2.2. Підбір та опрацювання джерел та літератури

Після визначення і узгодження з науковим керівником теми роботи наступним етапом діяльності аспіранта чи здобувача є підбір і опрацювання літературних та іншого роду джерел, в яких розкривається проблематика та особливості обраної теми. Багато в чому тут допоможуть поради і рекомендації наукового керівника, що зорієнтує студента в напрямку наукового пошуку, порадить базові фундаментальні праці, які стануть основними в роботі, допоможе зорієнтуватись з додатковою літературою та першоджерелами. Орієнтовно на опрацювання необхідної для написання дослідницької роботи літератури і джерел необхідно виділити приблизно третину часу, запланованого на роботу над дослідженням. Разом з тим – це самостійний творчий пошук молодого науковця (студента), який визначається рівнем його теоретичної підготовки, володінням основними навичкам прочитання та опрацювання наукового тексту, вмінням опрацьовувати, класифікувати, аналізувати і співставляти отриману інформацію та робити власні висновки. Універсальних, ефективних для всіх схем і методик такої роботи не існує, вона, як і будь-яка творча, креативна діяльність, дуже суб’єктивна. Разом з тим можна зазначити основні, типові помилки, яких припускаються студенти при роботі з літературою і дати декілька порад і рекомендації щодо їх недопущення.

Найбільш поширеною помилкою є суб’єктивна впевненість автора роботи в тому, що велика кількість прочитаної літератури забезпечить належну якість написання тексту. І, навпаки, переконаність, що для того, щоб гарно написати наукову роботу, достатньо двох-трьох підручників. Це дві сторони одного дзеркала – кількість набутих знань чи інформації, поза їх аналізом і синтезом, логічним викладом в тексті є абсолютно непотрібною та неефективною (т.з. “шлях мурахи” Ф. Бекона), а обмеження власного наукового пошуку прочитанням та “творчим викладом” підручника гарантує низьку якість та продуктивність роботи. Також існує абсолютна хибна впевненість в необхідності опрацювання передусім наукових робіт викладачів кафедри чи наукового керівника. Ще однією з “популярних” в середовищі студентів помилок є робота лише з літературою вузькоспеціалізованого змісту (особливо при написанні робіт, які мають вихід в сферу природничо-наукової проблематики) поза предметними та загальнометодологічними джерелами. Зазначені хиби і помилки дуже часто негативно впливають не лише на сам процес написання реферату, а й на загальну оцінку по ньому, що, в такому випадку, як правило, є низькою, тому на них варто звернути особливу увагу.

На початку роботи з літературою треба визначити приорітети – опрацювати все, навіть за великого бажання, неможливо. Основну увагу треба звернути на ґрунтовні, фундаментальні дослідження, що стануть базою для подальшої роботи, а потім вже, по мірі накопичення наукового матеріалу залучати до поля опрацювання додаткові джерела, в яких висвітлюються ті чи інші аспекти проблемного поля тематики дослідження.

На першому етапі роботи з літературою необхідно застосовувати аналітичне “щільне” читання (окремих розділів, глав, параграфів) з обов’язковим їх конспектуванням, на наступних – вибіркове, узагальнююче з коротким конспектом основних позицій, положень та прикладів. Доцільно, по мірі “входження” в тему роботи виписувати на окремі аркуші власні думки та ідеї, що з’являються після прочитаного (це допоможе синтезувати матеріал в процесі написання самого тексту роботи).

В процесі опрацювання джерел потрібно вести своєрідну “картотеку”, в якій фіксуються вихідні дані опрацьованої літератури (по можливості, з коротким викладом змістовних положень тої чи іншої книги) і література, запланована для подальшої роботи з нею. Слідування такому порядку формує необхідну наукову дисципліну, етику наукової діяльності і дозволяє автору в майбутньому уникнути можливих доопрацювань чи перероблень тексту. Разом з тим, це значно полегшує потім формування переліку використаної літератури, дозволяє уникати новому пошуку вже опрацьованих джерел для з’ясування їх вихідних даних.

Особливу увагу треба приділити виписуванню важливих цитат, якими потім можна проілюструвати роботу чи обґрунтувати, підтвердити свою позицію. Як свідчить практика, чіткість і акуратність в роботі з цитатами та посиланнями дозволить в майбутньому уникнути певних проблем в їх опрацюванні і систематизації. Для кожної з цитат на окремому аркуші треба фіксувати вихідні дані джерела, звідки її взято – назву книги, прізвище автора, місто видання, рік і назву видавництва, і, головне – конкретну сторінку в книзі. В науковій роботі посилання на джерела здійснюються не способом підстрочних сносок в кінці сторінки, а за алфавітно-нумераційним порядком (вказується порядковий номер джерела в списку літератури, на яке посилається автор та конкретна сторінка, звідки взята цитата).

Разом з тим, принципово важливим є не “перевантажувати” текст дослідження цитатами та посиланнями. На жаль, в деяких студентських наукових роботах автори зловживають постійним цитуванням опрацьованої літератури, при чому дуже часто це робиться без належного їх оформлення та індексації. Іноді дуже важко зрозуміти в тексті реферату – де цитата чи посилання, а де власна думка автора. “Перенасиченість” тексту цитатами негативно впливає на його загальне сприйняття і далеко не кращим чином відображається в його оцінюванні.