Тема: Сировинні і паливно-енергетичні ресурси виробництва.
-
Розкрити сутність, роль і місце паливно-енергетичного комплексу в народногосподарському комплексі Укрвїни.
-
Дати відповідь на наступні питання:
- Що таке паливо?
- В яких галузях паливо служить сировиною?
- В яких галузях використовується паливо?
- За якими ознаками класифікуть паливо?
- Властивості палива.
-
Після цього охарактеризувати найважливіші види палива.
-
Всі технологічні процеси в промисловості пов’язані з витратами або виділенням енергії, або з взаємним перетворенням одного виду енергії в інший.
-
Різні підприємства потребують різних видів енергії: Теплову, електричну, ядерну, сонячну, вітрову, світлову тощо.
-
Охарактеризувати види енергії. та вказати вади і переваги при використанні різних джерел.
-
Проаналізувати і окреслити перспективи розвитку енергетики в Україні.
-
Розкрити сутність поняття електромісткості. Що є показником електромісткості технологічного процесу? Привести приклади електромістких підприємств. На який економічний показник впливає енергомісткість?
-
Визначити основні шляхи раціонального використання енергії.
-
Проаналізувати перспективи розвитку енергетичної бази України.
Тема: Виробничий і технологічний процеси
-
Розкрити сутність поняття виробничого і технологічного процесів.
-
На рис. 1 пояснити, як співвідносяться види процесів та систем, що їх реалізують. Звернути увагу на те, що технологічний процес є частиною більш складного (виробничого) і, в свою чергу, складається з дрібних технологічних процесів. Технологічний процес має складну стркукуру. Його складовими є операції, які можна розглядати як окремий технололгічний процес, що поділяється на окремі складові. За операціями визначають трудомісткість технологічного процесу, потреби у виконавцях, інструментах, обладнанні тощо.
-
Виявити характерні ознаки, загальні закономірності, переваги та недоліки і шляхи удосконалення різних видів технологічних процесів.
Рис. 1 Співвідношення понять видів процесів та систем, що їх реалізують.
1. Організаційний прогрес як інструмент підвищення ефективності виробництва. Доказати це твердження.
Визначити особливості організаційного прогресу, які відрізняють його ві д науково-технічного прогресу.
«Організація виробництва» та «організація праці». Як співвідносяться ці поняття? Виокремити два напрямки організаційного прогресу – загальносистемний і внутрішньовиробничий.
2. Визначити і оцінити тенденції, прогресивні небажані зміни у формах організації виробництва та праці, функціонування окремих чи всієї сукупності елементів господарського механізму.
3. Ознайомитися з методикою визначення ефективності технічних нововведень. Визначити ефективність організаційних та інших нововведень.
Тема: Технологічні системи та закономірності їх розвитку.
1. Перш ніж перейти до вивчення технологічної системи необхідно ознайомитися із загальними уявленнями про систему як таку.
Система - це сукупність, яка створена (і упорядкована за певними правилами) з скінченої множини елементів. При цьому між елементами системи існують певні зв'язки. Можливі також системи, які мають ізольовані елементи (або групи елементів), котрі не мають зв'язків з іншими елементами системи.1
Елемент і система є відносними поняттями з точки зору І системного підходу, основним принципом якого є концепція цілісного, неможливість зводити складне до простого, цілого до частини, наявність у цільному об'єкті таких властивостей і якостей, котрі не можуть бути присутні в його частинах.
Системний підхід вимагає розглядати систему як частину надсистеми, з елементами якої вона пов'язана, а окремі елементи системи можна, в свою чергу, розглядати як підсистеми.
Будь-яка виготовлена система має певне призначення, яке може бути описано системою цілей. Ціль (мета) - це якийсь (можливо, уявний) стан справ, до здійснення якого прямують.
Система цілей - це множина цілей і співвідношення між ними. Часто підціль є засобом досягнення мети. Поведінка може бути визначена як множина послідовних у часі станів системи. Цілеспрямована поведінка системи називається
функцією (або телеологічною функцією). Поведінку ТС будемо називати функціонуванням.
Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову системи, тобто структура - це сукупність елементів і співвідношення (зв'язків) між ними.
Якщо Е= {е, е,...е } є множина елементів, a R= {r, r, …r} множина співвідношень (зв'язків), то структура Str = { E,R } є множина, яка складається з Е і R.
Один і той же об'єкт може бути визначений кількома системами. Наприклад, для верстата-автомата можна визначити систему головного руху, систему подачі, систему автоматичного керування, систему автоматичного завантаження заготовок, тощо.
Функціонування системи задається її структурою, яка повністю визначає спосіб функціонування. Відносно замкнута система з конкретною структурою функціонує однозначно. З іншого боку, функціонування не визначає структуру однозначно, тому що одна і та ж функція може бути реалізована різними структурами.
Оточення (навколишнє середовище ) системи теоретично включає все, що не входить в дану систему, але ми обмежимося тільки реальним довкіллям, а не повним, до якого входять: геосфера, атмосфера, біосфера (з людьми), техносфера, астросфера.
Вхід - це зовнішнє відношення навколишнього середовища до системи, тобто навколишнє середовище - система. Сукупність усіх входів складає узагальнений вхід, як вектор окремих дій, зв'язків (відносин) та (або) параметрів стану (операндів).
Вихід - це зовнішнє відношення системи до навколишнього середовища, тобто система - навколишнє середовище. Сукупність усіх виходів може бути зведена до узагальненого виходу (вектору виходу).
Входи і виходи системи включають усі види зв'язків з навколишнім середовищем: бажані і небажані (завади), зв'язки матеріального енергетичного та інформаційного характеру.
Вся система, її елементи і відносини володіють властивостями, які належать цій системі і відносно точно її визначають (розміри, маса, швидкість, форма, стабільність, технологічність, транспортабельність, а особливо здатність щось робити, тобто функціонувати). Властивістю є будь-яка суттєва ознака об'єкту. Для сукупної характеристики об'єкту, наприклад, при його оцінюванні, вибирають найбільш суттєві властивості. В цьому випадку мова йде про часткову, узагальнену та сукупну оцінку, узагальнені властивості або цінності.
Сукупність значень властивостей системи в зазначений момент часу називається станом системи, який за аналогією з якістю можна визначити вектором, що містить як компоненти окремі властивості.
Два стани системи можуть бути однаковими або різними. Різниця між станами називається різницею, яка виникає при переході системи від одного стану до іншого, Різниця може бути диференційованою (коли має місце безперевний перехід до наступного стану) або дискретною.
2. Пояснити кожний вид системи і привести приклади.
Згідно з різними критеріями можна встановити велику кількість систем, класифікуючи їх.
а) За місцем системи в ієрархії:
- надсистема, система, підсистема .
б) За зв'язками з оточенням:
- відкриті:
- закриті або замкнуті;
в) За зміною стану:
- динамічні;
- статичні;
г) За характером функціонування:
- детерміновані:
- стохастичні;
д) За типом елементів (в розумінні їх конкретності):
- конкретні;
- абстрактні;
е) За походженням системи:
- природні;
- виготовлені.
є) За характером залежності виходів:
- комбінаторні;
- секвентивні.
ж) За рівнем складності структури:
надзвичайно складні (наприклад, мозок, народне господарство);
- дуже складні (наприклад, завод-автомат);
- складні (наприклад, верстат-автомат);
- прості (наприклад, болтове з'єднання).
з) За видом елементів:
- системи типу "об'єкт" (елементами є речі, наприклад, двигун, машина, патрон);
- системи типу "процес" (елементами є операції, наприклад, виготовлення, фільтрація, перегонка, різання, шліфування).
3. Розкрити зміст характерних особливостей системи (наявність мети функціонування; наявність керування; визначеність структури; ієрархічність побудови системи; безперервна зміна стану компонентів системи без зміни структури системи)
Поряд з природніми процесами (старіння, ерозія тощо) людина організовує виготовлені процеси з метою здійснити необхідні або жадані для неї зміни, наприклад, для задоволення людських потреб.
Виготовлені процеси, в котрих ті чи інші властивості об'єкту дії (операнда) змінюються при участі людей і технічних засобів для досягнення бажаного стану операнда, називаються перетвореннями. Науками, які досліджують перетворення в якійсь певній галузі, є, наприклад, термодинаміка, технологія виробництва.
Термін "операнд" (Od) обраний як загальна назва речей, систем та станів, які віддані цілеспрямованому перетворенню, як наслідку певних впливів, заснованих на фізичних, хімічних та біологічних явищах і описаних деякою інструкцією-рецептом, алгоритмом, технологією. ії на операнд виконуються операторами і є виходами операторів.
Типовими видами процесів в технології є керування і регулювання. Керування - це процес в системі, завдяки якому, одна чи кілька вхідних величин діють бажаним чином на інші, які вважаються вихідними. Регулювання - це процес завдяки якому деякі змінні (регульовані) величини безперервно співставляються з еталонними (керованими), причому на регульовані величини здійснюється вплив з метою приведення відповідних відхилень до нуля.