12. Характеристика фінансових важелів (фінансових показників, фінансових норм і нормативів, фінансових стимулів і санкцій, фінансових лімітів і резервів) як складових фінансового механізму.

Важливими елементами фінансового механізму є фінансові показники, фінансові норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули - їх ще називають фінансовими важелями.

У процесі фінансового планування й прогнозування розрахо­вуються відповідні фінансові показники.

Фінансові показники — це абсолютні величини, які характе­ризують створення й використання фінансових ресурсів в еконо­міці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за допо­могою фінансів. Вони визначають кількісну й якісну характе­ристику господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складової частини економічної системи.

Сукупність фінансових показників створює систему, що розподіляється на зведені й індивідуальні показники. Зведені показники характеризують явища й процеси на макрорівні. Індивідуальні — деталізують зведені та доповнюють їх. Зведе­ні фінансові показники можна умовно розподілити на загаль­нодержавні, галузеві й територіальні.

До числа зведених фінансових показників належать: за­гальний обсяг фінансових ресурсів, обсяги доходів і видатків бюджету, обсяг грошових нагромаджень в економіці держави, розміри фонду споживання та фонду нагромадження тощо. Ці показники дають змогу визначити загальноекономічні про­порції, рівень фінансового забезпечення показників економіч­ного й соціального розвитку, рівень збалансованості прогноз­них показників.

Зведені фінансові показники, крім сказаного вище, повин­ні давати оцінку фінансового аспекту ефективності суспільно­го виробництва протягом певного періоду в розрахунку на одиницю всіх затрат, які необхідні для його одержання. Про­те ці зведені показники потребують додаткових розрахунків. До їх числа належить показник фінансових результатів вироб­ництва. Він розраховується як відношення загальної суми одержаних фінансових ресурсів у державі до вартості основних і оборотних фондів і фонду заробітної плати. Показник фінан­сових результатів виробництва дає змогу оцінити ефективність використання залучених до виробничого процесу ресурсів.

Відносна або абсолютна їх економія приводить до зростан­ня нагромаджень.

Заслуговує на увагу показник фінансової віддачі матеріаль­ного виробництва, який доцільно вираховувати як відношення затрат на розширення виробництва до суми приросту фінансо­вих ресурсів. Важливим також є й показник фінансової міст­кості валового внутрішнього продукту. Він вираховується як відношення загальної величини фінансових ресурсів до вели­чини створеного валового внутрішнього продукту. Аналогічно може вираховуватися фінансова місткість валового внутріш­нього продукту. Ці показники досить точно характеризують ре­зультати матеріального виробництва розподілу й перерозподі­лу, що здійснюється за допомогою фінансів. Більшість із наведених показників може розраховуватися на рівні території або підприємства відповідно до певної модифікації.

Кожний із наведених вище зведених показників деталі­зується за індивідуальними. Так, зведений фінансовий показ­ник — загальний обсяг фінансових ресурсів може деталізуватися за показниками прибутку, різними видами податків та відрахувань, які щодо відповідної бази вирахування характе­ризують окремий бік фінансової діяльності держави, регіону, підприємства. Аналогічно зведений показник доходів або ви­трат бюджету можна деталізувати за індивідуальними показ­никами, такими, як платежі населення, підприємницьких структур тощо. Витрати бюджету також можна деталізувати в розрізі певних напрямків витрат — на соціальні гарантії, соціально-культурні потреби, народне господарство, управлін­ня, оборону тощо.

Слід зазначити, що показники, які характеризують фінан­сове забезпечення соціального розвитку, заслуговують на те, аби їх виділити в окрему групу. Зведений фінансовий показник видатків на соціальний розвиток має бути деталізований у показниках за джерелами фінансування, тобто за рахунок бюджету, коштів підприємницьких структур та інших джерел. Крім того, доцільно розраховувати показники витрат на душу населення в розрізі окремих видів — на освіту, соціальний за­хист, підготовку кадрів, охорону здоров'я.

Впровадження в практику управління економікою більшо­го переліку фінансових показників дасть можливість приймати обгрунтованіші рішення щодо підвищення ефективності виробництва, удосконалення його структури, здійснення структурної перебудови економіки, забезпечення соціального захис­ту населення тощо. Крім того, буде створено підґрунтя для вдосконалення нормативної бази планування і прогнозування, контролю за використанням фінансових ресурсів.

Фінансові норми умовно поділяють на чотири групи.

До першої належать норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої та виконавчої влади: ставки і мінімальний розмір заробітної плати, розмір стипендій, ставки податків, зборів і відрахувань.

До другої групи належать норми, що грунтуються на матеріальних потребах. Це норми витрат на харчування в дошкільних та інших закладах освіти й охорони здоров'я, норми витрат на медикаменти, освітлення, опалення тощо.

Третю групу складають норми, що визначаються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Це, зокрема, норми значної частини витрат бюджетних установ.

Четверту групу складають норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного та соціального розвитку. На сьогодні ця група найменш досліджена.

Одним з напрямів впливу держави на темпи суспільного відтворення є встановлення норм амортизаційних відрахувань, визначення методів нарахування амортизації, застосування прискореної амортизації з метою сприяння розвитку науково-технічного прогресу. При цьому особливого значення набуває наукове обґрунтування розмірів норм амортизації тому що, як їх значне збільшення, так і зменшення має негативні наслідки.

Звичайно, що серед всіх фінансових важелів особливе місце займають податки і збори з допомогою яких держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, а також впливає на підприємницьку діяльність, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції нагромадження і споживання, забезпечує раціональне використання обмежених природних ресурсів тощо.

Ліміти є певним обмеженням на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути у майбутньому. Основні методи формування фінансових резервів:

• бюджетний (створення у складі кожного бюджету резервного фонду);

• галузевий (створення резервів на рівні міністерств, галузей, відомств);

• госпрозрахунковий (формування резервів підприємств, організацій, установ);

• страховий (утворення фондів страхових організацій).

Фінансові стимули припускають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій.

До стимулів належать заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (в тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки), фінансування за рахунок державних коштів державних програм, структурної перебудови економіки, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів. Але в умовах недостатності централізованих фінансових ресурсів обсяг коштів, що направляються на задоволення вказаних потреб, обмежений.

Заохочувальні фонди утворені з прибутку підприємств створюють необхідні стимули для досягнення кращих результатів господарювання, тому що саме ці фонди є головним джерелом коштів для матеріального стимулювання працюючих, задоволення соціальних потреб та виробничого розвитку. Визначення пріоритетності тих чи інших напрямків використання чистого прибутку є виключно внутрішньою справою самих підприємств.

Спеціальні фінансові пільги також сприяють створенню сприятливих умов для окремих господарських суб'єктів і застосовуються переважно у вигляді повного або часткового звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, виключення певних сум з оподатковуваних доходів, надання права на проведення прискореної амортизації. Одночасно ринковий механізм передбачає створення для всіх підприємницьких структур рівних умов для діяльності, і тому перелік пільг в оподаткуванні не повинен бути значним.

У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання у виконанні взятих зобов'язань (договірних умов, сплати податків і зборів тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штраф і пеня.

Штраф - це міра матеріального впливу на винних у порушенні фінансового законодавства, угод або діючих правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі.

Пеня - застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.