
- •1.1. Сучасний рівень порушення екологічної рівноваги
- •1.2. Поняття екосистеми, навколишнього середовища, соціотехносфери
- •1.3. Біосфера і концепція ноосфери в.І. Вернадського
- •1.4. Види і масштаби забруднення навколишнього середовища
- •1.5. Глобальні наслідки забруднення довкілля
- •1.6. Парниковий ефект
- •2.1. Види і принципи екологічної політики. Теорія зовнішніх ефектів
- •2.2. Пріоритети екобезпеки. Екобезпека та екостратегія
- •2.3. Критерії екобезпеки
- •2.4. Зони екологічного лиха
- •2.5. Типи аварійних ситуацій
- •3.1. Природні ресурси та природні умови
- •3.2. Функції і показники економічної оцінки природних ресурсів та умов
- •3.3. Вартісні теорії оцінки природно-ресурсного потенціалу
- •3.4. Методи економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу
- •3.5. Особливості економічної оцінки окремих ресурсів
- •4.1. Методи визначення економічних збитків від забруднення навколишнього середовища
- •4.2. Основи плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища
- •4.3. Визначення розмірів платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин
- •4.4. Визначення розмірів платежів за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води та підземні горизонти
- •4.5. Визначення розмірів платежів за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- •Розділ 5. Соціально-економічна ефективність природоохоронних заходів
- •5.1. Економічний, екологічний і соціальний результати (ефекти) природоохоронної діяльності
- •5.2. Народногосподарський підхід в обґрунтуванні природоохоронних заходів
- •5.3. Визначення чистого економічного ефекту
- •5.4. Поняття загальної (абсолютної) економічної ефективності
- •5.5. Показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних витрат
- •5.6. Врахування фактора часу при визначенні економічної ефективності
- •5.7. Розрахунок економічного ефекту від скорочення захворюваності населення внаслідок запобігання забрудненню навколишнього середовища
- •5.8. Розрахунок ефективності економії мінеральної сировини
- •6.1. Предмет екологічного менеджменту
- •6.2. Основні принципи й елементи системи екологічного менеджменту (ems)
- •6.3. Стан екологічного менеджменту в Україні
- •6.4. Міжнародний підхід до екологічного менеджменту
- •7.1. Історичні корені і хронологія розвитку Поняття iso та emas
- •7.3. Перспективи розвитку екологічного менеджменту в Україні
- •Одержання економічної вигоди (прибутку)
- •8.1. Мета і завдання екологічного менеджменту як наукової дисципліни, її зв'язок з іншими дисциплінами
- •8.2. Системний підхід у дослідженні екологічного менеджменту
- •8.3. Поняття сталого розвитку. Критерії та принципи. Екологічна домінанта сталого розвитку
- •8.4. Концепція становлення екологічного менеджменту в Україні
- •9.1. Законодавчий моніторинг у сфері екологічного менеджменту
- •9.2. Адміністративно-нормативні інструменти екологічного менеджменту
- •10.1. Стандарти якості навколишнього середовища
- •10.2. Методи визначення екологічного ризику
- •10.3. Оцінка впливу на навколишнє середовище (овнс)
- •11.1. Екологічна оцінка намічуваної діяльності як інструмент екополітики
- •11.2. Принципи екологічної оцінки
- •11.3. Відмінність екологічної оцінки від інших методів екологічного регулювання. Екологічна оцінка і сталий розвиток
- •11.4. Ухвалення рішення за підсумками екологічної
- •11.5. Виконавці
- •11.6. Врахування результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень
- •11.7. Розгляд альтернатив
- •12.1. Мета і завдання екологічної експертизи
- •12.2. Об'єкти екологічної експертизи
- •12.3. Суб'єкти екологічної експертизи
- •12.4. Форми проведення екологічної експертизи
- •13.1. Теоретичні основи формування і розвитку екологічного аудиту
- •13.2. Методичні принципи екологічного аудиту
- •13.3. Досвід формування системи екологічного менеджменту й екологічного аудиту в Україні та
- •14.І. Основні поняття
- •14.2. Історія виникнення екологічного аудиту
- •14.3. Завдання і вигоди проведення екологічного аудиту
- •1) Замовники:
- •2) Виконавці:
- •14.5. Види екологічного аудиту
- •14,6. Умови проведення екологічного аудиту
- •15.1. Складання аудиторського висновку
- •15.2. Органи управління в сфері екологічного аудиту
- •15. 3. Сертифікація екоаудиторів
- •15.4. Права й обов'язки екоаудиторів і екоаудиторьских організацій
- •15.5. Екоаудит у сучасній економіці України
- •16.1. Умови екологічного страхування
- •16.2. Світовий досвід екологічного страхування
- •16.3. Поняття «забруднення» в екологічному страхуванні, класифікація збитків
- •16.4. Можливості проведення екологічного страхування в Україні
- •Корегуючи коефіцієнти
- •Варіанти 1-5 Нафтопереробний завод ( Одеса, Херсон, Кременчук, Лисичанськ, Надвірна)
- •Варіанти 26-30
- •II. Оцінка впливу на навколишнє середовище.
- •III. Обмеження, зменшення.
- •IV. Організація. Контроль.
- •II. Оцінка впливу на навколишнє середовище.
- •III. Вимоги до безпеки збереження.
- •2. Наявність і обгрунтування підприємством цілей, спрямованих на розвиток процесів безупинного з року в рік поліпшення досягнутих результатів екологічної діяльності там, де це реально можливо:
- •3. Використання підприємством програм і методів екологічного аудирування для оцінки досягнутих результатів і подальшого розвитку діяльності:
- •5. Екологічна відкритість підприємства:
- •7. Об'єднання завдань управління якістю продукції і послуг та
- •7. Стимулювання залучення персоналу в екологічну діяльність
- •8. Оцінка підприємством фактичного впливу на навколишнє середовище в порівнянні з запропонованим впливом:
- •9. Екологічна добродійність підприємства:
- •10. Екологічне інформування й навчання персоналу:
- •12. Формування і поширення екологічної програми підприємства:
- •15. Підтримка підприємством діяльності в сфері суспільного екологічного моніторингу і контролю:
- •15. Взаємодія з населенням, що проживає в зоні впливу підприємства:
- •16. Здійснення моніторингу стану навколишнього середовища в зоні впливу підприємства:
- •17. Підтримка екологічного порядку на промисловій площадці:
- •18. Використання підприємством додаткової попереджувальної інформації, екологічного маркірування і написів:
- •19. Використання підприємством паспортів безпеки речовини
- •20. Діяльність підприємства в сфері екологічної сертифікації:
- •21. Діяльність підприємства в сфері добровільного екологічного страхування:
- •22. Розвиток структури системи екологічного управління на підприємстві:
- •23. Діяльність підприємства в сфері екологічних наукових досліджень:
- •24. Екологічна діяльність підприємства, пов'язана з тарою й
- •25. Оцінка й аналіз витрат підприємства, пов'язаних з діяльністю в сфері охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів:
- •26. Використання підприємством планів і результатів екологічної діяльності в роботі з акціонерами та інвесторами:
- •27. Екологічне співробітництво з іншими підприємствами:
- •28. Оцінка непрямих ефектів впливу підприємства на навколишнє середовище:
- •29. Оцінка і прогноз впливу виробництва на здоров'я населення і персоналу:
- •31. Добровільне екологічне лідерство підприємства:
- •2. Базові нормативи плати в залежності від класу небезпечності забруднюючих речовин
- •3. Базові нормативи плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти
- •1. Мета і завдання екологічної освіти
- •3. Зміст та структура формальної і неформальної екологічної освіти
- •4. Дошкільна екологічна освіта
- •5. Загальна середня екологічна освіта
- •6. Вища екологічна освіта
- •7. Шслядипломна екологічна освіта
- •8. Неформальна екологічна освіта
- •9. Умови реалізації Концепції
- •10. Державне управління екологічною освітою та вихованням
11.3. Відмінність екологічної оцінки від інших методів екологічного регулювання. Екологічна оцінка і сталий розвиток
У низці країн (наприклад, у Словаччині і Великій Британії) введення екологічної оцінки зіштовхувалося з протидією проектувальників і містобудівників, які думали, що вони і без
усякої ЕО адекватно врахують екологічні фактори при розробці територіальних планів і проектів. В інших державах (наприклад, у Німеччині) екологічні міністерства вважали, що вони проводять необхідний аналіз потенційних впливів у ході ліцензування окремих аспектів намічуваної діяльності (наприклад, повітряних викидів), а отже, ніякі додаткові процедури
не потрібні.
Системи екологічного ліцензування намічуваної діяльності часто здійснювалися на відомчій основі й у такий спосіб не відповідали принципу комплексності аналізу екологічних впливів, на якому заснована ЕО. Окрім того, більшість систем ліцензування значною мірою покладається на технічні стандарти, які, по-перше, не завжди здатні регулювати непрямі і синергічні впливи і, по-друге, не обов'язково відбивають думку зацікавлених сторін. Комплексна і демократична ЕО дозволяє усунути зазначені недоліки.
Екологічна оцінка і сталий розвиток. Екологічна оцінка, що відповідає сформульованим вище принципам, може слугувати одним з основних інструментів сталого розвитку. Будучи не тільки превентивним інструментом екологічного регулювання, але також: і інструментом планування і проектування, вона допомагає формувати стратегічні рішення відповідно до економічних, соціальних до екологічних цілей стійкого розвитку.
Предметом екологічної оцінки є вплив намічуваної діяльності на навколишнє середовище. Під впливом тут розуміються ті зміни в навколишньому середовищі, що цілком чи частково є результатом намічуваної діяльності. Прогноз і розробка заходів для їхнього пом 'якшення є однією з основних складових процесу ЕО. Систематична, комплексна природа екологічної оцінки дозволяє виявляти ті впливи, що можуть неадекватно враховуватися стандартами, встановленими для окремих середовищ і джерел впливу, насамперед, непрямі і кумулятивні впливи. З іншого боку, для того щоб такий систематичний аналіз був
221
220
Екологічний менеджмент
можливий, а результати його могли застосовуватися на практиці, екологічна оцінка повинна бути сконцентрована на найбільш важливих, ключових впливах. Впливи в рамках екологічної оцінки розглядаються не тільки з огляду на їхню фізичну величину, але і з огляду їхньої значимості для суспільства в цілому, окремих соціальних груп і громадян.
Під навколишнім середовищем у контексті ЕО розуміються природні середовища, компоненти навколишнього середовища, ландшафт. Традиційно в ході ЕО розглядаються й історикд-__. культурні цінності. Однак практично завжди екологічна оцінка тією чи іншою мірою зачіпає медичні, соціальні і економічні наслідки намічуваної діяльності, пов'язані із впливом на навколишнє природне середовище. Так, погіршення якості навколишнього природного середовища може спричинити для місцевого населення погіршення здоров'я, наслідки соціального характеру (наприклад, погіршення якості життя внаслідок скорочення можливостей для рекреації), а також економічного характеру (наприклад, падіння цін на нерухомість). Розгляд таких наслідків у ході ЕО є практичною необхідністю незалежно від того, чи закріплені подібні вимоги законодавчо. Це пов'язано з тим, що екологічна оцінка розглядає впливи на навколишнє середовище через їхню значимість для суспільства в цілому, окремих громадян і груп, що у певній мірі обумовлена саме соціальними й економічними наслідками.
Тепер у більшості систем ЕО прийнятий «традиційний» підхід s систематична оцінка соціально-економічних наслідків (включаючи вплив на здоров'я) проводиться лише в тією мірою якою вона пов'язана із впливом на навколишнє природне середовище. При цьому низка соціально-економічних наслідків залишається за межами екологічної оцінки. Передбачається, однак, що всі ці фактори, разом із результатами екологічної оцінки, врахуються органом, що приймає рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності.
Предметом ЕО можуть бути не тільки окремі проекти, але ініціативи більш високого рівня — різні плани і програми,
222
РОЗДІЛ 11
галузеві схеми розвитку, проекти нормативних актів, що можуть мати значні екологічні наслідки.
Ініціатором ЕО може слугувати юридична чи фізична особа, відповідальна за планування (проектування) і здійснення намічуваної діяльності, свого роду «хазяїн» намічуваної діяльності. У ролі ініціатора можуть виступати як державні органи, так і приватні компанії.
У більшості систем ЕО ініціатор діяльності зазнає витрат, пов'язанних з проведенням основних елементів ЕО. Це є наслідком принципу «забруднювач платить», а також принципу «презумпції потенційної екологічної небезпеки намічуваної діяльності» (закріпленого, наприклад, у російському законодавстві), відповідно до якого тягар доказу екологічної безпеки намічуваної діяльності повинен бути покладений на його ініціатора. Це пов'язано також з тим, що екологічна оцінка, виконана в повному обсязі, може бути пов'язана зі значними витратами, що навряд чи доцільно покладати на бюджет держави.
У багатьох національних системах до числа найважливіших обов'язків ініціатора діяльності відноситься прогноз впливів намічуваної діяльності на навколишнє середовище, підготовка документа, що відбиває результати цього прогнозу (ОВНС), а також обговорення його з громадськістю.