
- •1.Виникнення економічної теорії та її місце в системі наук.
- •2.Основні етапи розвитку економічної теорії.
- •4.Методи і функції економічної теорії.
- •5.Економічні закони. Економічні і правові закони.
- •6.Економічна теорія і господарська практика.Економіка і політика.
- •7.Внесок українських мислителів до розвитку економічної теорії.
- •8.Наукові новаторства Туган Барановського.
- •9.Основні проблеми організації економічного життя суспільства.Ресурси і чинники виробництва.
- •10.Виробничі ресурси і проблема вибору.Крива виробничих можливостей.
- •11. Система потреб. Економічний закон зростання потреб.
- •13. Формаційний і цивілізаційний підходи.
- •14. Зміст, рушійні сили та критерії економічного прогресу.
- •15. Еволюція технологічних способів виробництва
- •16. Зміст, структура і функції економічної системи суспільства.
- •17. Зміст і форми власності та її місце в економічній теорії
- •18. Типологіація сучасних економічних систем.
- •19. Закономірності та особливості розвитку перехідних економічних систем.
- •20. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки
- •21.Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання
- •22. Основні теорії трансформації економічних систем
- •23. Ефективність виробництва
- •24. Форми організації суспільного виробництва – натуральне і товарне.
- •25.Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •26. Теоретичні концепції виникнення і суті грошей
- •27. Функції грошей та їх еволюція.
- •28. Грошовий обіг та його закони.
- •29. Грошова система, її структурні елементи та основні типи.
- •30. Валютні курси і конвертованість валют.
- •31. Інфляція.
- •32. Антиінфляційна політика держави
- •33. Суть, функції і структура сучасного ринку.
- •34. Ринкова економіка
- •36. Роздержавлення і приватизація.
- •37. Інфраструктура ринку.
- •38. Невиззначеність і ризиковість ринкової економіки
- •39.Поняття попиту і фактори, що його визначають.
- •40.Пропозиція та фактори, що її визначають.
8.Наукові новаторства Туган Барановського.
Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919) - учений зі світовим ім'ям, який зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економіки.М. Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ще 1894 р. він опублікував працю „Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя”, яку захистив як магістерську дисертацію у Московському університеті. Це дослідження (доповнене й перероблене) було згодом видано майже всіма європейськими і навіть японською мовами.Туган-Барановський критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади „теорії реалізації” Сея, яка стверджувала, що пропозиція породжує попит. Великого значення у проблемі відтворення він надавав виробничому споживанню. Він писав, що „попит на товари створюється самим виробництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку продуктивних сил, не існує”.Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва (за кейнсіанською термінологією - „капітальні блага”) породжує мультиплікаційний процес всіх елементів економічної активності. Інвестиційна теорія циклів М. Туган-Барановського мала величезний вплив на розвиток політичної економії. На його праці не лише й досі посилаються численні західноєвропейські та американські економісти, а й плідно розвивають його ідеї. Схвально ставився до теорії М. Туган-Барановського Кейнс. Зокрема він майже цілком сприйняв ідею М. Туган-Барановського про „заощадження - інвестиції” як головну рушійну силу економічних активностей. У багатьох дослідженнях учений намагався переорієнтувати політекономію в Росії і в Україні на позиції суб'єктивно-психологічної школи та неокласицизму. Загальновизнаним у світовій економічній літературі є внесок М. Туган-Барановського в розробку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.
9.Основні проблеми організації економічного життя суспільства.Ресурси і чинники виробництва.
Tри основні взаємопов'язані економічні проблеми:
Що повинно вироблятися, тобто скільки і яких продуктів слід виробити, тобто визначити кількість продуктів, які необхідно та можливо за конкретних умов виготовити;Як ці товари потрібно виробити, тобто за допомогою яких матеріальних і трудових ресурсів, з використанням якої технології вони мають бути виготовлені;Для кого призначаються продукти та послуги, тобто як вони розподіляються і кому, врешті-решт, підуть на споживання.
Вирішувати такі проблеми потрібно (як показує світовий досвід) лише на основі розвитку та раціонального використання продуктивних сил і ресурсів.
Ресурси виробництва - це сукупність тих природних, соціальних, духовних сил, які можуть бути використані в процесі створення товарів, послуг та інших цінностей. Між поняттями "фактор виробництва" і "виробничий ресурс" є певні відмінності. Ресурс - це потенційний фактор: тільки той ресурс, що залучається у виробництво, стає фактором. В економічній теорії ресурси прийнято ділити на чотири групи: природні - потенційно придатні для застосування в виробництві природні с та речовини, серед яких розрізняють "невичерпні" та "вичерпні" ( а в останніх - "відновлювані" та "невідновлювані"; матеріальні - всі створені людиною ("рукотворні") засоби виробництва, що самі є результатом виробництва(верстати, обладнання, заводи, транспортні засоби, будинки...); трудові - населення в працездатному віці, яке в "ресурсному" аспекті оцінюють за трьома параметрами: соціально-демографічному, професійно-кваліфікаційному та культурно-освітньому; фінансові - грошові засоби, які суспільство виділяє на організацію виробництва.
Обмеженість трудових ресурсів зумовлена загальною кількістю населення країни і часткою працездатних людей у його складі. Обмеженою є також кількість людей певної спеціальності та певного рівня кваліфікації, вкрай необхідних для виробництва суспільних благ. Обмеженість матеріальних (капітальних) ресурсів визначена всім попереднім економічним розвитком кожної країни, досягненим технологічним рівнем виробництва, наявними можливостями імпорту капітальних ресурсів. Звісно, можна побудувати нові фабрики та ферми, виготовити обладнання. проте для цього потрібен час і, знов-таки, ресурси для їх створення.Таким чином, про обмеженість ресурсів свідчить проблема абсолютного вичерпання ресурсів та їх кількісної визначеності в певному місці й у певний час, а також їх дефіцит.Наслідком обмеженості ресурсів є неможливість задоволення всіх потреб суспільства одночасно в будь-який визначений момент. Граничність ресурсів. їх кількісна обмеженість, а також рідкісність деяких особливо цінних ресурсів зумовлюють певні межі виробничої діяльності. Від наявних у суспільстві ресурсів можливо отримати визначений обсяг матеріальних благ та послуг.