ББК 32.973.202

Рецензенти:

Клименюк М. М., д-р екон. наук, проф.

(Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка)

Рубан В. Я., д-р техн. наук, проф.

(Укр. ін-т наук.-техн. та екон. інформації)

Ревенко В. Л., д-р екон. наук, проф.

(Міжнар. наук.-навч. центр інформ. технологій та систем)

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-70 від 01.02.01

Ситник В. Ф. та ін.

С 41 Основи інформаційних систем: Навч. посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В. Ф. Ситник, Т. А. Писаревська, Н. В. Єрьоміна, О. С Краєва; За ред. В. Ф. Ситника. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с ISBN 966-574-241-8

Розглянуто питання розвитку і застосування інформаційних систем (ІС) в економіці та менеджменті, подано ретроспективний аналіз еволюції цих систем. Викладено теоретичні засади й технологічні засоби створення ІС, описано струк­туру таких систем і їх головні компоненти: інформаційне, технічне, програмне, організаційне, методичне забезпечення. Стисло описані основні види інформа­ційних систем: управлінські, корпоративні, експертні, СППР, банківські, фінан­сові, статистичні, виконавчі та ін.

Для студентів вузів усіх спеціальностей бакалаврського циклу напрямку «Економі­ка, підприємство, менеджмент», які вивчають дисципліни типу «Інформаційні системи в галузях», а також для спеціалістів відповідного профілю підприємств і організацій.

ББК 32.973.202

Навчальне видання

СИТНИК Віктор Федорович та ін.

Основи шформаційних систем Навчальний посібник

Редактор О. Зарембо

Художник обкладинки Т. Зябліцева

Технічний редактор Т. Піхота

Коректор /. Чижикова

Верстка О. Іваненко

Підписано до друку 25.05.01. Формат 60x84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Тип Тайме. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 24,41.

Умов, фарбовідб. 24,85. Обл.-вид. арк. 27,78. Наклад 6000 прим. Зам. № 20-1981

Видавництво КНЕУ

03680, М. Київ, просп. Перемоги, 54/1

Свідоцтво про реєстрацію № 235 від 07.11.2000

Тел. (044) 458-00-66, тел./факс (044) 446-64-58

E-mail: publish@kneu.kiev.ua

Віддруковано в друкарні МВС України

© В. Ф. Ситник та ін., 2001

ISBN 966-574-241-8 © КНЕУ, 2001

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Інформаційні системи та засоби вдосконалення управління народним господарством

1.1. Розвиток технічної та технологічної бази автоматизації управління народним господарством

1.2. Системи, системи управління, системний підхід в організа­ційному управлінні: основні терміни та визначення

1.3. Створення комп'ютерної технології управління народним господарством — органічна складова об'єктивного процесу інформатизації сучасного суспільства

Запитання для самоперевірки

Розділ 2. Характеристика інформаційних систем в управ­лінні народним господарством

2.1. Основні етапи розвитку інформаційних систем

2.2. Класифікація інформаційних систем

2.3. Структура інформаційних систем

2.4. Перспективні засоби і напрямки розвитку інформаційних систем

Запитання для самоперевірки

Розділ 3. Економічна інформація як об'єкт автоматизованої обробки

3.1. Поняття економічної інформації, її види та властивості

3.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

3.3. Оцінювання економічної інформації

3.4. Інформаційні процедури

Запитання для самоперевірки

Розділ 4. Засоби формалізованого описання економічної інформації

4.1. Характеристика засобів формалізованого описання еконо­мічної інформації

4.2. Методи класифікації економічної інформації

4.3. Методи кодування економічної інформації

4.4. Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації

4.5. Категорії класифікаторів, порядок їх розробки, упрова­дження та ведення

4.6. Штрихове кодування інформації

4.7. Моделювання елементів економічної інформації

Запитання для самоперевірки

Розділ 5. Організація поза машинної інформаційної бази

5.1. Поняття позамашинної інформаційної бази, склад робіт з її організації

5.2. Носії інформації, їхній склад та характеристика

5.3. Уніфікована система первинної документації, поняття, склад та вимоги

5.4. Вихідні документи. Розробка форм та вибір засобів виводу

Запитання для самоперевірки

Розділ 6. Організація машинної інформаційної бази

6.1. Поняття машинного інформаційного забезпечення

6.2. Передумови створення та основні переваги БД

6.3. Поняття і класифікація АБД

6.4. Склад АБД

6.5. Характеристика інфологічної та даталогічної моделі баз даних

6.6. Методи створення оптимальної моделі баз даних

6.7. Теорія нормалізації відношень

6.8. Побудова логічної моделі даних

6.9. Поняття сховищ даних та основи їх створення

6.9.1. Архітектура сховищ даних

6.9.2. Моделі сховищ даних

Запитання для самоперевірки

Розділ 7. Основи створення комп'ютерних технологій

7.1. Характеристика та класифікація технологічних операцій

7.2. Технологічні процеси автоматизованої обробки економічної інформації

7.3. Типові технологічні операції та їх виконання в інформацій­них системах обробки даних

Запитання для самоперевірки

Розділ 8. Режими роботи ЕОМ та їх особливості

8.1. Загальна характеристика режимів роботи ЕОМ

8.2. Організація пакетного режиму обробки інформації

8.3. Організація діалогового режиму обробки інформації

Запитання для самоперевірки

Розділ 9. Організаційно-методичні основи створення та функ­ціонування інформаційних систем

9.1. Стадії та етапи розробки

9.2. Організація робіт, спрямованих на створення та впрова­дження інформаційних систем

9.3. Документація на розробку інформаційних систем

Запитання для самоперевірки

Розділ 10. Інформаційні системи організаційного управління

10.1. Концепція розподільної обробки інформації в управлінсь­ких інформаційних системах

10.2. Характеристика і призначення інтегрованих інформаційних систем

10.3. Банківські інформаційні системи

10.3.1. Структура автоматизованої банківської системи

10.3.2. Функціональна структура АБС

10.3.3. Модульний підхід до структуризації АБС

10.3.4. Програмно-технічна платформа АБС

10.4. Інформаційні системи в фінансах

10.4.1. Автоматизована система фінансових розрахунків (АСФР)

10.4.2. АІС в податкових органах України

10.4.3. АІС в страхуванні

10.5. Інформаційні системи у статистиці

Запитання для самоперевірки

Розділ 11. Системи підтримки прийняття рішень

11.1. Розвиток і впровадження систем підтримки прийняття рішень

11.1.1. Сутність і загальна характеристика СППР

11.1.2. Сфери застосування та приклади використання СППР

11.2. Компоненти систем підтримки прийняття рішень

11.2.1. Інтерфейс користувач-система

11.2.2. База даних і система управління базою даних

11.2.3. Бази моделей і системи управління базами моделей

11.2.4. Управління поштою (повідомленнями) в СППР

11.3. Групові системи підтримки прийняття рішень

11.3.1. Групові рішення

11.3.2. Групове забезпечення

11.3.3. Визначення та призначення ГСППР

11.3.4. Підтримувальні засоби ГСППР

11.4. Виконавчі інформаційні системи

11.4.1. Визначення і призначення ВІС

11.4.2. Використання ВІС

11.4.3. Доступне програмне забезпечення ВІС

Запитання для самоперевірки

Розділ 12. Інтелектуальні інформаційні системи в економіці

12.1. Загальні аспекти розробки систем зі штучним інтелектом

12.2. Експертні системи та їх характеристика

12.3. Поняття знань та відмінності їх від даних

12.4. Модель продукції

Запитання для самоперевірки

Розділ 13. Інформаційно-пошукові системи в економіці

13.1. Поняття інформаційно-пошукової системи

13.2. Інформаційно-пошукова мова та її використання в АПС

13.3. Дескрипторна інформаційно-пошукова мова та принципи її побудови

13.4. Інформаційно-пошуковий тезаурус

13.5. Інформаційно-пошукові системи Internet

13.5.1. Подання інформаційних ресурсів у Internet

13.5.2. Механізми пошуку в Internet

13.5.3. Інформаційно-пошукова мова системи

13.5.4. Інтерфейс системи

13.5.5. Інструментальні засоби пошуку в Internet

13.5.6. Каталоги та пошукові системи Internet

Запитання для самоперевірки

Розділ 14. Корпоративні інформаційні системи

14.1. Загальна характеристика корпоративних інформаційних систем

14.2. Корпоративна інформаційна система R/3

14.3. Система управління бізнесом і фінансами Scala 5

14.4. Система управління ресурсами підприємства Oracle Application

14.5. Інформаційна система управління ресурсами підприємств Baan-IV

14.6. Комплексна система управління діяльністю підприємства ГАЛАКТИКА

Запитання для самоперевірки

Література

Вступ

Запроваджувана в Україні глибока економічна реформа поставила перед суспільством чимало важливих завдань, одним з яких є пошук нових форм і методів управління виробництвом та реалізацією товарів. За цих умов особливо­го значення набуває комплексний, системний підхід до розв'язування тієї чи іншої господарської проблеми. При розробці комплексної системи управління виробничо-господарською діяльністю доцільно використовувати досвід організації управління, нагромаджений як у на­шій країні, так і за її межами. У цьому плані особливий інтерес становлять нові інформаційні технології, що грунтуються на використанні обчислювальної техніки, розподільної (децентралізованої) обробки інформації та економіко-математичних методів.

Для створення систем розподільної обробки інфор­мації широко застосовуються міні- та мікроЕОМ. Ці машини порівняно дешеві та високонадійні. Вони прості в обслуговуванні та експлуатації, завдяки чому можуть бути наближені до місць використання інформації. Ор­ганізаційною передумовою розподільної її обробки є процес децентралізації управління народним господарс­твом, упровадження нових форм власності та самостій­ності об'єктів господарювання. Централізація управлін­ня, висока вартість та недоступність засобів обчислю­вальної техніки зумовили інформаційну централізацію — концентрацію інформаційних ресурсів та організацію гло­бальної обробки даних. Такий підхід не забезпечує гну­чкості управління, перешкоджає ефективному вирішен­ню економічних та адміністративних завдань в інте­рактивному режимі. У разі роботи в такому режимі людина має змогу впливати на обчислювальний процес обробки даних з урахуванням реальної обстановки та викликати відповідну реакцію системи.

Концепція розподільної обробки економічної інформації, що реа­лізована на базі сучасних персональних ЕОМ та локальних мереж ЕОМ, передбачає розвиток автоматизованих робочих місць (АРМ) планово-управлінського персоналу. Створені на базі персональних ЕОМ АРМ мають розвинену систему периферійного устаткування і налагоджений інтерфейс з локальними обчислювальними мережами та центральною ЕОМ. За допомогою АРМ фахівець має змогу авто­матично обробляти тексти, надсилати та приймати повідомлення, які зберігаються в пам'яті ЕОМ, брати участь у теленарадах, створюва­ти — особисті архіви документів на машинних носіях, а для вивчен­ня поводження системи — виконувати імітаційне моделювання та потрібні обчислення, дістаючи готові результати у вигляді таблиць або графіків.

Бази даних призначені для зберігання текстової, числової та фак­тографічної інформації і грунтуються на типових базах даних ПЕОМ. Набори пакетів для математичних розрахунків і моделювання, екс­пертні системи й бази знань використовуються в інформаційних сис­темах, щоб підтримати розв'язання формалізованих і неформалізованих задач. Оскільки згадані набори є одним із нових видів програм­них засобів нового призначення, вони найбільшою мірою забезпечують підвищення ефективності рішень та якості управління в цілому.

Поряд з традиційними автоматизованими системами управління в Україні почались широко впроваджуватися корпоративні інформа­ційні системи — інтегровані системи управління бізнес-процесами на підприємствах, які ґрунтуються на клієнт-серверній архітектурі і мають потужні можливості адаптації як до типу виробництва, так і до специфіки організаційного управління в межах окремого регіону чи країни.

Бурхливий розвиток в останні роки набули системи підтримки прийняття рішень (СППР) як особливий тип інформаційних систем нового покоління, призначення яких полягає в підтримці рішень ке­рівників різного рівня при вирішенні неструктурованих та слабко-структурованих проблем. Одним із різновидів СППР є виконавчі інформаційні системи (виконавчі системи керівництва) — комп'ю­теризовані системи, які призначені для забезпечення поточною і відповідною інформацією топ-менеджерів для підтримки вико­навчих рішень на базі використання мережних робочих станцій. У сучасних СППР широко використовуються нові засоби інформа­ційної технології — програмні агенти, сховища і вітрини даних, OLAP-системи тощо.

Експертна система акумулює професійні знання керівників і фа­хівців, використовуючи їх для формування бази знань, яка містить набір взаємопов'язаних правил. Перевага експертних систем — зда­тність збирати та впорядковувати дані, що відбивають найістотнішу інформацію з позицій розв'язування задач управління. Вони дають змогу проводити оперативний аналіз та видавати експертну оцінку ситуацій у даній предметній області.

Насамперед зауважимо, що нині ми є свідками глобального пере­творення всієї земної цивілізації — переходу від індустріального су­спільства до інформаційного.

Згідно з визначенням, поданим 1993 року Комісією Європейсько­го союзу, «інформаційне суспільство — це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та тех­нологій зв'язку».

Сьогодні інформаційний ресурс — організована сукупність до­кументованої інформації, відомостей, даних і знань, яка призначена для задоволення інформаційних потреб споживача — розглядається як одне з основних багатств кожної держави, стратегічний ресурс, цінність якого постійно зростає.

Політика владних органів нашої держави у сфері інформаційної індустрії втілилося в низці важливих документів, серед яких на­самперед слід назвати Закон України від 04.02.98 за № 74/98-ВР «Про Національну програму інформації» та Указ Президента від 14.07.2000 за № 887/2000 «Про вдосконалення інформаційно-аналі­тичного забезпечення Президента України та органів державної влади».

У Законі України «Про Національну програму інформатизації на­голошується, що головною метою цієї програми є» створення не­обхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчас­ною, достовірною та повною інформацією шляхом використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави».

Сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стрімко стають одним із найбільш прибуткових та швидко зростаючих сек­торів економіки. За оцінками аналітиків, частка зазначеного сектору економіки, скажімо, у внутрішньому валовому продукті країн, що входять до складу Європейського союзу, уже досягла 5 %. Компанії, які працюють у цьому сегменті ринку, створюють нові продукти та забезпечують надання нових видів послуг, створюють нові робочі місця ат сприяють формуванню конкурентного середовища.

Україна утвердила себе повноправним суб'єктом міжнародного співробітництва в галузі зв'язку та сфері розвитку інформаційних технологій. Сьогодні наша держава представлена в таких впливових міжнародних організаціях, як Міжнародний союз електрозв’язку, Європейська конференція Адміністрацій зв'язку, Європейський ін­ститут телекомунікаційних стандартів, Регіональна співдружність у галузі зв'язку. Підписано Меморандум взаєморозуміння між Гене­ральним директором з інформаційного суспільства Європейської комісії і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства.

Це дозволяє нашій країні брати активну участь у підготовці та реалізації міжнародних проектів, створює умови для входження до глобальних інформаційних систем, сприяє доступу фізичних і юри­дичних осіб до світових інформаційних ресурсів, а також є переду­мовою для культурного обміну між народами з використанням нові­тніх інформаційних технологій. Україна впевнено крокує до побу­дови інформаційного суспільства.

У пропонованому другому виданні (переробленому та доповне­ному) навчального посібника, підготовленого викладачами кафедри інформаційних систем в економіці Київського національного еконо­мічного університету, розглянуті питання створення і впровадження інформаційних систем нового покоління, які зорієнтовані на розпо­дільну обробку інформації на основі АРМ планово-управлінського персоналу, обчислювальних мереж, інформаційно-пошукові системи Інтернет, бази даних і бази знань, OLAP-системи, сховища даних і т.ін. Стисло описані основні види інформаційних систем: управлін­ські інформаційні системи (АСУП, ІАСУ), корпоративні ІС (R/3, Scala 5, Oracle Application, Baan-FV, Галактика), інтелектуальні (екс­пертні) ІС, спеціалізовані та групові системи підтримки прийняття рішень, виконавчі інформаційні системи, банківські інформаційні системи, автоматизована система фінансових розрахунків, автомати­зовані інформаційні системи у страховій справі та податкових ор­ганах, інформаційна система у статистиці.

Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ЗАСОБИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

УПРАВЛІННЯ НАРОДНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

1.1. РОЗВИТОК ТЕХНІЧНОЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ АВТОМАТИЗАЦІЇ

УПРАВЛІННЯ НАРОДНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

Засоби обчислювальної техніки створювалися й удосконалю­валися так само, як і всі інші прилади, машини та обладнання, що призначалися для автоматизації праці людини: коли поставала певна потреба, виникали й технічні можливості, що задовольняли її. На кожному з етапів розвитку науки та виробництва пропону­валися відповідні конструктивні вирішення й елементи. Скажімо, перші обчислювальні машини належали до механічних пристро­їв, згодом було створено електромеханічні та електронні, зміню­валися їх габаритні розміри й зовнішній вигляд. Проте з позицій користувача їх удосконалення мало, насамперед, спрямовуватися на підвищення рівня механізації та автоматизації виконання опе­рацій; створення нових засобів вводу та виводу даних; збільшен­ня обсягу пам'яті; розробку нових носіїв інформації і т. ін.

З розвитком засобів обчислювальної техніки змінювались і форми її застосування: від індивідуального на кожному робочому місці до централізованого — у спеціальних підрозділах і органі­заціях (обчислювальні центри), а далі — знову до індивідуально­го створенням автоматизованих робочих місць.

Найпростішими за конструкцією та використанням були ме­ханічні машини з ручним набором вхідних даних. Відомо, що од­на з перших таких машин, підсумовувальна машина Паскаля (1641 p.), була створена для виконання розрахунків, пов'язаних зі збором податків, тобто для обробки економічних даних. Проте з метою механізації окремих розрахунків ширше застосовувалися машини, здатні виконувати всі чотири арифметичні дії (клавішні обчислювальні машини). Це насамперед машини Лейбніца та Якобсона (1670 p.), а також арифмометри (Томаса —1818 р., Однера—1880 р.).

Згодом з'явилися підсумовувальні та інші машини із засобами виводу результатів обчислень на папір (паперова стрічка або закладені безпосередньо в машину бланки документів). Пізніше, з пере­ходом від механічних до електронних клавішних машин значно розширилися експлуатаційні можливості обчислювальних засобів.

Обчислювальні машини з ручним вводом первинних даних майже до кінця XIX ст. були практично єдиним засобом автома­тизації найбільш трудомістких і складних розрахунків. Це пер­ший етап застосування засобів обчислювальної техніки (ЗОТ), якому притаманні такі особливості: використання машин, здат­них виконувати лише окремі арифметичні операції; ручний ввід первинних даних, що набиралися безпосередньо на технічних за­собах за допомогою важелів, клавішів; можливість застосовувати машини безпосередньо на робочому місці користувача даних; можливість виконувати розрахунки без проведення спеціальних підготовчих робіт.

Значні зміни в розвитку застосування ЗОТ і організації оброб­ки даних сприяли появі машин з автоматичним вводом первин­них даних, що фіксувалися на перфокартках. Ці машини дістали назву перфораційних обчислювальних машин (ПОМ). Вони із самого моменту їх появи були призначені для обробки великих масивів даних: першу таку машину — табулятор — створив Г. Голлеріт для обробки даних перепису населення 1890 р. (США).

У табуляторі Голлеріта були реалізовані можливості підрахун­ку кількості значень однієї або кількох ознак (підрахунку оди­ниць) та певного групування перфокарток. Пізніше були створені й інші машини для обробки перфокарток. Вони удосконалювали­ся, а водночас розвивалися й принципи, закладені в перших ПОМ. Наприклад, Пауерс, Лангфорд, Буль та інші вчені розроби­ли сортувальні машини, контрольники.

З початку XX ст. ПОМ застосовувалися для механізації обліку на промислових підприємствах: з 1904 р. — у заводській бухгал­терії на сталеплавильному заводі в Пенсільванії (США), а через кілька років — у великих бухгалтеріях Німеччини. У нашій краї­ні вони вперше були застосовані на промислових підприємствах Харкова (1925 р.). За два роки аналогічні машини були встанов­лені в ЦСУ України та Наркоматі шляхів сполучення. А ще через три роки вони вже використовувались у системі Держбанку. Для експлуатації цих машин створювались машино-лічильні станції (МЛС). На перших МЛС застосовувалися машини Голлеріта та Пауерса. З 1935 р. було налагоджено виробництво вітчизняних ПОМ.

Використання ПОМ (другий етап застосування ЗОТ) мало такі особливості: машини працювали в певному комплекті, де кожна з них призначалася для виконання чітко визначеної роботи (операції або групи операцій) у загальному технологічному процесі об­робки даних; автоматизація вводу, упорядкування та виводу да­них; необхідність спеціального настроювання окремих машин комплекту, на яких оброблялися дані, зафіксовані на перфокарт­ках (розробка схем комутації"). Отже, потрібні були підготовчі роботи, що мали на меті створити технологічний процес обробки даних, пристосувати для цього форми документів, розробити спе­ціальні умовні позначення (коди) і т. ін.

На підприємствах України було освоєно виробництво всіх ос­новних видів ПОМ, зокрема й вузькоспеціалізованих машин-автоматів: позиційних підсумовуючих перфораторів, перфораторів-репродукторів, розшифрувальних та інших машин. Для вико­нання операцій множення та ділення створювалися різні приста­вки, множильні перфоратори. Застосування цих машин разом з іншими ПОМ дало змогу перейти до наступного етапу — ком­плексної механізації нормативних і обліково-планових робіт.

Комплексність розрахунків забезпечувалася застосуванням ма­сивів нормативно-довідкової інформації, що зберігаються на ма­шинних носіях і є масивами багаторазового використання, а та­кож інформаційним взаємозв'язком усіх розрахунків.

На цьому етапі застосування ЗОТ були створені передумови для механізації розрахунків зі складання конструкторських спе­цифікацій, визначення потреби в матеріальних, трудових та ін­ших ресурсах, що мають бути витрачені на виріб і виробничу програму, використання в обліку нормативно-довідкової та іншої інформації, зафіксованої на машинних носіях. Цей досвід був ко­рисний під час переходу до застосування якісно нових обчислю­вальних машин, які почали запроваджуватися протягом 50—60-х років нашого століття і дістали назву електронних обчислюваль­них машин (ЕОМ).

Зауважимо, що ці машини були призначені для виконання розрахунків за наявності невеликих обсягів вхідних і вихідних даних. Тому ЕОМ першого покоління за своїми можливостями були малопридатними для економічних розрахунків. Проте за­вдяки своїй швидкодії, доволі високій надійності та, особливо, наявності пам'яті, що давала змогу зберігати потрібні дані, здійс­нювати автоматичний ввід і т. ін., вони швидко привернули до себе увагу економістів і організаторів виробництва. Ці машини почали використовуватися для розв'язування деяких локальних економічних задач із застосуванням економіко-математичних ме­тодів, реалізація яких зводилася до виконання складних і трудо­містких розрахунків. Однією з найважливіших особливостей цих машин (саме вона сприяла їх широкому застосуванню для оброб­ки економічних даних) була наявність розвиненої системи пери­ферійних засобів вводу/виводу та засобів пам'яті. У них для вводу даних і програм застосовувалися перфокартки та перфострічки, а як зовнішні засоби пам'яті — блоки з магнітними стрічками.

З удосконаленням ЕОМ, засобів вводу та виводу інформації, розвитком засобів програмування почалося дедалі ширше розв'я­зування на них задач з комплексної механізації планово-облі­кових робіт із застосуванням масивів нормативної, довідкової та іншої інформації, що постійно зберігається на машинних носіях (у пам'яті системи). Завдяки доволі швидкому розвитку та вдос­коналенню ЕОМ незабаром розпочався наступний етап їх засто­сування в управлінні — етап створення інформаційних систем організаційного управління, які в нашій країні більш відомі під назвою автоматизованих систем управління (АСУ).

При створенні перших таких систем основна увага зосереджу­валася на постановці функціональних економічних задач і органі­зації їх розв'язування за допомогою ЕОМ. У перших АСУ прак­тично, ще не було впроваджено системного підходу та класи­фікаційної єдності щодо виокремлення підсистем і задач. Зокре­ма, у автоматизованих системах управління підприємствами та виробничими об'єднаннями (АСУП) серед належних їм підсис­тем, що формувалися, здебільшого, за функціональним принци­пом, були, скажімо, і такі, як «Нормативно-довідкове господарст­во», «Бухгалтерський облік». До недоліків слід віднести й те, що окремі підсистеми та задачі майже не були пов'язані між собою, пер­винна інформація передбачалась окремо для кожної задачі або їх невеликої групи. Останнє означало відсутність у кожній з таких сис­тем єдності стосовно формування відповідної інформаційної бази.

Зауважимо, що подальший розвиток автоматизованих систем відбувався з урахуванням досвіду розробки й застосування пер­ших АСУ. На його основі було повніше визначено та стабілізова­но склад підсистем і економічних задач. У цей період зросла кі­лькість технічних засобів збору, підготовки та відображення інформації, що дало змогу поліпшити організацію обміну даними між їх джерелами, користувачами та ЕОМ. Проте в організації інформаційного фонду систем, його формуванні й використанні найістотніших позитивних зрушень було досягнуто лише згодом, коли стали впроваджуватися ЕОМ Єдиної системи (ЄС ЕОМ) та інші машини із засобами пам'яті прямого доступу на магнітних дисках. Характерною особливістю цього періоду є перехід до створення й використання типових елементів систем, різних програмних засобів, які давали змогу автоматизувати розробку про­грам для формування інформаційних фондів і баз даних, розв'я­зування функціональних задач управління.

Проте аналіз тогочасного рівня функціонування АСУ показав, що в цілому автоматизуються рутинні роботи й традиційні роз­рахунки, переважає централізоване розв'язування задач. При цьому не змінюються організаційні структури і технологія вико­нання функцій управління. Значна частина користувачів, особли­во нижнього рівня управління, не має доступу до обчислюваль­них та інформаційних ресурсів, розміщених централізовано і вод­ночас автоматизована обробка даних на обчислювальних центрах не узгоджується з розподільною обробкою даних на місцях її ви­конання (дільницях, складах, цехах, відділах і т.ін.), що познача­ється на якості управління. Тому нарощування можливостей АСУ лише за рахунок використання досконаліших моделей ЕОМ для централізованої обробки даних уже не було ефективним.

Сучасний етап використання засобів обчислювальної техніки в управлінні економікою характеризується переходом від центра­лізованої до розподільної (персональної) обробки даних завдяки масовому використанню персональних ЕОМ (ПЕОМ), або персо­нальних комп'ютерів (ПК), і побудованих на їх основі обчислю­вальних мереж і систем. Особливістю ПК є їх доступність широ­кому загалу користувачів, універсальність використання при виконанні різних функцій управління, автономна експлуатація. Організація роботи з ПК зорієнтована на можливості й навички конкретного користувача при виконанні робіт безпосередньо на його робочому місці, на «дружнє» до користувача програмне за­безпечення, котрий не володіє знаннями з програмування.

Багатофункціональне застосування ПК забезпечується чис­ленними прикладними програмами та інтегрованими пакетами, які дають змогу задовольняти різні потреби користувачів: вико­нувати розрахунки в інтерактивному (діалоговому) та запитувальному режимах, обробляти тексти, вести екранний діалог, викону­вати табличні обчислення, працювати з файлами і базами даних під керуванням СУБД, виконувати роботу в локальних мережах ПК і ЕОМ і т. ін.

Найпоширенішим є індивідуальне використання ПК на робо­чих місцях користувачів для розв'язування локальних задач (у канцелярії, бухгалтерії, відділі збуту тощо), яке дає змогу реалі­зувати персональну технологію обробки даних. Водночас керу­вання виробничо-господарською діяльністю відбувається у про­цесі оперативної взаємодії різних служб і спеціалістів об'єкта керування. Наприклад, спільне використання засобів пам'яті, підімкнення кількох ЕОМ до загального центру (мініЕОМ), що ре­алізує функції колективної бази даних (БД). Використання спіль­ної бази даних виключає дублювання, забезпечує оперативну ви­бірку інформації і поєднує переваги індивідуальної роботи на ПК з ефективним залученням великих баз даних. Дедалі ширше впро­ваджується так звана клієнт-серверна архітектура побудови інфор­маційних систем, яка прийшла на зміну технології «файл-сервер», що була притаманна більш раннім інформаційним системам.

Файл-серверна технологія обробки інформації — це техноло­гія, згідно з якою база даних зберігається на спеціально виділе­ному для цих цілей комп'ютері, який називається сервером, уся обробка даних також виконується на сервері, а комп'ютер корис­тувача, який називається робочою станцією, застосовується як інтерфейсний засіб.

Більш прогресивною є технологія «клієнт—сервер». За цією технологією на сервері зберігається база даних, а всі прикладні функціональні задачі розв'язуються на робочій станції. Нині ві­домі й використовуються в інформаційних системах дві архітек­тури технології «клієнт—сервер»: дворівнева та трирівнева. Більш поширеною є дворівнева архітектура, згідно з якою вся обробка інформації виконується на робочій станції, а сервер використову­ється лише для зберігання та пошуку даних. Але така технологія з огляду на складну логіку прикладних програм висуває доволі високі вимоги до комп'ютерів клієнтського робочого місця. Щоб реалізувати складну прикладну логіку для робочих станцій, не­обхідно мати в розпорядженні вельми потужні машини. Таку си­туацію образно ототожнюють із появою «товстого» клієнта. Усу­нення цього недоліку досягається трирівневою архітектурою, коли виокремлюється проміжний між сервером та клієнтом рівень, на якому реалізується вся прикладна логіка. Цей рівень називають сервером прикладних програм. Отже, щодо архітектури така тех­нологія складається із сервера бази даних, сервера прикладних програм і робочої станції. Завдяки цьому усуваються елементи дублювання, пов'язані з реалізацією аналогічної логіки на різних робочих станціях, а також проблема «товстого» клієнта.

Зауважимо, що в разі трирівневої архітектури комп'ютер ко­ристувача застосовується як інтерфейсний засіб.

Широкі можливості сучасних персональних комп'ютерів (ПК) створили передумови для організації автоматизованих робочих місць (АРМ) працівників апарату управління. АРМ — це профе­сіонально-орієнтований комплекс технічних, інформаційних і програмних засобів, призначених для автоматизації функцій спеціалі­ста, що виконуються на його робочому місці. Основне призначення АРМ — забезпечити управлінський персонал новими засобами тех­ніки й технології управління. Насамперед ідеться про автоматизо­ване діалогове виконання основних функцій управління господар­ською діяльністю, діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до даних, нагромаджуваних у центральній базі даних АСУ або в розподільній базі даних мережі АРМ.

Організація АРМ змінює техніку та методологію виконання функцій управління. Виникли нові технічні операції, такі як ввід даних з клавіатури дисплея, робота з екраном відеотермінала як з документом, ведення екранного діалогу, використання нових форм подання даних — електронних картотек і таблиць, графіків і діаграм, багатовіконне подання даних. Засоби АРМ дають змогу автоматизувати розв'язування економічних задач, що формалі­зуються, і забезпечувати інформаційну підтримку важкоформалізовуваних економічних задач, результати яких застосовуються для прийняття рішень. З урахуванням професійних знань і прак­тичних навичок користувач може вибирати методику розв'язу­вання задач, маніпулювати даними для обчислень, аналізувати їх результати, здобуті за допомогою ПК, і приймати відповідне кон­кретній ситуації рішення.

Сучасному етапу використання засобів обчислювальної техні­ки притаманна така особливість: взаємодія людини і ЕОМ дає змогу створити нову інформаційну технологію управління, для якої характерна людино-машинна процедура прийняття рішень. При цьому змінюються методи професійної діяльності спеціаліс­тів, соціально-психологічні навантаження, ритм праці і в перспек­тиві створюються умови для зміни структури економічних служб та переходу до цільового принципу управління.

Еволюція засобів обчислювальної техніки, застосовуваних в управлінні економікою, спрямована на створення систем, які реа­лізують елементи штучного інтелекту (зокрема, користувацький інтерфейс звичною для людини мовою), а також бази знань і пра­вил здобуття вторинних знань.

З погляду користувача інформаційні системи нового поколін­ня мають відповідати таким принципам: простота використання, тобто користувачі не повинні бути професіоналами в галузі авто­матизованої обробки даних; моделювання функціональних мож­ливостей людини, наприклад прийняття рішень; автоматичний ви­бір відповідних запиту даних із машинних сховищ великого об­сягу; гнучкість конфігурації, яка забезпечує пристосування ЕОМ до виконання великого діапазону робіт; автоматизація програму­вання; висока надійність.