членами суспільства.
З матеріально-речовинної сторони суспільне виробництво є всією сукупністю дії людей на предмети праці за допомогою відповідних засобів праці. Способи, прийоми впливу дій людей на предмети праці, що ґрунтуються на механічних, фізичних, хімічних та інших природних властивостях засобів виробництва, утворюють технологію виробництва. Технологія виробництва специфічна у кожному окремому випадку, але всі конкретні види виробничих технологій базуються, в основному, на єдиному досягнутому в кожен даний історичний відрізок часу рівні розвитку фундаментальних, природничих наук і на рівні оволодіння людьми силами природи. В результаті складається єдиний в основному рівень технологічності у всіх конкретних виробництвах, і технологія виступає як загальна форма продуктивних сил і важливий їх внутрішній структурний інструмент.
Технологічний спосіб виробництва є сукупністю способів, прийомів, приватних технологій, створення життєвих благ і послуг, що характеризується історично певним рівнем розвитку природничих наук і прикладного використання їх досягнень у виробництві. Технологічний спосіб виробництва охоплює всю сукупність продуктивних сил і організаційно-економічні відносини, на відміну від суспільного або соціального способу виробництва він не включає соціально-економічні відносини. Технологічний спосіб виробництва є матеріальною основою виникнення і розвитку соціально-економічних відносин і матеріальним базисом суспільного способу виробництва.
Історія людства знає такі технологічні способи виробництва: збиральництво, мануфактурне виробництво, машинно-фабричне індустріальне виробництво і постіндустріальне інформаційне виробництво.
Кожен попередній технологічний спосіб виробництва історично вичерпує себе, вступає у кризовий стан, тобто нездатність до розширення виробництва відповідно до збільшених потреб суспільства. Перехід до нового технологічного способу виробництва є новим революційним стрибком.
Історично перший технологічний спосіб виробництва – це збирання готових продуктів природи: плодів, рослин; полювання на тварин; рибальство. Він відповідає історії первісного суспільства.
Революція, пов'язана з відкриттям вогню, зумовила перехід від збиральництва до мануфактурного виробництва, яке характерне для епох рабства і феодалізму і було матеріальною основою зародження капіталізму в його ранніх формах простої кооперації і мануфактури.
Машинно-фабричне індустріальне виробництво виникло при капіталізмі у другій половині XVIII століття і панує до наших часів. Перехід до нього відкрив промисловий переворот, що ознаменував перехід від ручного до машинного виробництва. Основним осередком організації виробництва при ньому була фабрика – підприємство, засноване на застосуванні машин, де машини доповнюють одна одну.