6. Сучасна фінансова політика України (характеристика за її окремими напрямами), її стратегічні і тактичні завдання.

Сучасну фiнансову полiтику України, як і інших держав, визначають стан економіки і соціальної сфери, демократичні перетворення, міжнародні зобов’язання уряду тощо.

Конкретні напрями реалізації фінансо­вої політики України визначено системою фінансового права, яка грунтується на Конституції держави. У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки, головними завданнями якої стали:

— проведення роздержавлення і приватизації підприємств;

— здійснення земельної реформи;

— демонополізація економіки;

— свобода підприємництва;

— реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;

— створення ринкової інфраструктури, в т.ч. фінансового ринку;

— державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;

— забезпечення соціального захисту населення;

— вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;

— захист і оздоровлення екологічного середовища.

Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених Концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються актуальними і в умовах сьогодення.

У галузі фінансової політики стратегічною метою постало проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної системи. Тактичні шляхи її досягнення:

— реальне розмежування фінансової та кредитної системи країни;

— відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;

— розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;

— забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;

— перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;

— запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків;

— зменшення бюджетних видатків та ліквідація дефіциту державного бюджету;

— формування ринку обслуговування державного боргу щляхом розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов'язань. Бюджетна і податкова політика є дієвим інструментом управління економікою. До найважливіших завдань у сфері бюджетної політики України належать:

• забезпечення збалансованості бюджетів і оптимізація рівня бюджетного дефіциту;

• посилення контролю за витрачанням бюджетних коштів;

• перехід до середньострокового та перспективного бюджетного планування;

• виділення державних інвестицій тільки на конкурсній, зворотній основі;

• скорочення державних позик, здешевлення обслуговування державного боргу;

• використання у бюджетному плануванні соціальних стандартів та нормативів;

• скорочення обсягу дотацій та субсидій з бюджету;

• зміцнення доходної бази органів місцевого самоврядування, закріплення за місцевими бюджетами доходів, достатніх для виконання їх функцій;

• вдосконалення міжбюджетних відносин;

• вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері тощо.

З бюджетною політикою пов'язана податкова реформа, основними завданнями якої є:

1) забезпечення стабільності системи оподаткування, зниження податкового навантаження, впорядкування пільг по податках, вдосконалення податкового законодавства, зменшення нарахувань на фонд оплати праці;

2) створення дієвого механізму контролю за сплатою податків, зборів, посилення відповідальності за ухилення та несвоєчасну сплату;

3) додержання міжнародних угод з питань оподаткування, наближення податкового законодавсва України до законодавства країн Європейського Союзу.

В умовах ринку одним з найважливіших важелів впливу держави на економіку є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платоспроможний попит населення і рівень його добробуту тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України. Але до 1995 року всі зміни мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято стратегічне рішення про проведення в Україні податкової реформи, метою якої є:

— пом'якшення податкової політики;

— стимулювання вітчизняного виробництва;

—посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.

Тактичні завдання по досягненню цієї мети включають:

— створення стабільної податкової системи;

— спрощення обчислення податків і зручні строки їх сплати для платників;

— зменшення рівня податкових вилучень;

— чітке визначення об'єктів оподаткування для запобігання подвійного оподаткування;

— упорядкування стягнення податків та відповідальність за ухилення від їх сплати;

— скасування необґрунтованих пільг в оподаткуванні з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими забов'язаннями;

— зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників, і збільшення податків на імпортну продукцію кінцевого споживання;

— посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;

— скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць; — перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).

Першим кроком у проведенні податкової реформи в Україні стало прийняття в 1997 році Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств". Наступним важливим кроком стало прийняття Податкового кодексу у 2010 році. Останній отримав критичну оцінку фахівців, підприємців, політиків і, очевидно, не є останньою крапкою у податковій реформі.

Для створення ефективної фінансової системи в Україні стратегічним є завдання розвитку фінансового, в т.ч. фондового ринку. Однією з умов його функціонування є вдосконалення державного регулювання ринку цінних паперів, яке охоплює такі заходи:

• регулювання випуску та обігу цінних паперів, діяльності учасників РЦП;

• захист прав інвесторів, контроль за їх дотриманням;

• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на РЦП;

• удосконалення управління державними корпоративними правами;

• контроль достовірності інформації, яка подається учасниками РЦП.

В подальшому розвитку фондового ринку України пріоритетними напрямками є:

• розвиток корпоративних цінних паперів,

• розбудова інфраструктури фондового ринку,

• активізація вторинного РЦП.

Стосовно ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) передбачається ряд заходів, спрямованих на подолання допущених у попередні роки прорахунків:

• створення єдиної системи управління державним боргом для забезпечення зниження вартості його обслуговування;

• випуск державних облігацій для фізичних осіб з фіксованим доходом на основі прогнозу помісячного індексу інфляції на найближчі роки;

• підтримка вторинного ринку Національним банком України;

• обмеження випуску державних боргових інструментів на внутрішньому ринку потребами обслуговування державного боргу;

• запровадження ідентифікації державних облігацій в міжнародній системі.

Інвестиційна політика України спрямована на створення необхідних передумов для економічного зростання через вирішення таких завдань:

• відновлення стимулів до нагромадження капіталу та розвитку матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання;

• зростання обсягів інвестування в реальний сектор економіки більшими темпами у порівнянні з ростом обсягів ВВП;

• пожвавлення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;

• підвищення рівня ефективності використання капіталів;

• оздоровлення банківської системи;

• посилення мотивації до нагромадження фінансових ресурсів населенням та їх інвестування в реальний сектор економіки;

• направлення ресурсів, які акумулюються у фінансово-кредитній сфері на інвестування в реальний сектор економіки;

• узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з цілями інвестиційної стратегії;

• залучення іноземних інвестицій в Україну.

Інноваційна політика України визначає такі стратегічні напрямки:

• реформування відносин у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності,

• механізм державної підтримки,

• формування системи державного програмно-цільового управління НТП.

Серед методів стимулювання інноваційної діяльності важливе місце належить податковим пільгам, в т.ч. по податку на прибуток, і прямому бюджетному фінансуванню.

В основу програми «Україна 2010» (1998 рік) будо покладено фундаментальну ідею забезпечення пріоритету прав і життєдіяльності, оцінку стану її реалізації в Україні та визначення відповідних інтегральних прогнозних показників на період до 2010 року. Вирішення питань цієї програми покладено в основу подальшої фінансової політики України.

У соціальній сфері стратегічними завданнями фінансової політики є:

• соціальна захищеність громадян, посилення мотивації до праці, відповідальність працівників та роботодавців за формування коштів страхових фондів;

• забезпечення кожної людини роботою, достатком, піклуванням про здоров'я та духовний розвиток;

• підтримка освіти, науки, відродження української культури, демографічного розвитку, сім'ї та молоді тощо.

У перші роки незалежності в Україні проведена реформа, якою запроваджено п'ять програм загальнообов'язкового державного соціального страхування: 1) пенсійного; 2) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; 3) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; 4) на випадок безробіття; 5) медичного (потребує продовження).

На сьогодні важливим завданням є продовження реформи у напрямі створення трирівневого пенсійного забезпечення:

• на першому рівні - за принципом солідарності поколінь та загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюється пряма залежність розмірів пенсій від трудового стажу та страхових внесків кожної особи;

• на другому рівні - накопичення пенсійних внесків на персональних рахунках громадян;

• на третьому рівні – недержавне добровільне пенсійне страхування.