2.1. Основні вимоги, що пред’являють до заземлення електроустановок.

2.1.1. Електроустановки напругою до 100 в у мережі з заземленою нейтраллю.

В стаціонарних установках такого типу має бути виконано занулення. При зануленні фазні і нульові захисні провідники слід вибирати таким чином, щоб при замиканні на корпус на нульовий провід, виникав ток короткого замикання, що забезпечить відключення автомата або легкоплавкої вставки запобіжника.

Опір заземлюючого пристрою, до якого приєднані нейтралі генераторів (трансформаторів) або провід однофазного джерела живлення електричним струмом, з урахуванням штучних заземлювачів і повторних заземлювачів нульового провода має бути не більше 2,4 і 8 Ом відповідно, при міжфазних напругах 660, 380 або 220 В трифазного джерела живлення. При питомому електричному опоры «землі»  вище 100 Ом*м допускають збільшення вказаної норми у  /100 разів.

2.1.2. Електроустановки напругою до 1000 в у мережі із ізольованою нейтраллю.

В електроустановках змінного струму в мережах із ізольованою нейтраллю або iзольованими проводами однофазного джерела живлення електричною енергiєю захисне заземлення має бути виконано поряд iз контролем опору iзоляцii, а опiр заземлюючого пристрою в стацiонарних мережах має бути не бiльше 10 Ом. При питомому опорi землi бiльше за 500 Ом.м допускають введення пiдвищуючих коефiцiентiв, що залежать вiд величини .

2.1.3. Електроустановки напругою вище 1000 в у мережі із ізольованою нейтраллю.

В цих установках має бути виконано захисне заземлення, при цьому рекомендується передбачати пристроi автоматичного пошуку замикання на «землю». Максимальний опір заземлюючого пристрою R в Ом не може бути більше ніж:

R=250/ J (1)

де J – розрахункова сила току замикання на землю, А.

При використаннi заземлюючого пристрою одночасно для електроустановок напругою до 1000 В:

R = 125 / J (2)

Розрахункова сила току замикання на землю має бути визначена для тiєi з можливих в експлуатацii схем мережi, при якiй сила току замикання на землю має максимальне значення.

2.1.4. Заземленню пiдлягають:

а) корпуса електричних машин, трансформаторiв, апаратiв, свiтильникiв тощо;

б) приводи електричних апаратiв;

в) каркаси розподiльних щитiв, щитiв управлiння;

г) металевi конструкцii розподiльних простроiв, металевi кабельнi конструкцii, металевi корпуса кабельних муфт, стальнi труби електропроводки;

д) металевi корпуси пересувних електроустановок.

2.1.5. Заземленню не пiдлягають:

а) арматура пiдвiсних i опорних iзоляторiв, кронштейни i арматура освiтлювальних установок при iх монтажi на дерев’яних опорах i недерев’яних конструкцiях пiдстанцiй, якщо вони не потребують захисту вiд атмосферних осадкыв;

б) устаткування, встановлене на заземлених металевих конструкцiях при забезпеченнi достатнього контакту з останнiми;

в) електроприймачi з подвiйною iзоляцiєю;

г) рельсовi шляхи за межами пiдстанцiй, розподiльнi пристроi промислових пiдприємств;

д) металевi частини заземлених каркасiв, що можуть знiматися або вiдкриватися.

Кожен елемент установки, що заземлюється, має бути приєднаний до заземлювача або заземлюючоi магiстралi з використанням вiдповiдного розгалуження.

Приєднання заземлюючих провiдникiв до заземлювача i заземлюючоi конструкцii має бути виконано зварюванням, а до корпусiв апаратiв машин i т.п. – зварюванням або болтовим з’єднанням.

Вiдкрито прокладенi оголенi провiдники i голi мережi заземлення мають бути пофарбованi у чорний колiр.