Розділ 2. Навчальна програма курсу. Література

1. Зміст НавчальноГо курсу

Тема 1. Законодавча регламентація прав та свобод учасників кримінального процесу та їх гарантії.

Теоретичні питання. Предмет вивчення дисципліни, загальна характе­ристика його елементів. Суб'єкти захисту прав та свобод учасників кримінального процесу. Категорії “права” та “свободи”.

Система і основні поняття дисципліни. Загальна теорія захисту прав та свобод людини і громадянина, історичний аспект охорони прав та свобод людини в Україні.

Захист прав та свобод учасників кримінального процесу на сучасному етапі, його роль у розкритті, розслідуванні та попередженні злочинів, судовому розгляді кримінальних справ.

Поняття, класифікація, сутність кримінально-процесуальних гарантій захисту прав та свобод учасників кримінального процесу, роль прокурорського нагляду, судового, відомчого та громадського контролю у захисті прав та свобод осіб, що залучаються до сфери кримінального судочинства.

Тема 2. Захист прав та свобод учасників кримінального процесу в контексті міжнародних стандартів.

Теоретичні питання. Європейський суд з прав людини як незалежний орган забезпечення прав та свобод учасників кримінального процесу в Україні. Реалізація Європейським судом норм основних міжнародних документів, які регламентують захист прав та свобод людини і громадянина під час кримінального судочинства. Допустимість обмежень прав людини, закріплені в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також позначена в принципах Іоганнесбургських „Національна безпека, свобода самовираження і доступ до інформації”, принципах Сиракузських, що відносяться до положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 17 грудня 1979 року; Звод принципів захисту всіх осіб, які зазнають затримання чи ув’язнення в будь-якій формі, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 9 листопада 1988 року; Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання, прийнятої 10 грудня 1984 року; Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими, прийняті Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками від 30 серпня 1955 року; Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх, (“Пекінські правила”), прийняті Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1985 року; Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року; Базові принципи поводження з ув’язненими, прийняті Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 року; Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув’язненням (“Токійські правила”), прийняті Резолюцією Генеральної Асамблеї від 14 грудня 1990 року; Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених свободи, від 14 грудня 1990 року.

Рекомендація № R (80) 11 про утримання під вартою до суду; Рекомендація № R (87) 18 про спрощення процедур кримінального правосуддя; Резолюція (65) 11 про поміщення під варту та ін., прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи в країнах-учасницях.