Контрольні питання:

1. Малоновий діальдегід (будова, реакції в організмі)

2. Чому експеримент з ТБК-реагуючими речовинами проводять з серцевим м’язом?

3. Дати визначення поняттю «вільнорадикальна патологія»

1. В чому полягає суть реакції МДА з ТБК?

2. Які речовини належать до вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів?

3. Дати визначення поняттю «антиоксидантний статус організму»

Тестові питання:

1 Малоновий діальдегід по суті є:

а) альдегідом з формулою СН ОН

б) фенолом з формулою СНОН

в) альдегідом з формулою СН(СНО)

г) фенолом з формулою R¹R²C=CR³OH

2. Малоновий ліальдегід слугує маркером:

а) пероксидації жирів

б) антиоксидантного статусу організму

в) окислювального стресу

г) роботи печінки

3. На чому засновано реакцію МДА з ТБК:

а) взаємодії з вивільненням енергії (нагріванням)

б) реакції із зміною кольору системи

в) реакцією із зміною запаху

4. До показників ПОЛ НЕ належить:

а) супероксиддисмутаза

б) каталаза крові

в) ТБК- реагуючі продукти

г) холестерол

5. Яким чином виміряють показники ліпідного обміну:

а) визначенням триглицеридів крові

б) визначенням величини жирової клітковини

в) визначенням загального холестеролу крові

г) визначенням відновленого глутатіону

Література:

1. Кольман Я., Рем К.Г. Наглядная биохимия: Пер. с нем. Мир, Москва, 2000, 469 с.

2. Ленинджер А. Основы биохимии: В 3-х томах. Т.2. Мир, Москва, 1985, 368 с.

3. Страер Л.С. Биохимия: Пер. с англ. В 3-х томах. Т.1. Мир, Москва,1984, 1232 с.

4. Уайт Л., Хендлер Ф., Смит Э., Хилл Р., Леман И. Основы биохимии: в 3-х томах.

Лабораторна робота № 3 Біоантиоксидантний захист. Визначення активності антиоксидантів ферменту супероксиддисмутази.

Мета: Навчитись визначати експериментально активність супероксиддисмутази.

Основні поняття: антиоксиданти, ферменти, супероксиддисмутази (СОД), каталаза, глютатіонпероксидаза, низькомолекулярні антиоксиданти.

Питання для теоретичної підготовки:

1. Антиоксидантна система клітин.

2. Антиоксидантна система тканин.

3. Антиоксидантна система захисту клітин від пошкодження.

4. Активність вільнорадикальних процесів і антиоксидантний захист.

5. Класифікація антиоксидантів.

6. Антиоксидантні ферменти і їх активатори.

7. Класифікація антигіпоксантів.

8. Антиоксидантний захист зв’язуванням іонів металів.

9. Низькомолекулярні біоантиоксиданти, які синтезуються і в організмі людини.

Хід роботи:

Методика визначення активності СОД.

Принцип методу: адреналін здатний до реакції автоокиснення у лужному середовищі з генерацією супероксиданіонрадикалу, причому ця реакція протікає з певною швидкістю (V₁). У присутності СОД ця швидкість зменшується до деякого значення (V₂), що залежить від активності СОД. Порівняння швидкостей V₁ та V₂, дає змогу судити про активність СОД у дослідному зразку біоматеріалу.

Хід визначення: 0,5 г серця гомогенізувати на холоді у фарфоровій ступці з піском з додаванням 4,5 мл води. Відібрати 1 мл гомогенату та додати 2 мл суміші для осадження гемоглобіну (етанол : хлороформ = 5 : 3 за об’ємом), добре перемішуючи скляною паличкою. Пробірки закрити гумовими пробками та поставити у холодильник, де видержати при температурі –4°С не менше доби. За добу проби добре розмішувати скляною паличкою та центрифугувати при 3000 об/хв. протягом 15 хв. Визначити швидкість автоокиснення адреналіну за участю лужного буферного розчину та розчину адреналіну, який перетворювався у червоно-жовтий адренохром.

Приготування буферної суміші рН 10,2: у мірну колбу місткістю 1000 мл вносили 4,5 г безводного гідрокарбонату натрію та розчинити його у невеликій кількості дистильованої води, 3,52 г карбонату натрію зневодненого (або 9,5 г карбонату натрію десятиводного), потім перемішати та долити дистильовану воду майже до мітки на мірній колбі. Перевірити рН суміші - у разі необхідності довести рН до значення 10,2, додаючи обережно невеликими порціями гідрокарбонат натрію, якщо рН більше 10,2, або карбонат натрію, якщо рН менше 10,2. Суміш зберігати у холодильнику у склянці з притертою пробкою при температурі +8-+10°С протягом 2-х тижнів. Робочий розчин адреналіну приготувати таким чином: 0,192 г лимонної кислоти розчинити у 50 мл води, додати 0,333 г адреналіну гідротартрату, довести водою до 100 мл та зберігати у холодильнику.

Контроль: у кювету КФК-2 з довжиною оптичного шляху 10 мм налити 4,4 мл буферної суміші, 0,1 мл дистильованої води, встановити цю кювету у кюветоутримувач колориметра фотоелектричного КФК. Виставити на приладі „0” оптичної густини. Буферний розчин під час дослідження повинен знаходитися у термостаті при температурі 26°С. Після цього додати 0,5 мл робочого розчину адреналіну, та включити секундомір. Розчин перемішати пластиковою паличкою та виміряти оптичну густину його через кожну хвилину терміном всього часу, коли спостерігається її зростання. Для дослідної проби провести слідуючий порядок: у кювету налити 4,4 мл буферної суміші, 0,1 мл проби, взятої з верхнього шару центрифугата, встановити цю кювету у кюветоутримувач КФК, далі діяти за попереднім ходом роботи.

Активність супероксиддисмутази обчислити за формулою:

(2.2)

де: Т – процент гальмування реакції автоокиснення адреналіну, %;

ΔE_к/t – найбільша швидкість автоокиснення адреналіну;

ΔE_д/t – найбільша швидкість автоокиснення адреналіну у присутності проби, що містить супероксиддисмутазу.

Потім слід вичислити долю гальмування:

, (2.3)

де: А_с – активність супероксиддисмутази в умовних одиницях.

Примітка. Одиниця вказує на гальмування швидкості реакції на 50%.