5. Контрольні питання для самоперевірки

1. Як характеризується запиленість повітря?

2. На які види підрозділяють пил по дії на органи людини? Наведіть приклади.

3. Які Ви знаєте методи визначення запиленості повітряного середовища?

4. Назвіть призначення і принцип дії ротаційної установки ПРУ-4. З яких основних елементів складається ця установка?

5. Які методи індивідуального захисту людини від пилу Ви знаєте?

6. Які методи боротьби з пилом застосовують на виробництві?

6. Техніка безпеки під час проведення роботи

Основною потенційною небезпекою під час проведення роботи є електричний струм. Під час виконання даної роботи необхідно особливу увагу зосередити питанням електробезпеки.

Перед початком роботи необхідно:

Перевірити справність розеток і шнурів для підключення електричних двигунів;

Перевірити зєднання устаткування із заземленням;

Під час роботи установки на торкатись руками частин, що проводять струм.

При виявленні несправності до роботи не приступати і повідомити про це викладача.

7. Матеріальне забезпечення

1. Пилова камера

2. Прилад ПРУ-4

3. Патрон із з’єднуючими трубками

4. Фільтри

5. Барометр

6. Термометр

7. Штатив із затискачем

8. Аналітичні ваги

9. Відкрутка

8. Література

1. ГОСТ 12.1.005-88. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.

2. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання / К.Н.Ткачук, М.О.Халімовський, В.В.Зацарний та ін. – К.: Основа, 2006 – 448 с.

3. Запорожець О.І., Протоєрейський О.С., Франчук Г.М., Боровик І. М. Основи охорони праці. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.

4. Основи охорони праці:. /В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко, Г.Г.Валенко та ін.; за ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.:Факт, 2005. – 480 с.

5. Успенский С.Д. Лабораторный практикум по охране

труда в текстильной промышленности.- М.:Легкая

индустрия,1972.

6. Кельберт Д.Л. Охрана труда в текстильной промышленности.-М.:Легкая индустрия,1971.

7. Охорона праці (практикум): Навч. посіб. / За заг. ред..

к.т.н., доц.. І. П. Пістуна. – Львів: «Тріада плюс», 2011 – 436 с.

Лабораторна робота №3

Визначення концентраційних меж займання газів і пари

1. Мета роботи:

1. Ознайомитись з методами розрахунку концентраційних меж займання газів і пари відповідно до вимог ГОСТ 12.1.044-89.

2. Експериментально встановити граничні значення концентрації займання (вибуху) пароповітряних сумішей.

3. Відповідно до знайденої теоретично межі займання за державним стандартом ГОСТ 12.1.011-78 визначити максимально допустиму вибухобезпечну (незаймисну) концентрацію горючих речовин (ПДВК).

4. За знайденою нижньою межєю займання і температурою займання відповідно до СН і П ІІ-90-81 визначити категорію пожарної безпеки виробництва, повязану із застосуванням досліджуваних речовин.

1. Теоретична частина.

Відповідно до властивостей і кількості горючих речовин, що можуть утворювати вибухонебезпечні суміші, промислові підприємства підрозділяють на такі категорії: А, Б, В, Г, Д.

Категорії виробництва за пожежною небезпекою в значній мірі визначають вимоги до промислових споруд, їх конструкції і планування, організації пожежної охорони і її технічного забезпечення. За категорією пожежної небезпеки можна визначити, наприклад, допустимій ступінь вогнетривкості споруд, кількість поверхів, пожежні відстані (розриви) між спорудами. За категоріями пожежної небезпеки, ступенем вогнетривкості і об’ємом споруд можна вірно визначити необхідну кількість води для зовнішнього і внутрішнього гасіння пожеж, вибрати необхідні системи опалення приміщень, вентиляції і кондиціонування повітря, водозабезпечення, освітлення і засобів для тушіння пожеж. Крім того, можна визначити відстань до евакуаційного виходу від найвіддаленішого робочого місця, ширину проходів і проїздів в приміщеннях, площу етажа між протилежними стінами.

Особливу увагу в попередженні вибухів приділяють вибору електроустаткування. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовують тільки вибухозахищене устаткування, що не спричиняє вибухи в робочих приміщеннях завдяки спеціальним пристроям.

Нижче наведена характеристика категорій приміщень промислових підприємств.

Категорія А (вибухопожежонебезпечні)

До цієї категорії відносять виробництва, на яких утворюються горючі гази з нижньою межєю займання 10% і нижче та рідини з температурою спалаху до 28 ^оС включно за умови, що вказані гази або рідина можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об’ємі, більше 5% від загального об’єму приміщень, а також речовини, здатні самозайматися і горіти при з’єднанні з водою, киснем повітря або один з другим.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечні)

До цієї категорії відносять виробництва, на яких утворюються горючі гази, нижня межа займання яких вище 10%, а також рідина з температурою займання від 28 до 61 ^оС включно, або нагріті до температури займання і вище горючий пил чи волокна, нижня концентраційна межа займання яких більше 65 г/м³, речовини, здатні тільки горіти, але не вибухати при контакті з повітрям, водою або один з другим, а також тверді згораємі речовини і матеріали.

Категорія В (пожежонебезпечні)

До цієї категорії відносять виробництва, на яких використовуються рідини з температурою займання вище 61 ^оС и горючий пил, нижня концентраційна межа займання яких більше 65 г/м³, речовини, здатні тільки горіти, але не вибухати при контакті з повітрям, водою або один з другим, а також тверді згораємі речовини і матеріали.

Категорія Г (пожежобезпечні)

До цієї категорії відносять виробництва, на яких використовуються негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я, а також речовини, горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д (пожежобезпечні)

До цієї категорії відносять виробництва, на яких використовують негорючі речовини і матеріали в холодному стані.

Одним з критеріїв оцінки вибухових властивостей пароповітряних сумішей є концентраційні межі вибухоздатності: нижня та верхня. Нижнєю концентраційною межєю вибухової здатності (НПВ) називають мінімальний вміст горючих парів (газів) в повітрі, при яких можливий вибух. Вернєю концентраційною межєю вибухової здатності (ВПВ) називають максимальний вміст горючих парів (газів), вище якого вибух неможливий. Концентраційні межі вибухової здатності для газів і парів визначають у об’ємних відсотках (% об).

У виробничих приміщеннях утворення вибухонебезпечних пароповітряних сумішей можливе лише в тих випадках, коли існують умови випаровування горючих рідин у повітряний простір приміщень (відкриті резервуари, ємкості, ванни) або під час розливанн рідин.