В радіальних інтерфейсах використовуються індивідуальні для кожного пп лінії, по яких відбувається передача тільки між цим пп і центральним пристроєм (цп).

В магістральних інтерфейсах використовуються колективні лінії для всіх ПП (на основі розділення часу). Сигнал на будь - якій лінії стає доступним зразу всім пристроям, для організації обміну між центральними і периферичними пристроями останнє повинно містити схеми виділення адреса і комутації.

В ланцюгових інтерфейсах передача даних від ЦП до ПП також передує передача даних, однак цей адрес послідовно проходить через всі ПП, що значно сповільнює процедуру адресації.

Комбінований інтерфейс зазвичай має магістральну структуру для всіх ліній, крім ліній опитування, яка проходить через всі ПП послідовно. Цим досягається висока швидкодія при адресації і передачі даних, характерна для магістральних інтерфейсів, і висока швидкодія і простота керування при запиті, характерні для ланцюгових інтерфейсів.

Через інтерфейс введення-виведення доводиться передавати інформацію різного виду: дані, адреси, команди, інформацію про стан пристроїв.

Витрати часу, зв’язані з формуванням інформації в ПП і передача її в ОЗП (або навпаки), незалежно від виду ПП можна представити в вигляді суми двох інтервалів: перший визначає тривалість Т_підг циклу пересилки підготовленого кванта інформації між ПП і ОЗП. Для підготовки і перетворення інформації характерне використання електромеханічного принципу, а пересилка здійснюється електронним шляхом. Внаслідок цього цикл підготовки і перетворення інформації значно триваліше циклу пересилки. Саме ця особливість роботи ПП і лежить в основі організації поєднання операцій обробки введення- виведення.

З точки зору організації обміну між ПП і ОЗП важливий поділ ПП на синхронні і асинхронні. Для синхронних ПП цикл підготовки наступного кванта інформації починається безпосередньо після закінчення циклу підготовки попереднього. Таким чином, тривалість інтервалу між видачею послідовних квантів інформації постійна. В асинхронних ПП підготовка наступного кванта інформації розпочинається по завершенню циклу передачі попереднього, а тривалість інтервалу між видачею послідовних квантів інформації визначається тривалістю підготовки кванта інформації, тривалісті очікування обслуговування із боку КВВ і тривалістю передачі.

При суміщенні операцій обробки введення-виведення ПП здійснює підготовку інформації незалежно від роботи процесора, а зв’язок між ПП і ОЗП встановлюється тільки для передачі підготовленої інформації на час Т_прд. При програмній реалізації КВВ процесор повинен мати можливість перемикатися на виконання функціональний канал за сигналом про готовність ПП, при апаратній реалізації КВВ процесор повен мати можливість отримувати інформацію від каналу в ході виконання операції введення-виведення і про її завершення. Взаємодія каналу і процесора здійснюється за допомогою механізму переривання – процесу перемикання процесора з однієї програми на іншу по зовнішньому сигналу з збереженням інформації для наступного відновлення перерваної програми. Механізм переривань реалізується за допомогою спеціального регістра, в розряди якого в довільні моменти часу можуть бути встановлені одиниці від зовнішніх відносно процесора схем. При виконанні команди процесор виконує запит стану цього регістру і при наявності в ньому хоча б однієї “1” передає керування в наперед виділену комірку пам’яті для виконання програми обробки переривання. Обробка переривання полягає в запам’ятовуванні вмісту регістрів процесора в спеціально виділеній області пам’яті і завантаженню цих регістрів новою інформацією, необхідною для виконання другої програми.

Важливим для організації спільної роботи (паралельної) процесора і ПП являється також механізм призупинок – процес, що дозволяє КВВ передавати або отримувати інформацію із ОЗП без тривалої операції обробки переривань. Призупинки, або захоплення циклу ОЗП Т_озп виникають в тому випадку, якщо в ОЗП повинні почергово звертатися різні пристрої (наприклад, процесор і КВВ).

Припустимо, що КВВ встановив зв’язок між ПП і ОЗП і одночасно в процесорі виникла необхідність звертатись до ОЗП. Оскільки ОЗП зайнято, запит процесора в даний момент задоволений бути не може. Робота в процесорі призупиняється на час, необхідний для звільнення ОЗП. Максимальний час затримки складає Т_ОЗП, а середній час затримки – Т_ОЗП/2. Затримки, викликані призупинками, знижують ефективну продуктивність процесора, однак це зниження менше , ніж при перериваннях. Призупинки можуть бути реалізовані тільки при наявності автономних апаратних засобів звернення до ОЗП в кожному пристрої (процесорі й КВВ). В тому випадку, якщо звернення до ОЗП зі сторони КВВ продукується в момент, коли ОЗП зайнято процесором, канал отримує дозвіл на займання циклу пам’яті або по завершені поточної операції процесора, або при звільнені ОЗП.

Для скорочення числа переривань і призупинок в КВВ широко використовується буферизація. У простішому випадку буферизація досягається вже за рахунок того, що приймані з ПП байти інформації до передачі в ОЗП каналом об’єднуються в машинні слова. Наявність буферних регістрів зменшує ймовірність втрати інформації за рахунок збільшення допустимого часу очікування при звернені до ОЗП.

***