5. Порядок планування й проведення ревізій та перевірок органами контрольно-ревізійної служби

В Україні основним державним органом, який здійснює на­ст упний контроль за використанням бюджетних коштів, є Держа­вна контрольно-ревізійна служба України (далі – ДКРС).

Основні завдання та функції контрольно-ревізійної служби закріплені в Законі України „Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, в Положенні про Головне контрольне-ревізійне управління в Україні, затвердженому Указом Президента України від 28.11.2000 року № 1265. Саме від ефективної роботи цього ор­гану залежить результативність виконання функцій контролю за використанням коштів бюджетів всіх рівнів. Організація прове­дення ревізій та перевірок до вересня 2005 року регламентувалася крім вищеназваних Законів „Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні”, затвердженою наказом ГоловКРУ № 121 від 03 жовтня 1997 року.

Відповідно до цієї інструкції державний контроль органами контрольно-ревізійної служби здійснювався у формі ревізій та пе­ревірок.

Планування контрольно-ревізійної роботи здійснюється на під­ставі Постанови Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 року № 955 „Про затвердження Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби” та Наказу ГоловКРУ України від 20 листопада 2001 року № 122 „Ме­тодичні рекомендації щодо планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби”.

Цей Порядок покликаний впорядкувати проведення ревізій та перевірок у міністерствах, інших центральних та місцевих ор­ганах виконавчої влади, інших бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях усіх форм власності, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів або інші державні кошти, викорис­товують позики чи кредити, гарантовані коштами бюджетів.

Планові ревізії та перевірки підприємств, установ та органі-іацій проводяться відповідно до:

1) Плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів Державної контрольно-ревізійної служби, який складаєть­ся на календарний рік. План готує ГоловКРУ і за погодженням з Мінфіном подає до 1 грудня поточного року на затвердження Ка­бінетові Міністрів України. План затверджується до 20 грудня по­точного року.

2) Планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, контро­льно-ревізійних управлінь та контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп), які складаються на півріччя та розробляються на підставі Плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів Державної контрольно-ревізійної служби у терміни, ви­значені ГоловКРУ.

До планів роботи органів державної контрольно-ревізійної слу­жби включаються також ревізії та перевірки, які відповідно до зако­нодавства проводяться за зверненнями правоохоронних органів.

Планові ревізії та перевірки на підприємствах, в установах та організаціях здійснюються не частіше одного разу на рік.

План основних напрямів контрольно-ревізійної роботи орга­нів державної контрольно-ревізійної служби (далі – План) склада­ється ГоловКРУ на календарний рік, погоджується з Міністром фінансів або Державним секретарем Міністерства фінансів Украї­ни та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок формування, погодження та затвердження Пла­ну основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів ДКРС представлений на рисунку 6.

Рисунок 6– Порядок формування, погодження та затвердження Плану ос­новних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів ДКРС

Погоджений проект Плану разом з додатками та пояснюва­льною запискою в термін до 1 грудня ГоловКРУ подає на затвер­дження до Кабінету Міністрів України.

Затверджений Урядом План є основою для формування ін­ших планів контрольно-ревізійної роботи органів ДКРС.

План контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ складається на півріччя.

До Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ включа­ються:

• ревізії (перевірки), визначені Планом основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів ДКРС;

• ревізії (перевірки), які будуть проведені на виконання доручень Президента та Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Міністра фінансів України, що були отримані після затвердження Плану;

• ревізії (перевірки), які відповідно до законодавства будуть проведені за зверненнями правоохоронних органів, що надійшли після затвердження Плану;

• ревізії (перевірки) бюджетних установ та господарюючих суб'єктів, підконтрольних органам ДКРС, які планується провести за ініціативою управлінь ГоловКРУ;

• питання організаційної, правової, методологічної, кадрової та фінансової роботи ГоловКРУ.

План контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ формується Управлінням організаційної роботи, погоджується з галузевими управліннями ГоловКРУ, затверджується наказом Голови Голо­вКРУ та направляється КРУ в регіонах відповідно до 31 грудня і 20 червня кожного року.

Формування та затвердження планів контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійними управліннями та відділами (табл. 2).

Плани контрольно-ревізійної роботи КРУ в регіонах склада­ються ними на півріччя і затверджуються Головою або першим заступником Голови ГоловКРУ.

Плани контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійних відділів складаються ними на півріччя і затверджуються началь­ником КРУ в регіоні.

Внесення змін до планів проводиться в порядку їх затвер­дження. Про зміни в планах інформуються зацікавлені контролю­ючі органи.

План основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів ДКРС включає перелік основних напрямів (тем) ревізій (пере­вірок), ревізій (перевірок) окремих галузей чи регіонів та окремих великих підприємств.

Плани контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, управління­ми та відділами складаються за єдиною схемою на паперових та електронних носіях в програмному середовищі Ехсеї. Форма пла­нів доводиться ГоловКРУ.

Таблиця 2

Строки формування та затвердження Планів контрольно-ревізійної роботи управліннями та відділами контрольно-ревізійної служби

Контрольно- ревізійний підрозділ	Перше півріччя		Друге півріччя
	Формування Плану	Затвердження Плану	Формування Плану	Затвердження Плану
Контрольно-ревізійне управління	5 січня	15 січня	1 липня	10 липня
Контрольно-ревізійний відділ	20 січня	25 січня	20 липня	25 липня

Порядок проведення ревізій і перевірок органами Державної контрольно-ревізійної служби України до недавнього часу визна­чався „Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок ор­ганами державної контрольно-ревізійної служби в Україні”, за­твердженою наказом ГоловКРУ від 3 жовтня 1997 року № 121 із змінами та доповненнями, внесеними згідно з Наказами ГоловК­РУ №88 від 04 жовтня 1999 року, № 95 від 29 листопада 2000 ро­ку, № 172 від 23 серпня 2002 року.

Розглянемо основні положення цього документу, згідно з яким ревізії і перевірки здійснюються з метою:

• забезпечити виявлення і блокування діяльності, що загрожує економічній безпеці держави, провокує платіжну кризу, спрямована на організацію забороненого державою виробництва товарів і надання послуг, несе в собі значні соціальні загрози;

• сприяти зміцненню державної фінансової дисципліни, поліпшенню фінансового стану підприємств, установ та організацій, збереженню державного і комунального майна, попередженню зловживань, поповненню доходів бюджету.

До підконтрольних органам контрольно-ревізійної служби об'єктів належать: підприємства, установи, організації -центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України), інші бюджетні установи й ор­ганізації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об'єднання незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої на­лежності та підпорядкованості, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші державні кошти (в тому числі державних валютних фондів) та/або кошти, що залишаються у розпорядженні суб'єктів господарювання в зв'язку з на­даними пільгами за платежами до бюджетів.

Основними завданнями ревізій (перевірок) виконання бю­джетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міст обласного підпорядкування, районів і районів у містах є:

- перевірка дотримання вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів щодо виконання бюджетів усіх рівнів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства України;

- ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, використання коштів загального і спеціального фондів, валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених чинним законодавством.

- ревізія правильності витрачання коштів на утримання фінансових органів і органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Ревізії і перевірки підприємств, установ та організацій прово­дяться на основі піврічних планів контрольно-ревізійної роботи Го-ловКРУ, планів контрольно-ревізійних управлінь та відділів. Термін ревізії (перевірки), як правило – не більше 30 робочих днів.

Ревізії і перевірки, не передбачені планами роботи, прово­дяться за дорученнями Президента України чи Кабінету Міністрів України у терміни, зазначені в дорученні, або за зверненнями ор­ганів державної влади та місцевого самоврядування чи громадян у терміни, які визначаються з урахуванням планів контрольно-ревізійної роботи.

При плануванні та проведенні ревізій і перевірок працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані забезпечува­ти дотримання службової і комерційної таємниць. Перелік конфіденційної інформації, що є власністю держави, затверджено нака­зом ГоловКРУ України від 25.02.2002 року № 57.

Ревізії виконання бюджету та стану роботи фінансових орга­нів і територіальних органів Державного казначейства проводять­ся комплексно ГоловКРУ України, як правило, разом з Міністерс­твом фінансів України, Головним управлінням Державного казна­чейства України за узгодженим між ними планом.

Ревізія податкових та інших надходжень від населення про­водиться податковими органами, як правило, одночасно з ревізією збереження коштів і матеріальних цінностей.

Етапи контрольно-ревізійного процесу перевірки виконання бюджету подані в таблиці 3.

Таблиця 3

Етапи контрольно-ревізійного процесу

Етапи контрольно-ревізійного процесу	Склад робіт
1. Підготовча ро- бота	- вивчення нормативно-правової бази; - збір інформації у відповідних фінансових органах, органах Державного казначейства, в установах банків щодо діяльності об'єкту ревізії; - розробка та затвердження програми ревізії, в якій визначаються період ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу; - складання на основі затвердженої програми плану ревізії з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання; - повідомлення керівництва об'єкта перевірки про намір здійснення контрольних заходів
2. Організація та проведення ревізії на місці	- знайомство керівника з особливостями роботи об'єкта контролю, умовами проведення ревізії, станом справ щодо збереження готівки і матеріальних цінностей; - ревізія каси, інвентаризація матеріальних цінностей; - проведення документальної та фактичної ревізії; - реєстрація виявлених недоліків та порушень; - складання проміжних актів за результатами ревізії каси, товарно-матеріальних цінностей та у разі виявлених порушень
3. Систематизація та оформлення результатів ревізії	- систематизація матеріалів ревізії; - вивчення керівником матеріалів ревізії, перевірка повноти виконаних завдань відповідно до програми та плану; - оформлення наслідків ревізії загальним актом ревізії; (складання довідки за результатами перевірки, при наявності порушень - акта); - прийняття заперечень від службових осіб ревізованого об'єкта; - підписання акта керівником ревізійної групи та службовими особами об'єкта перевірки; - реєс грація акта в контрольно-ревізійному підрозділі
4. Реалізація ма- теріалів ревізії та контроль за вико- нанням рішень	- надання усних рекомендацій (ще до закінчення ревізії) керівництву ревізованого об'єкта невідкладно вжити заходів щодо відшкодування збитків та запобігання їм надалі; - надання керівництву перевіреного об'єкта (у разі не забезпечення повного усунення порушень) вимоги щодо усунення виявлених порушень та притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності; - проведення повторної ревізії та остаточний висновок щодо можливості прийняття матеріалів ревізій (перевірок) - обговорення у разі потреби матеріалів ревізій в колективах перевірених об'єктів, оприлюднення через засоби масової інформації; - вживання термінових заходів до осіб, які винні у зловживаннях, надання матеріалів правоохоронним органам для відповідного реагування

При здійсненні перевірки виконання бюджету та стану ро­боти фінансових органів і територіальних органів Державного ка­значейства органи контрольно-ревізійної служби перевіряють:

1. виконання чинних законодавчо-нормативних актів щодо бюджету, фінансів і контролю;

2. наявність і правильність розрахунків та обгрунтувань доходів і видатків бюджету;

3. дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і інших платежів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, правильність визначення обсягів міжбюджетних трансфертів;

1. стан роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад щодо забезпечення виконання відповідних місцевих бюджетів, а також місцевих фінансових органів у здійсненні загальної організації та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

4. правильність утворення і використання резервного фонду місцевих бюджетів;

5. розміри дотацій і субвенцій місцевим бюджетам з Державного бюджету України, правильність їх розрахунків і обгрунтувань, обсяги фактично отриманих за відповідний період, та їх цільове витрачання;

6. врахованість усіх видів доходів у складі бюджету та кошторисів установ, дотримання порядку передачі коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету;

7. стан виконання місцевих бюджетів за доходами та видатками; причини невиконання доходної частини відповідного бюджету за окремими джерелами доходів;

8. дотримання фінансовими органами і органами Державного казначейства діючого порядку фінансування установ і організацій;

10. дотримання порядку внесення змін до місцевих бюджетів, ефективність використання додатково отриманих у бюджет доходів;

11. наявність випадків спрямування нібито тимчасово вільних коштів бюджету на депозитні рахунки в банках;

12. здійснення та використання Верховною Радою Автономної Республіки Крим та міськими радами внутрішніх запозичень та одержання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад короткотермінових позичок у фінансово-кредитних установах;

13. як фінансові органи і органи Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя здійснювали контроль за витрачанням бюджетних коштів установами, підприємствами і організаціями, в межах наданих їм повноважень;

14. скоординованість роботи фінансових органів і органів Державного казначейства з іншими контролюючими органами, вжиття заходів за результатами перевірок, зокрема, запобігання незаконному витрачанню коштів та відшкодуванню виявлених пе­ревірками незаконних витрат і збитків.

15. розробку заходів фінансовими органами і органами Державного казначейства по забезпеченню виконання розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю, державних цільових програм з цих питань;

15. правильність витрачання коштів на утримання фінансових, казначейських органів, місцевих державних адміністрацій і апаратів рад відповідного рівня.

Результати контрольно-ревізійної роботи оформлюють­ся актом ревізії, який:

• по-перше, повинен бути об'єктивним, опис виявлених фактів — ясним та вичерпаним;

• по-друге, не містити висновків та пропозицій, не підтверджених документами;

• по-третє, не давати правову та/або морально-етичну оцінку дій посадових і матеріально-відповідальних осіб об'єкту контролю;

• по-четверте, вказувати, які саме господарські і фінансові операції та документи перевірені, за який період і яким способом (вибірковим, суцільним).

В акті ревізії (довідці перевірки) вказуються:

• загальні дані про виконання бюджету, кошторису витрат бюджетної установи, окремих основних виробничих і фінансових показників господарюючого суб'єкта;

• виявлені факти порушень законів України та нормативних актів;

• факти неправильних розрахунків з бюджетом, незаконного, неефективного і не за цільовим призначенням витрачання готівки і матеріальних цінностей та інші порушення фінансової дисципліни;

• факти порушень ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

• виявлені факти безгосподарності; недостач, безпідставного списання й привласнень готівки, цінних паперів, товарноматеріальних цінностей, інших зловживань, нерегламентованого державою виробництва товарів і надання послуг;

• розміри виявлених шкоди та збитків, причини їх виникнення, посади, прізвища та ініціали осіб, які їх допустили.

Про виявлені порушення законів України та нормативно-правових актів подається інформація:

• ГоловКРУ – Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

• контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі – ГоловКРУ, обласним, районним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям; а також за дорученням ГоловКРУ – міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

• контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районах у містах – контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідним місцевим державним адміністраціям.

Рішенням Державного комітету України з питань регулятор­ної політики та підприємництва № 12 від 25 липня 2005 року дію Наказу ГоловКРУ від 03 жовтня 1997 року № 121 „Про затвер­дження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні” з 26 вере­сня 2005 року було призупинено для врегулювання положень но­рмативно-законодавчих актів щодо контрольної діяльності органів контрольно-ревізійної служби.

У січні 2005 року Законом України від 12 січня 2005 року № 2322-ІУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження ме­ханізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності осо­би, правову допомогу, захист)” було прийнято суттєві зміни до ста­тей 8, 10, 11, 13, 14 Закону України”Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Зазначені статті визначають основні фу­нкції Головного контрольно-ревізійного управління України, права державної контрольно-ревізійної служби, а також порядок проведен­ня ревізій та перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби.

Організація проведення перевірок та ревізій регламентувала­ся виключно Законом України „Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Інструкцією № 121. Однак положення основного законодавчого акта, на підставі якого було роз­роблено Інструкцію, у січні 2005 року зазнали суттєвих змін:

1. ГоловКРУ України надається право тільки за рішенням суду призупиняти видаткові операції за рахунками у банках та інших фінансових установах.

2. Встановлено нові строки та порядок проведення планової та позапланової виїзної ревізії або перевірки.

3. Визначено новий порядок вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів – тільки за рішенням суду.

Таким чином, положення Наказу № 121 та Інструкції повніс­тю не відповідають новим положенням Закону України „Про дер­жавну контрольно-ревізійну службу в Україні” щодо проведення ревізій та перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби і потребує приведення у відповідність з цим Законом.

Відповідно до стаїті 2 Закону України про Державну контрольно-ревізійну службу з останніми змінами від 15 грудня 2005 року державний фінансовий контроль реалізується Державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Кабінет Міністрів України встановлює порядок проведення органами контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фі­нансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання держа­вних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, пра­вильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінан­сової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у до­кументальній і фактичній перевірці певного комплексу або окре­мих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка ви­кладаються у звіті.

Результати ревізії викладаються в акті.

Органи контрольно-ревізійної служби мають право:.

• у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти одержані підконтрольними установами з порушенням чинного законодавства;

• накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення на службових осіб підконтрольних установ;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтро­льною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, станом на 1 січня 2006 року Закон України „Про Дер­жавну контрольно-ревізійну службу в Україні” є єдиним докумен­том, що регламентує проведення ревізій органами контрольно-ревізійної служби.

Цим Законом визначено поняття планової та позапланової ревізії.

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтро­льних установах, яка передбачена у плані роботи органу держав­ної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнахо­дженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єк­та права власності, стосовно якого проводиться така планова виїз­на ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться:

• за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ не частіше одного разу на календарний рік;

• за умов попередження підконтрольної установи про строки проведення ревізії за десять днів до початку ревізії;

• одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль;

• тривалістю не більше 30 робочих днів.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не

передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) при надання скарги підконтрольною установою щодо по­рушень законодавства перевіряючими особами;

2. у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, що здійснює контроль;

3. у разі проведення реорганізації (ліквідації) підконтрольної установи;

4. за дорученням Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України;

5) за ініціативою вищих органів Державної контрольно-ревізійної служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Позапланова виїзна ревізія:

• може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду;

• не може проводитися частіше одного разу на квартал тривалістю не більше 15 робочих днів.

За рішенням суду термін ревізії може бути подовжено:

• планової- на 15 робочих днів;

• позапланової - на 5 робочих днів.

Ці обмеження не поширюються на ревізії, що проводяться за зверненням підконтрольної установи, або після порушення кримі-надьної справи проти посадових осіб підконтрольних установ.

Органи контрольно-ревізійної служби здійснюють аудит ефективності виконання бюджетних програм, порядок прове­дення якого регламентовано постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 10 серпня 2004 року №1017 „Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби ау­диту ефективності виконання бюджетних програм”.

Основні завданнями аудиту ефективності виконання програм та шляхи проведення наведені на рисунку 7.

Висновки щодо ефективності виконання бюджетних програм здійснюються за результативними показниками, визначеними в паспорті бюджетної програми.

Аудиторський звіт надається:

головному розпоряднику бюджетних коштів та/або відповідальному виконавцю бюджетної програми; Верховній Раді України; Адміністрації Президента України; Кабінету Міністрів України; Міністерству фінансів; відповідним органам державної влади, які причетні до ви­конання бюджетних програм; зацікавленим науковцям, закладам освіти, підприємствам, установам та організаціям.

Головний розпорядник бюджетних коштів та/або відповіда­льний виконавець бюджетної програми щокварталу інформує ор­ган державної контрольно-ревізійної служби про стан реалізації пропозицій, наведених в аудиторському звіті.

Рисунок 7- Завдання аудиту ефективності виконання програм

Під час проведення контрольних заходів органи контрольно-ревізійної служби здійснюють оцінку ефективності внутріш­нього фінансового контролю суб'єкта господарювання. Критерії оцінки стану внутрішнього фінансового контролю визначені в Стандарті 6, затвердженому наказом ГоловКРУ № 168 від 09 сер­пня 2002 року.

Основними критеріями оцінки внутрішнього фінансового контролю є:

• наявність контрольного підрозділу в структурі суб'єкта господарювання та внутрішніх нормативних документів;

• дієвість контролю та визначення резервів для підвищення ефективності процесів діяльності;

• надання практичних рекомендацій щодо вдосконалення досліджених процесів;

• стан практичного впровадження результатів внутрішнього фінансового контролю.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1777 здійснюють аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ.

Аудит фінансової та господарської діяльності бюджет­ної установи (далі — фінансово-господарський аудит) — це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності.

Звіт про результати фінансово-господарського аудиту роз­порядники бюджетних коштів подають разом з річною звітністю про виконання своїх кошторисів головному розпоряднику, а в разі його відсутності - територіальному фінансовому органу, а також відповідним органам Державного казначейства.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби не плану­ють проведення ревізій та перевірок у бюджетних установах, де проводиться фінансово-господарський аудит, основним завданням якого є сприяння:

• правильності ведення бухгалтерського обліку;

• законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна;

- складанні достовірної фінансової звітності;

- організації дієвого внутрішнього фінансового контролю (зокрема якості його організації).

Згідно з частиною 2 статті Бюджетного кодексу України саме керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефектив­ної системи внутрішнього фінансового контролю за фінансовою та господарською діяльністю.

Фінансово-господарський аудит здійснюється шляхом про­ведення на протязі року моніторингу фінансової звітності бюдже­тної установи, у тому числі з використанням баз даних Державно­го казначейства та/або перевірки.

Результати моніторингу фінансової звітності при виявленні недоліків та/або ознак порушень оформляються довідкою, а пере­вірка - довідкою або актом. На кожному етапі аудиту керівникам бюджетної установи надаються роз'яснення та пропозиції щодо усунення виявлених недоліків та порушень.