Контрольні питання:

1. АОЗ клітин.

2. Вказати і охарактеризувати ендогенні сполуки.

3. Антиоксидантний захист звязуванням іонів металів.

1. Класифікація антигіпоксантів.

2. Характеристика синтетичних препаратів.

3. АОЗ тканин.

1. Класифікація АО.

2. Склад і функції СОД.

3. Низькомолекулярні біоантиоксиданти, які синтезуються в організмі людини.

Тестові завдання:

1. Ліпофільним АО є:

1. ретинол;

2. фенол;

3. тіол.

2. Комплекси АО, що використовують фармакологічно:

1. мелатонін;

2. ебселен;

3. тріовіт, аскорутин.

3. Синтетичні АО:

1. токоферол;

2. тіол;

3. феноксан.

4. СОД – це:

1. реактант гострої фази, що має один поліпептидний ланцюг;

2. головний продуцент Н₂О₂ в клітині;

3. фермент, що дисмутує пероксид водню в воду і триплетний кисень.

5. У прокаріот СОД містить:

1. залізо і марганець;

2. мідь і цинк;

3. залізо і цинк.

6. АО, що забезпечує захист токоферола або відновлює його окислену форму після атаки вільних радикалів:

1. аскорбінова кислота;

2. ретинол;

3. убіхінон.

7. АО,що здатен зв’язувати АФК з утворенням стабільного феноксильного радикалу:

1. іонол;

2. фенбутол;

3. оліфен.

8. АО,що здатен відновлювати функції ендотелію у хворих на ішемію серця:

1. оліфен;

2. іонол;

3. пробукол.

9. АО фермент, що активує глутатіонпероксидазу:

1. селеніт натрію;

2. орготеїн;

3. ерісод.

10. До блокаторів утворення вільних радикалів відносять:

1. убіхінон;

2. аллопурінол;

3. ерісод.

Література:

1. Кольман Я., Рем К.Г. Наглядная биохимия: Пер. с нем. Мир, Москва, 2000, 469 с.

2. Ленинджер А. Основы биохимии: В 3-х томах. Т.2. Мир, Москва, 1985, 368 с.

3. Страер Л.С. Биохимия: Пер. с англ. В 3-х томах. Т.1. Мир, Москва,1984, 1232 с.

4. Уайт Л., Хендлер Ф., Смит Э., Хилл Р., Леман И. Основы биохимии: в 3-х томах.

Лабораторна робота №4

Особливості дії природних антиоксидантів. Визначення аскорбінової кислоти

Мета: з’ясування особливості дії природних антиоксидантів, визначити в експерименті концентрацію аскорбінової кислоти

Основні поняття: біоантиоксиданти, вітаміни, ферменти

Питання для теоретичної підготовки:

1. Аскорбінова кислота

2. Вітамін Е

3. Каротиноїди

4. Вітаміни А, К, кретиноїди

5. Фенольні сполуки

6. Показники ПАС в організмі

Хід роботи:

Принцип методу: даний метод заснований на екстракції дегідроаскорбінової кислоти (ДАК) та аскорбінової кислоти (АК) за допомогою трихлороцтової кислоти (ТХО), окисненні АК до ДАК за допомогою 2,6-дихлорфеноліндофеноляту натрію (2,6-ДХФІФ), визначенні суми (АК+ДАК) та ДАК. Вміст АК визначається за різницею (АК+ДАК)-ДАК. ДАК при реакції з 2,4-динітрофенілгідразином (2,4-ДНФГ) утворює забарвлений продукт, який фотометрується.

Хід визначення: готували центрифужні пробірки по кількості проб та стільки ж центрифужних пробірок для 6% розчину ТХО. У центрифужні пробірки наливали по 10 мл 6% ТХО. Наважку серця 0,2 г розтирали у ступці, добавляли спочатку 2-3 краплі ТХО із набраної пробірки, продовжували розтирати, поступово додаючи невеликі порції ТХО. Переносили вміст ступки у пусту центрифужну пробірку, добавляли, змиваючи ступку, залишок з 6% ТХО. Таким чином, у пробірці виявилася розтерта наважка та 10 мл 6% ТХО. Гомогенат центрифугували при 3000 об/хв. 10 хв. Для кожної проби готували 4 хімічні пробірки та дві пробірки для контролю (загальні для всіх проб). Пробірки 1, 2 – паралелі для сумарного визначення ДАК+АК. Пробірки 3, 4 – для визначення ДАК. В усі пробірки приливали по 2 мл центрифугату, у контроль – 2 мл 6% ТХО. У 1, 2 пробірки додавали по 0,05 мл 0,2% дихлорфеноліндофеноляту натрію (ДХФІФ) для окиснення АК до ДАК. В усі 4 пробірки додавали по 0,1 мл 5% розчину тіосечовини у 6% ТХО (проби знебарвлювалися). У 3, 4 пробірки додавали по 1 краплі 0,2% ДХФІФ. В усі пробірки (крім “контроль”) додавали по 0,5 мл 2,4-ДНФГ. Всі пробірки інкубували у термостаті 3 години при 37°С. Після інкубації пробірки охолоджували за допомогою льоду, у кожну пробірку обережно, по стінках приливали 2,5 мл 85% сірчаної кислоти. У пробу “контроль” приливали 0,5 мл 2,4-ДНФГ (2 г у 100 мл 9 н сірчаної кислоти). Після додавання сірчаної кислоти витримували 1 год. Коли розчин набував жовто-червоного кольору, проби фотометрували при 540 нм у кюветі 10 мм проти контрольної проби. Екстинкцію АК визначали як різницю 3, 4 пробірок та 1, 2 пробірок: Е(АК)=Е(ДАК+АК)-Е(ДАК). Вміст АК визначали за калібрувальною кривою (5-30 мкг АК у 2 мл). При прямій пропорційній залежності концентрація–екстинкція знаходили коефіцієнт пропорційності К.

де: А_ст – вміст АК у стандартному розчині, мкг (кожна крапка графіку);

Е_ст – екстинкція, яка відповідна стандартному розчину.

Розрахунок:

де: АК – вміст аскорбінової кислоти у тканині, мкг/г (мг/кг);

К – вміст аскорбінової кислоти на одиницю екстинкції;

Е_АК – екстинкція аскорбінової кислоти у колориметруємої пробі;

25 – коефіцієнт перерахунку на г тканини (0,2 г : 5=0,04 г – наважка тканини, що бере участь у замірі екстинкції: 1 : 0,04=25).

Коефіцієнт переводу у систему СІ 56,7859.