Визначення запиленості повітря виробничих приміщень

1. Мета роботи:

1. Визначити вміст пилу у повітрі ваговим методом.

2. Дати санітарну оцінку запиленості виробничого середовища відповідно ГОСТ 12.1.005-88.

3. Провести розрахунок потрібної кількості зовнішнього повітря, що подається в приміщення системами вентиляції з урахуванням забезпечення максимально допустимої концентрації пилу в робочій зоні приміщення.

2. Теоретична частина

Більшість технологічних процесів (особливо в текстильної промисловості) супроводжується виділенням пилу, який негативно впливає на органи дихання людини. Частки пилу мають значну сумарну поверхню, внаслідок чого їх хімічна і біологічна активність дуже висока. Ступінь шкідливої дії пилу на організм людини залежить від природи пилу, що вдихається, його кількості й ступеня дісперсності (діаметра частинок). За характером дії на організм людини промисловий пил підрозділяють на подразнюючий і токсичний пил. До подразнюючого пилу відносять мінеральний (вугільний, кварцевий, азбестовий, наждачний), металевий (чугунний, сталевий, цинковий), рослинний (деревинний, бавовняний, лляний, шерстяний) та інші. Проникаючи в легені і лімфатичні залози, пил викликає їх захворювання, а при тривалій роботі в умовах запиленості повітря можуть виникати хронічні захворювання легенів – пневмоконіози..

Токсичний пил (ртутний, миш’як, свинець) розчиняються в біологічному середовищі і діють як яди, викликаючи отруєння організма. Нетоксичний пил здатен адсорбуввати з повітря деякі ядовиті гази, внаслідок чого він може виявитись токсичним. Наприклад, вугільний пил і сажа можуть адсорбувати окис вуглерода і стати токсичним. Пил може мати електричний заряд, який полегшує осадження його в легенях людини.

Крім шкідливої дії на організм людини, пил попадаючи всередину устаткування спричиняє його швидке зношування, засмічує продукцію. При певному вмісті горючого пилу у повітрі можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші. Максимально допустимі норми пилу в робочій зоні виробничих приміщень наведені у ГОСТ 12.1.005-88.

З метою зниження шкідливої дії на організм людини у виробничих приміщеннях встановлюють місцеві відсоси, використовують індивідуальні засоби захисту (респіратолри, киснево-ізолюючі прилади), застосовують приточно-витяжну вентиляцію.

Для оцінки ступеню запиленості повітряного середовища у приміщеннях використовують різні методи: ваговий, розрахунковий, електричний і фотоелектричний.

Визначення запиленості ваговим методом

Ваговий метод є найбільш простим і надійним. Він дозволяє визначити масу пилу, що міститься в одиниці об’єму повітря. Недоліком вагового метода є те, що він не дає уявлення про якісну характеристику пилу, без якої неможлива повна гігіенічна оцінка запиленості об’єкта. Однакова вагова кількість пилу може бути при наявності у повітрі незначної кількості крупних частинок або значної кількості мілких. Тому для санітарної оцінки запиленості часто використовують комбінований метод – ваговий і розрахунковий.

Для визначення запиленості ваговим методом зважують спеціальний фільтр до і після пропускання через нього певного об’єма запиленого повітря, а потім по різниці ваги розраховують масу пилу і відносять його до об’єму пропущеного через фільтр повітря.

Таким чином,вагова концентрація пилу в мг/м3 може бути визначена за формулою:

(1)

де G₁ – маса фільтра до відбору пилу, мг;

G₂ – маса фільтра після відбору пилу, мг;

V_o – обєм повітря, ппропущеного через фільтр, приведений до нормальних умов і визначений за формулою:

(2)

де V₁ – фактичний об’єм повітря, пропущеного через фільтр за 3 хвилини в робочих умовах (в л), тобто при t ^оС і барометричному тиску Р, мм. рт.ст. Значення t і Р визначають за показниками приладів.