МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Севастопольський міський гуманітарний університет

Т. В. Мельник

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ

Методичні рекомендації для студентів зі спеціальності “Українська мова і література”

Севастополь

Рібест

2010

УДК 811.161.2:82 ББК 74.268

М48

Рецензенти: Бродська Р. В., кандидат філологічних наук, доцент; Ковальчук Г. С., кандидат педагогічних наук, доцент.

Друкується за рішенням редакційно-видавничої ради СМГУ, про­то­кол № 1 от 7.09.2009 г.

М48	Мельник, Т. В. Література рідного краю [Текст] : методичні рекомендації для студентів зі спеціальності “Українська мова і література”/ Та­мара Валентинівна Мельник. – Севастополь : Рiбeст, 2010. – 92 с.

ISBN

Пропоновані рекомендації знайомлять з особливостями ро­боти над вивченням літератури рідного краю, допомагають в організації са­мостійної роботи над засвоєнням окремих тем.

Методичні рекомендації призначені для студентів філо­ло­гічного факультету університету.

УДК 811.161.2:82 ББК 74.268

ISBN © Мельник Т. В., 2010

© Рібест, 2010

Всі права даної публікації захищені та охороняються законом.

© СМГУ, 2010 год

© Мельник Т.В. , 2010 год

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………….. РОЗДІЛ I. Програма курсу “Література рідного краю” …………………... РОЗДІЛ II. Список творів письменників …………………………………... РОЗДІЛ III. Список рекомендованих джерел ……………………………... РОЗДІЛ IV. Теми додаткових занять ……………………………………… РОЗДІЛ V. Варіанти контрольних робіт …………………………………... РОЗДІЛ VI. Критерії оцінки контрольної роботи ………………………… РОЗДІЛ VII. Матеріали для самостійного опрацювання ……………….... РОЗДІЛ VIII. Залік …………………………………………………………... РОЗДІЛ IX. Критерії оцінки знань студента на заліку …………………… ДОДАТКИ ……………………………………………………………………

4 5 12 15 19 22 26 27 49 50 51

ВСТУП

У Державному освітньому стандарті серед важливих складових літе­ра­турної освіти приділяється увага і письменникам, пов’язаним з окремими регіонами України (розділ “Структура вивчення освітньої галузі”). Цей на­пря­мок вивчення художнього слова означений терміном “література рідного краю”. Він входить до предмета української літератури як структурний еле­мент. Актуальною проблемою сучасного шкільництва є проблема літератур­ного краєзнавства. Сучасний учитель-словесник зобов’язаний ознайомити своїх учнів з творчістю членів Спілки письменників України, членами твор­чих літературних угрупувань, які живуть в Криму і Севастополі, зосередив­ши увагу на ідейно-естетичному, пізнавальному та виховному аспектах. Але виключна бідність філологічної бази в нашому краї (у міських, сільських, та­кож шкільних бібліотеках відсутні книжки письменників – кримчан та севас­топольців) ставить учителів у скрутне становище. У таких же умовах знахо­дяться і майбутні вчителі української літератури – студенти-філологи 5 кур­су.

Курс має дати студентам наукові знання з історії та особливостей роз­витку української літератури в Криму та Севастополі. Курс побудований на аналізі творчості сучасних українських письменників, які живуть, жили і пра­цю­вали в Криму та Севастополі, на з’ясування місця благодатної землі, її об­ра­зів і мотивів в літературному доробку класиків української літератури. Літературне краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії літерату­ри. Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є закономірним фактом. У контексті епохи національного відродження літера­тура рідного краю сприймається як одне з найважливіших народознавчих дже­рел.

Кожен художній твір, пов’язаний з нашим краєм, – живий документ епо­хи і людської свідомості. Із художньої літератури постає прекрасний і роман­тичний образ рідного краю, з яким єднають нас корені роду і враження ди­ти­н­ства. Промовистим виховним матеріалом можуть служити життєписи пись­менників, доля яких пов’язана з Південним берегом Криму та Севастополем.

Літературні традиції нашого краю мають глибоку історію. Специфіка його полягає в тому, що йому присвячували натхненні рядки славетні поети різними слов’янськими мовами. Південний берег Криму оспівали Адам Міцкевич поль­ською мовою, Олександр Пушкін – російською, Леся Українка – українською, Максим Богданович – білоруською. Неодноразово видавались антології найві­доміших творів, присвячених Криму. Однак системне вивчення кримських мо­тивів у творчості письменників, зокрема українських, ще тільки складається.

-&

Курс націлений на розгляд творчості письменників через призму худож­ньої майстерності, особливостей індивідуального стилю, спираючись на комп­лексний підхід. Дисципліна органічно пов’язана з такими дисциплінами, як “Історія України”, “Естетика”, “Філософія”, “Історія української і зарубіжної культури”, “Теорія літератури”, “Принципи і методи аналізу художнього тво­ру” тощо.

Навчальна дисципліна “Література рідного краю” викладається в п’я­то­му семестрі і завершується заліком.

РОЗДІЛ I

ПРОГРАМА КУРСУ “ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ”

Змістовий модуль I

Тема 1. Література рідного краю як наукова дисципліна

Предмет, структура, завдання курсу “Література рідного краю”. Характеристика інформаційних джерел дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи.

Об’єкт і предмет курсу. Література рідного краю як складова професійної підготовки майбутнього учителя, спрямована на вивчення творів письменників, пов’язаних з Південним берегом Криму і Севастополем.

Змістовий модуль II

Тема 1. Поезія

Дмитро Черевичний. Поет-лірик, сатирик, гуморист. Збірки гуморис­тич­но-сатиричні “Мій супутник” (1960), “Душевний підхід”. Особливості коміч­но­го та смішного у Д. Черевичного. Традиції сатирично-гумористичної українсь­кої уснопоетичної народної творчості, Остапа Вишні у поезії Д. Черевичного. Розробка жанрів гумористичної та сатиричної мініатюри, віршованого фейлето­ну, гуморески. Обробка анекдотів.

Мотиви, образи, враження з сільського життя. Висміювання ледарів, базік, гуляк, окозамилювачів, підлабузників, головотесів, п’яниць, хабарників, всіх тих, що готові влаштуватись за чужий рахунок. Запозичення дошкульних слів, вира­зів з народного розмовного мовлення. Дотепність і художня довершеність вір­шів про Крим курортний. Д. Черевичний-лірик. Збірки “Пісні напровесні” (1963), “Хліб на столі” (1979), “Обрії” (1984). Тяжіння поета до класичних форм, ви­ко­ристання випробуваної у віках строфіки. Майстерність поета в галузі сонета.

Види лірики у Д. Черевичного: громадсько-політична, пейзажна, інтимна. Тема України, героїзму давніх наших предків-козаків. Зображення подвигів ук­раїнського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками (триптих “Степи пісням снять”, вінок сонетів “Обеліски”, “Аджимушкайські монологи”, балада-диптих “Біля братської могили” та ін). Образи героїчного Криму. Мирні будні народу. Лірична проникливість пейзажної лірики. Помітна сторінка твор­чості поета – інтимна лірика (“Сонети про любов”). Поєднання ліричної сповіді про чари кохання медитативністю. Елементи поетики народної пісні в ліриці Д. Черевичного. Перекладацька діяльність поета.

Данило Кононенко. Талановитий поет, перекладач, публіцист. В індивіду­а­льному стилі поета тісно зійшлися пісенність та жива розмовність, що надали його ліриці своєрідного колориту. Перша збірка “Джерело” (1972). Тяжіння до життєвої правдивості, простоти вислову. Йому чужа манірність, надуманість та ускладнена асоціативність. Мотив воєнного лихоліття – центральний мотив збірки. Збірки “На весняному березі”, “Квітучих соняхів оркестр”, “З любові й добра”, “Душі не приспані тривоги” – пафос цих збірок. Д. Кононенко – співець суверенної України. Мотиви патріотизму. Теми розвитку української культури, мови (“Вік Україну люби”, “Слово до кримських українців”, “Рідна мова”). Продовження мотивів В. Сосюри, виражених у вірші “Любіть Україну”. Образ Криму (“Півострів”, “Біля моря”, “Дума про кобзаря”, “Янтарні грона виног­ра­ду”). Інтимна лірика. Використання класичних форм, строфічних структур, рит­мо­мелодики, елементів суміжних мистецтв. Звернення до жанру пісні. Кращі пісні покладено на музику. Д. Кононенко-перекладач. Розробка гострих проб­лем сучасності в публіцистиці поета. Д. Кононенко – Голова Кримської орга­ні­зації Національної Спілки письменників України, лауреат премії ім. Степана Руданського Кримського фонду культури, Заслужений діяч мистецтва АРК.

Орест Корсовецький. Поет, публіцист, фольклорист, педагог, “їй-богу, талановитий!” – так писав про нього Максим Рильський. Перші проби пера – тексти листівок, віршів – закликів до боротьби проти гітлерівських окупантів, написаних за наказом командира підпільної групи (1941 р.). Велика роль М. Ри­ль­ського у формуванні таланту О. Корсовецького. Після закінчення Вінницького педінституту (філологічний факультет, спеціальність – українська мова та літе­ратура ) став учителем. Почав друкуватись в районних газетах, а 1957 р. вперше виступив у журналі “Дніпро”. З 1966 р. по 1987 р. жив на Чукотці. Учителював, навчав дітей чукчів, евенів, ескімосів. Повернувся в Крим, уже будучи пенсіо­нером.

Збірка О. Корсовецького “Над слідом ведмежим намет” (1987). Поетичне відкриття в українській літературі Чукотки. Багатство прийомів, виражально-зображальних засобів. Збагачення синтезу елементів суміжних мистецтв – му­зики, живопису, театру, хореографії. Ліричний герой лірики О. Корсовець­кого – романтик, сповнений жаги незвичайного, невмолимо прагне “дівизни чуда”. Натх­ненні вірші про чукчів-дітей тундри, чесних трударів, що “серцем спасибі кажуть”. Задушевні вірші про рідну Україну. Тема війни проти гітлерівського фашизму. Героїко-трагедійна балада “Безсонний трубач” – взірець високої май­с­терності, де поет по-своєму, по-новому одкриває романтичні “дивниці”. Вірші про Крим – край героїчної слави. Тема трагедії кримських татар. Глибоко хви­люючі роздуми про долю суверенної України. її культури, мови. Публіцистика О. Корсовецького, її бойовитість в розвінчанні печерного великодержавного шовінізму. Пристрасне ствердження національної ідеї. Заклопотаність пробле­ма­ми розвитку української культури, мови. О. Корсовецький – лауреат премії Івана Огієнка.

Михайло Тернавський. Талановитий поет-лірик, унікальне явище: писав п’ятьма мовами. Поет-есперантист. Перекладач. Митець відомий у багатьох країнах світу. Основні мотиви лірики М. Тернавського: любов до рідного краю, роздуми на вічні загальнолюдські теми – щастя, нещастя, недолі, любові, ду­ховного поривання людини, суті людського життя. Особливості медитативності лірики М. Тернавського. Образ України, українського народу. Алегоричність – один із засобів осягання життя. Викриття псевдотеорійки “злиття націй”, аси­мі­ляції мов, що завдала колосальних збитків національній свідомості народу. Ін­тимна лірика, її естетична своєрідність. М. Тернавський-перекладач. Поет-гу­ма­ніст, його виступи в алегоричній формі проти тоталітаризму. Верлібр у твор­чості М. Тернавського. Особливості індивідуального стилю митця.

Віктор Гуменюк. Талановитий поет молодшого покоління 1980-х років. Перекладач. Літературознавець. Лауреат літературної премії імені В. Симо­нен­ка. Автор збірок “Росянистик”, “Стежина”. Основні мотиви лірики поета. Тонке відчуття краси природи, читання її настрою, оригінальність і пластичність об­ра­зів для її художнього осягнення. Інтимна лірика В. Гуменюка. Витонченість, душевна теплота ліричної сповіді. Новаторське використання елементів усно­по­етичної народної творчості. Збагачення вірша по лінії музичності. Вміле ви­користання верлібру, білого вірша. Вдалі спроби скористатися жанром япон­сь­кої лірики хокку.

Мотиви викриття фашизму. Гордощі за Україну, що здобула свою суве­рен­ність, бореться за світле майбутнє. Мотив утвердження мистецтва могутньої сили, здатної рятувати світ, щоб не полетів “у провалля дике”. Перекладач В. Шекспіра, А. Міцкевича, Пас Октавіо, а також кримськотатарського поета Юнуса Кандима. Літературно-критичні, наукові праці поета. Доцент, кандидат філо­логіч­них наук, завідувач кафедри української літератури ТНУ ім. В.І. Вер­над­ського.

Віктор Виноградов. Поет-лірик. Лауреат видавництва “Смолоскип”. Ав­тор збірки “Шлях дощу”. Незалежний художник. Манера молодого автора, який “функціонує в режимі модернізму” (Роксолана Харчук). Неординарність і сві­жі­сть поетичної думки в його ліриці. Образність заснована на несподіваних і сміли­вих асоціативних зближеннях. Синтезування елементів музики та живопису. В. Ви­ноградов – обдарований художник. Любить музику. Колір, світло, гра відтінків, тонів, півтонів, виступаючи в мистецьки винайденій єдності з музичністю, на­дають віршам естетичної наснаженості і новизни (“Бабусина п’єса для альта”).

Пейзажна лірика В. Виноградова. Захоплення красою природи. “Дзвінкі акварелі”, що “Здатні п’янити, мов запах озону після грози” (С. Кочерга).

Замикання поета в герметичному світі снів, ілюзій. Боязнь суспільної за­ан­гажованості.

Василь Латанський. Обдарований поет-лірик, педагог. Вірші поета про дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Жартівливість тону, гумо­рис­тична забарвленість – ознака стилю поета. Драматично-болючі мотиви занепаду сучасної школи, поневіряння вчителів, трагічна доля дітей, що “зомлівають з голоду”. Публіцистичні та літературно-критичні статті письменника в пресі. Проблеми української культури, мови. Виступи проти шовінізму.

Валентин Негода – поет-лірик, мислячий, своєрідний. Учений-садівник. Продовжувач традицій славних садівників Симиренків. Автор збірки “Райське яблуко”. Людина і природа – один із мотивів збірки. Природа, творчість, краса і людське щастя – невіддільні. Пробудження інтересу до поезії іще в шкільні роки. Публікуватися почав у зрілому віці. Патріотичні мотиви у збірці, вір­шо­вих добірках, опублікованих у пресі. Заклики до сучасників не забувати своїх славетних предків “із козацького коша”, їхніх героїчних подвигів в ім’я свободи рідної землі. Застереження поета: бути недремними до тих, хто у відпо­віда­ль­ний момент нашої історії прагне “підступно оббрехати”, “священну волю потай розіп’яти”. Інтимна лірика поета, її щирість і задушевність. Образи краси крим­ської природи. Зв’язок поетики збірки з поетикою народної пісні.

Звернення Дмитра Вітюка до поезії. Панівний мотив – мотив долі Укра­ї­ни. Віри в її щасливе майбутнє.

Володимир Проценко. Розмаїття тем і мотивів у ліричних творах. Вис­мі­ю­вання людських вад. Роздуми над сенсом людського буття. Зображення краси людських стосунків. Подих рідної землі. Поєднання римованих та неримованих віршів. Експериментування у верлібрі. Автор поетичних книжок “Ой, не тужи”, “Подих вічності”, “Енергія землі”, “Севастополю”, “Ода рідному краю”.

Анатолій Студецький. Автор 12 поетичних і публіцистичних збірок, вір­шованих романів “Плин”, “Блукач”, “Помаранчеве слово”. Переспів “Слова про Ігорев похід”. Тонкі відчуття краси землі, морської стихії, тяжіння до витон­че­них поетичних форм. Доля людини, поклик до життя, майбутнє молодого поко­ління українців.

Іван Левченко. Заслужений журналіст України, кандидат історичних наук, доцент, лауреат багатьох загальнонаціональних і регіональних конкурсів журналістської майстерності, віце-президент Фундації Тараса Шевченка в Се­вастополі, очолював Севастопольську регіональну державну телерадіоком­па­нію, помічник Уповноваженого ВР України з прав людини.

Заслужений журналіст України (11.1998). Лауреат конкурсу телерадіо­прог­рам “Калинові острови – 99” (3 премія за передачу “Шлях до злагоди”), автор 7 те­лефільмів, 4 поетичних книжок та більш 20 творів поза збірками. Поезії на­пов­нені тонкого відчуття краси природи та щирих людських стосунків. Філософ­сь­кі роздуми над проблеми любові і зради, життя і смерті, подружжя і родинного життя.